Зміст
Вступ.........................................................................................................................2
1. Загальна географічна характеристика..............................................................4
1.1. Історія відкриття Антарктиди....................................................................4
1.2. Географічне положення та коротка характеристика природних
умов.................................................................................................................6
2. Освоєння та наукові дослідження в Антарктиці...........................................14
2.1. Антарктика в системі міжнародного співробітництва..........................14
2.2. Дослідження Антарктики ........................................................................20
3. Україна в Антарктиці.......................................................................................23
3.1. Історія утвердження українців в Антарктиці........................................23
3.1. Географічне положення та характеристика природних умов станції “Академік Вернадський”.......................................................................27
3.2. Наукові дослідження на станції “Академік Вернадський”...............28
4. Перспективи українських наукових досліджень в Антарктиці...................37
4.1. Правове забезпечення антарктичної діяльності України...................37
4.2. Основні напрямки розвитку українських наукових досліджень в Антарктиці..............................................................................................41
Висновки................................................................................................................46
Перелік посилань...................................................................................................50
Додаток 3. Українська антарктична станція “Академік Вернадський”...........56
Вступ
Антарктида – унікальна, таємнича, сувора, але водночас прекрасна земля. Завдячуючи складним природним умовам, віддаленості від Старого Світу Антарктида була відкрита останньою і стала материком миру, міжнародного співробітництва, центром єднання людства.
Природа Антарктиди часто лякає з першого погляду і назавжди захоплює з наступного. Про свої перші враження від Антарктиди Д.Кук писав: “Ці землі, приречені природою на постійний холод, позбавлені тепла сонячних променів; у мене недостатньо слів для опису цього жахливого та дикого вигляду”. Незважаючи на це дослідники з усього світу, мов заворожені, прямували і прямують до Льодового континенту.
І це не дивно. В снігах Антарктиди заховався Південний полюс, в її льодах акумульовано близько 80% прісної води Планети. Кристалічні породи вкриті потужним льодовим панциром, який несе в собі інформацію про кліматичні умови та фізико-хімічні характеристики середовища минулих часів. Саме льодовий покрив робить Антарктиду найвищим материком світу, що суттєво впливає на особливості природи материка. Тут формується найчистіше повітря. Це, а також значні абсолютні висоти створюють досить сприятливі умови для дослідження верхніх шарів атмосфери та ближнього космосу.
Унікальні флора та фауна приховують в собі секрети процесів пристосування організмів до глобальних кліматичних змін, що складає особливий інтерес для вивчення, зокрема, з огляду на досить поширені у науковому світі уявлення про глобальне потепління.
Характеристики природного середовища в Антарктиді є екстремальними для людини. Вивчення самопочуття, змін фізіологічних процесів, психічного стану людини, що перебуває на материку практично ізольовано від зовнішнього світу та звичних умов існування становить великий інтерес для фізіологів та психологів.
Таким чином Антарктида – це унікальна лабораторія-заповідник, реальна цінність якої людству ще невідома.
Отже, об’єктом дослідження даної роботи є Антарктика, як неповторна екосистема та унікальна науково-дослідна лабораторія Землі.
Метою даної роботи є вивчення основних етапів та значення для України наукових досліджень в Антарктиці. Україна - досить молода держава, яка має значну кількість проблем, що потребують негайного вирішення. Економічне становище нашої держави ще недостатньо потужне, особливо, якщо порівнювати з іншими антарктичними країнами, такими як США, Велика Британія або Японія. Однак, незважаючи на усі труднощі Україна все ж таки стала антарктичною державою. Хоча часом дехто ще піднімає питання щодо доцільності ведення дослідницької діяльності в Антарктиці.
Задля реалізації поставленої мети в роботі розглянуто історію відкриття, природні умови Антарктики, її місце в системі міжнародного співробітництва, завдяки чому розкривається цінність вивчення материка. Також звернено увагу на наукові дослідження, що проводяться в Антарктиці вченими світової спільноти та України зокрема, на їх пріоритетні напрямки.
Все це створює достатньо повну картину, яка покликана дати відповідь на запитання - чи необхідно для України вести наукову діяльність в Антарктиці?
Значну допомогу у підготовці роботи надали працівники Українського антарктичного центру, за що висловлюю їм щиру подяку.
1. Загальна географічна характеристика
1.1. Історія відкриття Антарктиди
Відкриття “шостого материка” – яскрава та дискусійна сторінка в історії географічних відкриттів. Різні народи по-різному визначають першовідкривача Антарктиди.
Так англійці вважають першовідкривачем Південного материка Джеймса Кука. Він справді здійснив плавання навколо, як нам тепер відомо, Антарктиди в період 1772 – 1775 роках в гранично можливих південних широтах. На той час вчені вважали, що на півдні існує південний материк, який має забезпечувати рівновагу північної та південної півкуль. Вони стверджували, що за умови порушеної рівноваги Земля буде весь час повернена до Сонця стороною з більшою масою, тобто за тогочасними даними північною півкулею. Отже саме в пошуках цього південного материка Кук здійснював своє плавання. Він сподівався відкрити таку ж квітучу та багату землю, як південна Америка. Але його висновки свідчили про інше: “Значний холод, велика кількість льодових островів та плаваючого льоду, все це доводить, що земля на півдні має бути...” Д.Кук не дістався Південного материка, хоча і був переконаний в тому, що він має існувати, але, слід зазначити, не бачив користі в його відкритті. [1].
Через 50 років, в період з 5 липня 1819 р. по 5 серпня 1821 р., російські мореплавці під командуванням Ф. Белінгаузена (за походженням – естонця) на кораблях “Восток” та “Мирний” (капітан останнього М.П. Лазарєв) здійснили плавання в тих же широтах, де пройшли кораблі Кука. Часом їх маршрут проходив південніше маршруту Кука, часом – північніше. Із записів Лазарєва 28 січня 1820 року видно, що російські мореплавці підходили так близько до Антарктиди, що могли бачити материковий лід, що лежить на континенті. Але безпосередньо наблизитися до нього їм не вдалося, через непрохідний лід. Незважаючи на це росіяни вважають Ф. Белінгаузена та М. Лазарєва першовідкривачами Антарктиди. [1].
За іншою версією першою людиною, що побачила узбережжя Антарктичного півострова, став інший відомий мореплавець та дослідник Едвард Брансфілд. Це трапилося 30 січня 1820 року. Цю землю він назвав Трініт Ланд - тепер півострів Трініті. [7].
Детальне вивчення деяких старовинних карт приводить істориків та географів до висновку, що про Антарктиду люди знали задовго до експедицій Д.Кука, Ф.Белінгаузена, Н.Палмера.
Професор Д.Вайхаупт з університету штату Колорадо (США) передбачає, що ще в бронзовому віці, в періоди, коли клімат був значно тепліший, мореплавці, що торгували вздовж узбережжя Африки, наважувалися проникати достатньо далеко на південь. Але все ж він підкреслює, що хоча обриси Антарктиди були відомі древнім картографам, джерело їх інформації – повна таємниця. Оскільки навіть для грубої картографічної зйомки цього континенту необхідні знання навігації та геодезії, що далеко виходять за межі того, що було відоме древнім мореплавцям. [1].
Перші припущення про відкриття Антарктиди древніми мореплавцями з’явилося у 1956 році після видання карти, яка, як припускали, належала турецькому адміралу Пірі Рейсу, і датується 1513 роком. Пізніше її автентичність була поставлена під сумнів. Однак існують і інші карти цієї епохи, безумовно автентичні. В першу чергу це карта Оронтіуса Фінеуса, створена у 1531 році, і така сама карта Герхарда Меркатора, що відноситься до 1538 року. На них видно повні обриси материка в районі Південного полюса, деякі його деталі дивовижно схожі з реальними. [1].
Перші антарктичні дослідження проводилися мореплавцями, яких в першу чергу приваблювали не нові знання, а можлива нажива. Їх імена увійшли в історію в назвах антарктичних земель: Кергелен, Палмер, Біско, Уеделл, Кемп та багато інших. Так до 40-х років ХІХ століття тюлені, які населяли острови Південного океану, були практично знищені заради їх жиру та шкір, і зараз занесені до “Червоної книги”. Після винайдення гарпунної пушки у 1867 році у водах Південного океану почала зменшуватися і кількість китів. [1].
Але не варто стверджувати, що лише бажання наживи вабило людей до невідомої південної землі. У 1839 році французький мореплавець Ж. Дюмон-Дюрвіль попрямував в антарктичні води з єдиною метою – знайти південний магнітний полюс. В 1840-1841 році з великою науковою програмою обстежив Антарктиду Дж.Росс. В 1874 році в антарктичних водах працювало океанографічне парове судно “Челленджер”.
Невивчена, холодна та загадкова земля приховувала у собі багато невідомого і вабила дослідників всього світу. Попереду в них був тяжкий шлях підкорення та освоєння суворої, але безмежно красивої та таємничої Антарктиди.
1.2. Географічне положення та коротка характеристика природних умов
Антарктида – унікальний материк з багатьох точок зору, що насамперед визначається її географічним положенням. Практично вся територія материка, окрім півночі Антарктичного півострова, лежить південніше південного полярного кола. Геометричний центр материка, що отримав назву полюса відносної недосяжності, розташований на 77° 15' пд.ш., 104° 39' сх.д. поблизу станції “Восток” порівняно близько до Південного полюса. [14].