Ті чинники які визначають суть і зміст громадського суспільства, лежать водночас в основні правової держави, яку ми прагнемо побудувати. Конституція і весь державно- правовий механізм, що закріплюється нею, спрямовані на зміцнення загальної злагоди, нормальне функціонування саме громадського суспільства, подолання колізій і конфліктів суспільства і правової держави нероздільні.
Зрілість громадянського суспільства залежить від багатьох чинників – соціально-економічних, політичних, ідеологічних. Кожен з них справляє безпосередній вплив як на відповідні інституті цього суспільства так і на суспільну та індивідуальну свідомість.
На сучасному етапі природно-історичного процесу чітко простежується тенденція до перетворення й оновлення громадянського суспільства, переходу його на вищий ступінь зрілості. Це перетворення відбувається на базі науково-технічного прогресу, який створює можливості для розширення соціальних функцій як держави, так і самого суспільства.
Сьогодні основним шляхами побудови громадянського суспільства в Україні є:
· розширення соціальної бази влади, підвищення політичної культури населення, створення нових можливостей участі громадян в управлінні державними і суспільними справами;
· активізація процесу роздержавлення усіх сфер суспільного життя, формування справжніх інститутів громадянського суспільства як ринкового, так і неринкового характеру;
· постійне удосконалення контрольних механізмів;
· максимальне розширення сфери судового захисту прав і свобод людини, формування поваги до права і закону;
· зміцнення свободи інформації і гласності;
· піднесення рівня суспільної свідомості, подолання явищ соціальної пасивності.
Іншими словами, має відбутися максимальне розхдержавленння усіх сферсуспільного життя. Проте це роздержавлення зовсім не означає цілковитої відмови від державного – в межах закону – регулювання соціальних процесів.
Суспільство через закон делегує державі свою владу й встановлює межі державного регулювання суспільного життя, виходячи щоразу з конкретних історичних, соціально-економічних і політичних умов. Чим розвинутіші демократичні інститути громадського суспільства, тим меншою є потреб державного втручання у його життєдіяльності.
У Конституції України зазначені межі необхідного регулюючого впливу, «втручання» держави та її структури у життєдіяльності громадянського суспільства в політичній та іншій сферах. Таке «втручання» може мати лише в рамках і на підставі закону. І, головне, в кінцевому підсумку воно має бути спрямоване на нормальне функціонування самого ж громадянського суспільства, забезпечення прав і свобод людини, а значить, і самої демократії.
Роздержавлення суспільства згідно з Конституцією України передбачає здійснювати за такими напрямами;
· у галузі політичній: закріплення багатопартійності, створення державою на основі закону однакових умов для діяльності політичних партій;
· у галузі економічній: приватизація державних і комунальних підприємств.
· У галузі ідеологічній: жодна ідеологія не може зводитись у ранг державної й закріплюватись у законі.
· Децентралізація державної влади, роздержавлення місцевих представницьких органів державної влади й створення на їх основі органів місцевого самоврядування, зняття надмірної державної опіки над територіями.
Ми виходимо з того, що Україна стала на шлях будівництва демократичної
правової держави. А це означає, що держава правової держави не повинна протистояти суспільству, а суспільство – державі.
Слід усвідомити, що цей процес не буде легким. Адже самоуправління є такою формою управління, яка найбільш повно відповідає ринковій економіці й політичному плюралізму, тобто тим ознакам, які визначають громадянське суспільство і правову державу. Це висуває нагальну потребу створення ефективних механізмів воєвиявлення людей. Політична система суспільства має сприяти визначенню конкретної політичної партії чи партійних блоків, які беруть на себе відповідальність за стан справ у державі й суспільстві, чого ми сьогодні не бачимо в Україні.
Не менш важливою формою безпосереднього народовладдя є референдуми, які за умови правильного їх застосування здатні відігравати роль консолідуючого фактора громадянського суспільства.
Референдум – це народне голосування, яке проводиться у зв’язку з прийняттям нової конституції, інших важливих законів або внесення до них змін. Референдум є одним з важливих інститутів безпосередньої демократії, проводиться з метою забезпечення безпосередньої участі громадян в управлінні державою і місцевими справами.
Види референдумів:
За предметом проведення :
· конституційний
· законодавчий
· консультативний
За сферою застосування:
· загальнонаціональним
· місцевим.
Відомо, що Ленін з великі упередженням ставився до проведення загальнонародних референдумів. Простіше кажучи, більшовики боялися цих всенародних голосувань, маючи досвід розгону Установчих зборів, обраних демократичним шляхом. Іншими словами, референдум не вкладався у рамки теорії класової боротьби. Лише після досягнення загальної сумлінності й ліквідації панівного класу, за Леніним, можливе «рішення голосування до кінця», «рішення за більшістю».
Сьогоднішня криза в Україні спричинена не стільки складностями перехідного періоду, скільки кризою влади, її нездатність використати могутній економічний та інтелектуальний потенціал країни, а також корумпованістю державного апарату. Склалась ситуація, коли суспільство паралізоване й роз’єднане державною владою, з допомогою якої у всіх на очах відбувається пограбування народу, його національних багатств. І якщо внутрішньої кризи не вдасться подолати найближчим часом, то під загрозою може опинитися українська державність.
Список використаної літератури.
Кельман М. С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. «Загальна теорія держави та права» Лвів 2003р.