1.Органи надвідомчого управління і контролю в галузі екології -Міністерство охорони нпс та ядерної безпеки, МОЗ.
2.Органи спеціального поресурсового управління - Державний комітет України по земельних ресурсах, Державний комітет України по водному господарству, Державний комітет України по геології і використанню надр, Міністерство рибного господарства України, Державний комітет України по нагляду за охороною праці, Державний комітет України по гідрометеорології, Міністерство лісового господарства України
3. Органи спеціалізованого функціонального управління -Міністерство України у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, Державна автомобільна інспекція МВС, Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації, Українська державна інспекція Реєстру та безпеки судноплавства
4.Органи спеціалізованого галузевого управління - Державний комітет нафтової, газової та нафто-переробної промисловості України Міністерство вугільної промисловості України.
Органи місцевого самоврядування — спеціально уповноважені представницькі інституції регіонального і місцевого рівня, які здійснюють управлінські функції в галузі екології - Міські Ради народних депутатів, Селищні Ради народних депутатів, Сільські Ради народних депутатів, Обласні Ради народних депутатів, Районні Ради народних депутатів, Районні у містах Ради народних депутатів
Органи громадського управління в галузі екології — громадські об'єднання і формування в галузі екології, які створюються на національному та місцевому рівні - Українське товариство охорони природи (Загальні збори (конференція), Українська екологічна академія наук (Загальні збори), Українська екологічна асоціація «Зелений світ», Національний екологічний центр (Конференція), Український екологічний фонд
6. Правовий режим національних природних парків
З А К О Н У К Р А Ї Н И “Про природно-заповідний фонд України”
Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність..
До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів. На національні природні парки покладається виконання таких
основних завдань:
збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів;
створення умов для організованого туризму, відпочинку та ін. видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та
об'єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища
та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи
На території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з
функціональним зонуванням:
заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;
зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного
користування, промислове рибальство й мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони;
зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку;
господарська зона - у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об'єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська діяльність
здійснюється з додержанням загальних вимог щодо охорони нпс.
На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.
Зонування території національного природного парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації тариторії національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних
комплексів і об'єктів, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
7. Місце екол. права в системі наук
Серед правових наук охоплює атмосфероохорнне право, антропоохоронне право, природоохоронне право, фауністичне право, гірниче право, лісове право.ю водне право, земельне парво.
Серед соціальних наук вивчає – правова екологія, глобальна екологія, екологія біосфери,. Екологія людини, медична екологія, екологія рослин, екологія живих організмів, загальна екологія, радіоекологія та ін.
8. Функції управління в галузі екології
Функція управління в галузі екології — основні напрямки діяльності державних, самоврядних та громадських об'єднань в сфері ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки
Комплексні (міжгалузеві) функції - Вирішення екологічне спорів у галузі екології, екологічне прогнозування, екологічне ліцензування, організація і здійснення екологічної експертизи, екологічна стандартизація і нормування, інформаційне екологічне забезпечення, екологічний контроль, екологічний моніторінг, екологічний аудит, екологічна сертифікація, ведення кадастрів екологічно небезпечних об”єктів і територій та реєстру потерпілих від надзвичайних екологічних ситуацій.
Моноресурсові (галузеві) функції - Розподіл і перерозподіл природних ресурсів, Облік і ведення природно- ресурсових кадастрів і Червоної книги, Організація ресурсовпорядження
9. Основи винекнення і припинення права водокористування
Води (водні об'єкти) є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування.
Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду АРК і місцеві Ради народних депутатів. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.
Стаття 46. Використання вод здійснюється в порядку загального і спеціального водокористування, для потреб гідроенергетики, водного і повітряного транспорту.
Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.
З метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони нпс та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські Ради народних депутатів за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду та інших спеціально уповноважених державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об'єктах, розташованих на їх території.
На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених первинним водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду.
Первинний водокористувач зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду.
Якщо первинним водокористувачем або відповідною Радою народних депутатів не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень.
Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Водокористування не є спеціальним, якщо воно пов'язане з пропуском води через гідровузли, судноплавством, подачею (перекачуванням) води водокористувачам у маловодні регіони, усуненням шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболоченнятощо), використанням підземних вод для вилучення корисних компонентів, вилученням води з надр разом з видобуванням корисних копалин, виконанням будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт, видобуванням корисних копалин і водних рослин, прокладанням трубопроводів і кабелів, а також буровими,