Метою антарктичної діяльності даний Проект Закону визначає:
- забезпечення геополітичних і стратегічних інтересів України в антарктичному регіоні;
- сприяння соціально-економічному та науковому прогресу українського суспільства;
- участь у міжнародному науковому співробітництві, в тому числі спрямованому на додержання міжнародних норм про охорону природного середовища Антарктики;
- забезпечення наукових екологічних досліджень та охорони природного середовища Антарктики. [11].
До основних засад міжнародної антарктичної діяльності в Україні даний законопроект відносить:
- зміцнення національного суверенітету;
- дотримання загальновизнаних принципів і норм міжнародного права;
- збереження та подальший розвиток існуючих міжнародних зв'язків;
- сприяння інтеграції країни у світову економіку;
- свобода зовнішньоекономічного підприємництва;
- юридична рівність суб'єктів антарктичної діяльності;
- захист інтересів суб'єктів антарктичної діяльності на території України і поза її межами. [11].
Відповідно до проекту Закон України про антарктичну діяльність Український антарктичний центр визначається національним оператором України в Антарктиці. При цьому Уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань антарктичної діяльності є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері антарктичної діяльності. [11].
Уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань антарктичної діяльності:
- здійснює законодавче встановлення основних принципів, норм і правил антарктичної діяльності;
- розробляє концептуальні основи державної політики у галузі дослідження і використання антарктичного простору в мирних цілях та в інтересах безпеки держави;
- формує Державну програму досліджень України в Антарктиці;
- організовує та координує антарктичну діяльність, антарктичну діяльність за рахунок Державного бюджету України, а також інших джерел фінансування, не заборонених законодавством України.
Відповідно до законопроекту має розроблятися Державна програма досліджень України в Антарктиці, метою якої є концентрація та раціональне використання фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу держави, а також координація наукових досліджень суб’єктів антарктичної діяльності. [11].
Відповідно до проекту Закону програма і надалі має розроблятися терміном на десять років. Її основні напрями мають бути пов’язані з існуючими та перспективними міжнародними програмами досліджень Антарктики.
Відповідно до Проекту Закону “Про антарктичну діяльність” правила антарктичної діяльності розробляються з урахуванням правил і норм Національним оператором України в Антарктиці та державними органами України згідно з їхньою компетенцією та є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами антарктичної діяльності. [11].
Також даний Проект Закону включає заборони під час антарктичної діяльності, передбачені Договором про Антарктику. Зокрема йдеться про заборони на здійснення випробувань чи розміщення на антарктичних станціях зброї чи інших об’єктів, заборонених для розміщення у Антарктиці; використання об’єктів антарктичної діяльності як засобу впливу на природне середовище для цілей, заборонених у Антарктиці; створення загрози життю та здоров'ю людей, що перебувають на антарктичних станціях чи в Антарктиці. Також забороняється діяльність, яка не дозволяється міжнародними договорами України; порушення міжнародних вимог щодо недопущення забруднення природного середовища Антарктики. [11].
У проекті закону, що розглядається, зазначено, що відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України у межах окремих конкретних проектів, може заборонятись запланована антарктична діяльність, яка не відповідає вимогам статті Закону, становить потенційну загрозу навколишньому середовищу Антарктики чи може призвести до невиправних матеріальних втрат і збитків. [11].
Забороняється також перебування на території Антарктики без відповідного дозволу. Дозвіл видається уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань антарктичної діяльності на підставі оцінок впливу запропонованої діяльності на природне середовище Антарктики згідно з Додатком 1 до Протоколу про охорону навколишнього середовища до Договору про Антарктику. [11].
Уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань антарктичної діяльності, відповідно до запропонованого проекту закону, має право відмовити в наданні дозволу за наступних підстав:
- об’єкти антарктичної діяльності, що ввозяться на територію Антарктики, не відповідають встановленим вимогам для перебування на території Антарктики;
- є реальна загроза, що перебування на території Антарктики може зашкодити довкіллю Антарктики та екосистемам, пов’язаних з ним та залежних від нього.
Даний законопроект приділяє значну увагу охороні природного середовища Антарктики. Загальні засадами досягнення цієї мети він визначає уникнення:
- негативних впливів на характер клімату та погоди;
- значних негативних впливів на якість повітря та води;
- значних змін в атмосферному, наземному (включаючи водний), льодовому або морському середовищах;
- шкідливих змін у розподілі, кількості чи продуктивності видів або популяцій видів фауни і флори;
- погіршення умов існування видів або популяцій таких видів, що вже знаходяться під загрозою зникнення;
- погіршення стану або суттєвого ризику для районів наукового, історичного, естетичного значення або районів, які становлять цінність завдяки первісності їх природи. [11].
Стосовно поводження з відходами на території Антарктики в законопроекті визначається, що суб’єкти антарктичної діяльності проводять її таким чином, щоб забезпечити мінімізацію утворення будь-яких відходів на території Антарктики, а також їх екологічно безпечне зберігання, ліквідацію та вивіз з Антарктики відповідно до норм Додатку ІІІ до Протоколу про охорону навколишнього природного середовища до Договору про Антарктику”. [11].
Іншим важливим кроком в удосконаленні правового забезпечення української діяльності в Антарктиці є розроблення, погодження, у відповідних центральних органах виконавчої влади та установах, і подання до Кабінету Міністрів України проекту розпорядження "Про заходи щодо набуття Україною статусу Консультативної сторони Договору про Антарктику 1959 року, до якого наша держава приєдналась 17 вересня 1992 року (згідно доручення Кабінету Міністрів України від 29.12.2002 р. № 19066/23).
Набуття Україною вказаного статусу дозволить їй активніше впливати на організацію та проведення досліджень в Антарктиці, підвищити міжнародний авторитет нашої держави, як антарктичної держави.
4.2. Основні напрямки розвитку української науки в Антарктиці
Стратегію конкретної наукової діяльності України в антарктичному регіоні визначила Державна програма проведення досліджень в Антарктиці на 2002-2010 роки. Вона була прийнята розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.01 № 422-р. Програма визначає стратегію діяльності України в Антарктичному регіоні з метою забезпечення присутності України на льодовому континенті та виконується з метою розвитку та підтримки соціально-економічної, екологічної, науково-технічної, національно-культурної та іншої діяльності у сферах загальнодержавного значення. [2].
Програма формується з урахуванням світових напрямів розвитку та досягнень у сфері антарктичних досліджень і спрямована на створення умов для інтеграції України у світовий науковий простір.
Програма становить комплекс взаємопов'язаних окремих завдань (проектів) наукових досліджень в Антарктиці та розвитку нових технологій, які спрямовані на реалізацію державної політики та пріоритетних напрямів використання результатів досліджень України за рахунок концентрації та раціонального використання фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу держави, а також координації досліджень науково-дослідних установ, організацій усіх форм власності і громадян у Антарктиці. [2].
Реалізацію заходів Програми було передбачено здійснювати у три етапи: перший етап – 2002 - 2004 рр.; другий етап - 2005 - 2007 рр.; третій етап – 2008 - 2010 рр.
Перший етап виконання Державної програми вже підходить до завершення і у цьому році будуть підведені його підсумки. На цьому етапі передбачалося в рамках визначених 9 напрямів досліджень та завдань провести збір наукових даних; провести наукові експерименти, обробити їх та на їх підставі розробити теоретичне та фізико-технічне обґрунтування можливості створення нової наукової апаратури.
Цими основними напрямами Програми були визначені наступні:
- океанографічні та біоресурсні дослідження;
- гідрометеорологічні дослідження;
- фізика атмосфери та ближнього космосу;
- геолого-геофізичні дослідження;
- медико-фізіологічні дослідження;
- екологічні дослідження;
- розробка і впровадження нових технологій;
- науково-інформаційна та туристична діяльність;
- системне управління процесами реалізації Програми та їх інформаційне супроводження. [2].
На другому етапі передбачається в рамках визначених 10 напрямів досліджень та завдань етапу провести комплексні наукові дослідження та обробку одержаних результатів. На їх підставі мають бути вдосконалені наукові методики проведення досліджень, проведена модернізація наукової апаратури, побудовані робочі гіпотези. [2].