* міри передбачені проектом, спрямовані на запобігання і зменшення шкідливого впливу на навколишнє природнє середовище.
Пункти збереження РАВ на території України. Сховищем називаються споруди що розміщують радіоактивні відходи, у яких забезпечується їхня ізоляція від навколишнього природного середовища, фізичний захист і радіаційний моніторинг, з можливістю подальшого їхнього витягання для переробки, перевезення і захоронення.
Кількість сховищ і могильників радіоактивних відходів в Україні досить велика. На даний час радіоактивні відходи зберігаються в сховищах і спорудах:
• на кожній атомній електростанції,
• пунктах захоронення радіоактивних відходів міжобласних спецкомбінатах об'єднання "Радон",
• пунктах захоронення і тимчасової локалізації радіоактивних відходів зони відчуження Чорнобильської АЕС,
• науково-дослідних центрах Київського інституту ядерних досліджень, Севастопольському інституті ядерної енергетики і промисловості, Національному науковому центрі "Харківський фізико-технічний інститут" і ін.,
• ВАТ "Ізотоп",
• у виробників відходів, у випадку зберігання відходів до передачі їх для захоронення,
• а також в об'єкті "Укриття".
Існують визначені проблеми з класифікацією об'єктів у яких зберігаються, або містяться захоронені радіоактивні відходи. Це насамперед відноситься до споруд призначених для локалізації аварійних відходів, таких як об'єкт "Укриття", ПЗРВ "Підлісний", ПЗРВ "III черга" й ін.
Наприклад, об'єкт "Укриття" з технічної точки зору не відповідає діючим нормам безпеки і не може бути класифікований як сховище радіоактивних відходів, проте, це об'єкт у якому знаходяться залишки ядерного палива і радіоактивні відходи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.96 № 1561 визначено, що ядерні матеріали, що знаходяться в об'єкті "Укриття", визнані радіоактивними відходами, і головна мета робіт на об'єкті "Укриття" полягає в якнайшвидшому витягненні залишків ядерного палива для їхньої ізоляції і захоронення. Виходячи з цих передумов об'єкт "Укриття" можна прирівняти до сховищ радіоактивних відходів.
Пункти захоронення радіоактивних відходів міжобласних спецкомбінатів об'єднання "Радон" призначені для збору, переробки, зберігання і захоронення твердих і рідких радіоактивних відходів, а також відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання.
Так наприклад, ПЗРВ Київського міжобласного спецкомбінату об'єднання "Радон" за проектом був розрахований на прийом:
• твердих радіоактивних відходів з питомою активністю до 3,7-Ю6 Бк-кг-1 (до 1-10-4 Кі-кг-1), у кількості 515 м3 з них:
- 200 м3 у рік підлягають спалюванню;
- 300 м3 у рік - пресуванню;
- 14 м3 у рік - похованню без переробки;
- 1 м3 у рік - трупи тварин;
• рідкі радіоактивні відходи з питомою активністю до 3,7-Ю5 Бк л-1, у кількості 33,8 м3;
• відпрацьовані джерела іонізуючого випромінювання:
-за у-випромінюванням ізотопу Со60 - 2,59-Ю3 Бк;
- за нейтронним випромінюванням - 2-Ю8 н-с [Типовий проект пункту захоронення відходів, ГСПИ, 214.1-09-2, том 2].
Вимоги до сховищ і могильників радіоактивних відходів постійно вдосконалюються, розширюються й уточнюються. У зв'язку з цим реально постала проблема пов'язана з тим, що темпи зміни вимог стандартів, норм і правил на жорсткіші значно випереджають технічні і фінансові можливості підприємств для їхньої реконструкції чи модернізації. Значна частина існуючих сховищ уже не відповідає діючим нормам і правилам. Гостро стоїть завдання щодо підготовки і проведення реконструкції чи закриття більшості існуючих сховищ.
Проблематика та перспективи щодо збору, збереження, захоронення та переробки радіоактивних відходів зони відчуження.
Після аварії на ЧАЕС на території зони відчуження створені і перебувають під контролем дев'ять пунктів тимчасової локалізації радіоактивних відходів (РАВ) і три пункти захоронення радіоактивних відходів із загальним обсягом відходів понад 2 млн м3, активність яких становить близько 200 000 Кі. Загальний обсяг різноманітних накопичень радіоактивних відходів (техніка, конструкції, тимчасові захоронення) та несанкціонованих їх звалищ становить близько 2,8 млн м3, не враховуючи об'єкта "Укриття".
Обсяги РАВ, накопичені на ПЗРВ міжобласних спецкомбінатів
об'єднання "Радон"
| Міжобласні спецкомбінати | Кількість накопичених відходів | ||
| ТРО, м3 | ЖРО,м3 | ІІІ, кг-екв. Радію | |
| Київський | 1800 | 450 | 42,0 |
| Харківський | 820 | 30 | 20,0 |
| Дніпропетровський | 370 | 100 | 4,0 |
| Одеський | 530 | 118 | 1,2 |
| Львівський | 200 | 20 | 0,2 |
| Донецький* | - | - | - |
*- Донецький спецкомбінат не має пункту захоронення радіоактивних відходів (ПЗРВ)
Аварія відбулася 26 квітня 1986 р. на четвертому енергоблоці ЧАЕС о 01 г 23 хв 40 с при проведенні випробовування турбогенератора № 8 у режимі вибігу, з метою експериментальної перевірки можливостей використання кінетичної енергії обертання ротора генератора для одержання електроенергії для внутрішніх потреб енергоблоку при його знеструмленні в результаті, наприклад, системної аварії. Випробовувалась одна з систем безпеки, що входить до складу енергоблоку реактора типу РВПК-1000.
Обсяг і динаміка радіоактивного викиду визначилася кількістю й ізотопним складом ядерного палива та продуктів поділу, що знаходилися в реакторі, а також метеорологічною обстановкою в період інтенсивних викидів зі зруйнованого реактора.
Викид у навколишнє середовище широкого спектра радіонуклідів призвів до забруднення великих площ України, Росії, Білорусії. Територія, що безпосередньо прилягає до зруйнованого блоку, була забруднена розкиданими фрагментами активної зони: уламками ТВС, твелів, шматками графітової кладки, радіоактивними елементами конструкцій. У період протікання активної стадії аварії (протягом 10 днів) на прилягаючі території осідав радіоактивний пил разом з паливними частинками. Тому ця територія характеризується яскраво вираженою плямистою структурою забруднення зі значними градієнтами рівнів забруднення, різним спектром і фізико-хімічними формами радіонуклідів, що випали. Практично весь верхній шар ґрунтів можна було віднести до категорії радіоактивних відходів.
Щодо викиду летучих компонентів, то дані багатьох досліджень свідчать про значно більший викид цезію і йоду в порівнянні з першими повідомленнями. Оціненим значенням прийнято, що викид 137Сs склав від 30 до 40 % при повній величині накопиченої активності - 7,0 М Кі.
Загальна кількість ядерного палива, що залишилося всередині об'єкта "Укриття", за сукупністю даних на 2000 р., оцінюється в 200 т (95% зруйнованої активної зони реактора) і знаходиться у вигляді наступних модифікацій:
• фрагменти активної зони - велика частина яких викинута при вибуху на верхні поверхи блоку, зокрема, у центральний зал;
• дрібнодисперговане паливо (пил) - гарячі паливні частинки. Розміри цих частинок змінюються від частинки мікрона до сотень мікронів. Вони спостерігаються практично у всіх приміщеннях об'єкта й у зразках ґрунтів ближньої і дальньої зон, що прилягають до 4-го енергоблоку;
• застиглі лавоподібні топливовмісні маси.
Вони утворилися під час активної стадії аварії (26.04.86 - 06.05.86) при високотемпературній взаємодії палива з конструкційними матеріалами блоку і поширилися по підреакторних приміщеннях.
У 1990р. було виявлено, що у воді, що знаходиться в ряді нижніх приміщень об'єкта, містяться розчинені форми урану, плутонію, америцію. Поява розчинних сполук зумовлена руйнуванням різних модифікацій палива під дією ряду факторів, основним з який є вода, що проникає в "Укриття".
До складу радіоактивних відходів об'єкту "Укриття" входять:
• лавоподібні топливовмісні маси;
• фрагменти активної зони реактора (твели, ТВС та ін.);
• реакторний графіт;
• будівельні матеріали;
• метал і металоконструкції, у т.ч. реактор і технологічне устаткування,
• радіоактивний пил;
• радіоактивна вода.
Маса графітової кладки, відповідно до проектної документації, складала 1850 т.
Основний обсяг радіоактивних відходів об'єкта "Укриття" складають різні види будівельних матеріалів, які можна поділити на три групи:
• бетон будівельних конструкцій, що існував й існує в даний час;
• "свіжий" бетон - бетон 1986 р., який при будівництві "Укриття" розтікався по приміщеннях;
• будівельне сміття - уламки будівельних конструкцій, що утворилися в результаті аварії, та в процесі її ліквідації.
Необхідно також відзначити матеріали, використані на активній стадії ліквідації аварії при засипанні шахти реактора з вертольотів. Починаючи з 30 квітня палаючий реактор закидували мішками з піском (1780 т), доломітом (900 т), свинцем (2400 т), карбідом бору (40 т). Ці матеріали використовувалися в значних кількостях також і при дезактиваційних роботах у багатьох приміщеннях об'єкту "Укриття". За експертними оцінками, загальна маса свинцю в блоці складає кілька тисяч тонн.
З метою зниження радіаційних полів при проведенні аварійно-відновлювальних робіт у 30-км зоні Чорнобильської АЕС (зона відчуження) у 1986-1987 р. радіоактивно забруднені матеріали розміщувалися в пунктах тимчасової локалізації радіоактивних відходів (ПТЛРВ), що створювалися на місці їхнього найбільшого скупчення.
ПТЛРВ - це прості інженерні спорудження, у яких знаходилися радіоактивні відходи, зроблені у вигляді траншей або наземних буртів без гідроізоляції. Зверху подібні споруди перекривалися шаром ґрунту. Ці роботи виконувалися військовими формуваннями Цивільної оборони в умовах високих рівнів іонізуючого випромінювання, і тому ні проектної документації, ні топографічної прив'язки не виготовлялось. Загальна кількість траншей і буртів перевищує 800 шт. Для зручності обліку вони розбиті на сектори з серією споруд, найменування яких присвоєні по територіальній ознаці зони відчуження. У таблиці наведені дані про обсяг й активність РАВ в деяких ПТЛРВ зони відчуження.