· удосконалення нормативно-методичних засобів регулювання викидів забруднюючих речовин металургійної промисловості;
· розроблення та впровадження механізму узгодження рівня допустимих викидів з темпами модернізації технологій і структурної перебудови в металургійній промисловості;
· реалізацію комплексу програм з переробки та утилізації твердих відходів.
2) Хімічна та нафтохімічна промисловість
Враховуючи напрями розвитку галузі, а саме:
· удосконалення структури галузі, розроблення пріоритетних напрямів її розвитку;
· розвиток вітчизняної мінеральної сировинної бази;
· створення виробництв базових продуктів;
· впровадження наукоємних технологій, спрямоване на комплексне використання сировини, енергоресурсів та цільових продуктів, стратегічними завданнями програми є:
· розроблення та впровадження передових маловідходних та безвідходних ресурсозберігаючих технологій;
· комплексне очищення газових викидів і стічних вод з одночасною утилізацієювилучених продуктів та подальшою переробкою їх;
· проведення науково-технічних робіт, спрямованих на зниження аварійних ситуацій та їх запобігання на підприємствах галузі;
· розроблення та здійснення програм створення високоефективних систем очищення газових викидів та стічних вод;
· здійснення програм комплексної переробки відходів;
· здійснення програм щодо виведення з експлуатації виробництв з екологічно недосконалими технологіями в усьому технологічному циклі.
3) Нафтогазова та нафтопереробна промисловість
Для вирішення питань цієї отраслі необхідно:
· здійснити комплексну сертифікацію нафтогазових об'єктів;
· розробити заходи щодо підвищення екологічної безпеки технологічних процесів на цих об'єктах;
· внести зміни і доповнення до діючих норм технологічного проектування та експлуатації об'єктів нафтогазової та нафтопереробної промисловості з питань, що стосуються вимог екологічної безпеки та охорони довкілля;
· розробити і впровадити у виробництво технологічні програми переробки відходів і відпрацьованих нафтопродуктів з метою поліпшення екологічного стану довкілля;
· впровадити у виробництво технології щодо зменшення викидів у атмосферу летких органічних сполук;
· розробити комплексні технології очищення води та грунту від забруднення вуглеводнями;
· розробити та впровадити систему оцінки і прогнозування поширення забруднення підземних вод нафтою та нафтопродуктами;
· розробити нормативні документи щодо визначення і розрахунку шкідливих викидів з основних джерел підприємств нафтопереробної промисловості.
Також існують проблеми зовнішнього рівня , вони стосуються питань використанняпродуктів діяльності нафтопереробного та газового комплексу (бензину, дизельного пального, мазуту, газу) в інших галузях господарства і пов'язані насамперед з низькою якістю вироблюваного пального.
Для розв'язання цих проблем необхідно:
· припинити випуск нафтопродуктів, що містять сполуки свинцю;
· збільшити глибину переробки нафти шляхом будівництва на основних нафтопереробних підприємствах установок каталітичного риформінгу;
· впровадити на нафтопереробних підприємствах технологічні процеси гідроочистки дизельного та авіаційного пального з одночасним вир-ом сірки;
· розробити технології виробництва моторного пального з альтернативних видів сировинних ресурсів;
розробити і впровадити способи і технології використання на транспорті газових та альтернативних видів пального.
4) Машинобудівна промисловість
Основою здійснення природоохоронної політики в галузі мають стати:
· істотне зменшення викидів забруднюючих речовин підприємств машинобудівного комплексу в довкілля;
· впровадження екологічно чистих технологій в усіх напрямах діяльності машинобудівного виробництва, зокрема вирішення питань утилізації і знешкодження токсичних відходів гальванічного виробництва.
5) Видобувна промисловість
Для розв'язання екологічних проблем у видобувній промисловості необхідно:
· здійснити модернізацію та технічне переозброєння підприємств галузі;
· розробити та впровадити системи запобіжного технологічного моніторингу навколишнього природного середовища на об'єктах з підвищеним екологічним ризиком;
· збільшити виробництво енергетичного вугілля в результаті скорочення видобутку коксівного вугілля;
· вдосконалити технологічні процеси мокрого збагачення вугілля з метою ефективного вилучення з нього сірки;
· розробити і впровадити технологічні процеси та обладнання для використання енергетичного потенціалу шахтного метану;
· розробити і впровадити технологічні схеми очищення та використання мінералізованих шахтних вод;
· розробити і впровадити технології та обладнання для використання відвалів
пустої породи з метою одержання з них сировини для будівельної індустрії;
· забезпечити роздільне складування розкривних порід з метою подальшого їх
ефективного використання для виробництва будівельних та інших видів матеріалів та продукції;
· забезпечити в найближчі роки гасіння породних відвалів, а також розвиток закладки породою відпрацьованого простору шахт;
· розробити і впровадити екологічно безпечні способи консервації шахт.
6) Будівництво
Метою природоохоронної діяльності в будівництві є нормалізація умовжиттєдіяльності населення і поліпшення стану природно-територіальних комплексівУкраїни, що перебувають у кризовому екологічному стані.
Для формування переліку завдань конкретних програм необхідно провести екологічний аудит кризових територій України, визначити комплекс екологічних вимог до містобудівних заходів з метою досягнення контрольних рівнів стану довкілля.
Для розв'язання цих завдань необхідно:
а) провести екологічний аудит кризових територій України, що включає визначенняконтрольних рівнів забруднення територій, які є нормами для територій на найближчі1 - 3 роки, та можливість їх реального досягнення, першочергове проведення екоаудиту у високоурбанізованих районах і містах;
б) розробити містобудівні заходи, спрямовані на виведення територій з кризового стану:
· провести екоаудит з урахуванням зміни структури землекористування у напрямі збільшення територій національних природних парків, зон рекреації;
· визначити комплекс містобудівних заходів для досягнення контрольних рівнів стану довкілля;
в) вжити заходів щодо ресурсозбереження:
· обмежити використання природних корисних копалин, потреба в яких може бутизадоволена в результаті використання вторинних та поновлюваних ресурсів;розробити і впровадити програми створення та виробництва нових ресурсозберігаючих будівельних матеріалів і конструкцій;
г) вжити заходів щодо запобігання викидам і скидам забруднюючих речовин:
· розробити комплексні програми впровадження безвідходних та екологічно безпечних технологій;
· розробити і впровадити мобільну, легку, екологічно безпечну та низькоенергоємну будівельну техніку та механізований інструмент;
д) розробити і втілити архітектурно-планувальні заходи, заходи захисту окремихоб'єктів, заходи переорієнтування інфраструктури територій:
· вирішити питання першочергової деконцентрації прийняття рішень в екологічному,економічному і планувальному аспектах;
ж) розробити заходи щодо запобігання наслідкам аварійних ситуацій та їх усунення у місцях з підвищеною щільністю населення.
Найнебезпечнішою в екологічному аспекті галуззю промисловості будівельних матеріалів залишається цементна промисловість, підприємства якої найбільше забруднюють довкілля. Тому треба створити спеціальну програму істотного зменшення впливу підприємств з виробництва цементу на довкілля.
Висновок: Аналізуючи цю велику сукупність проблем , ми можемо зробити дуже важливі висновки щодо екологічної дійсності нашої Держави , виявити чинникі та особливості життедіяльності та природокористування.
“ Базовими ” недоліками України на сучасному етапі е складні, многогранні фактори, які здійснюють комплексний, тотальний вплив на всі галузі , діють у різних сферах, на різних рівнях господарювання , і тому вони потребують особливої уваги, особливих рішень , тобто системного розв’язку з боку Держави. Цими факторами є:
· макроекономічна політика, яка примушуе суб’ектів господарювання до экстенсивного використовування природних ресурсів;
· Інвестиційна политика, яка ориентована на розвиток ресурсомістких секторов економіки;
· помилкова секторальна політика (паливно-енергетичний комплекс, сільске господарство, лісове господарство та інше);
· нестабільне законодавство;
· відсутність прав власності на природні ресурси;
· відсутність еколого-збалансованної довгострокової економічної стратегії;
· на регіональному і локальному рівнях недолік прямого та не прямого ефекту від охорони довкілля (економічного й соціального), “ глобальних прибутків “ ;
· інфляція, економічна криза й нестабільність економіки заважають здійсненню довготривалих проектів, к числу яких відноситься більшисть екологічних проектів;
· природно-ресурсні властивості експорту;
· існування дійсно великого стимулу до отримання значних й швидких прибутків від продажу природних ресурсів ( ліс, руди );
· відсутність екологічного мислення, екологічної свідомості.
Для розв’язання цих питань 12 травня 1997 року Кабінет Міністрів України постановою N 439 затвердив Концепцію (стратегію) збереження біологічного різноманіття України, для втілення якої розробляється Національна програма дій на 1998-2015 роки. Основними завданнями діяльності в цій сфері є:
збереження, покращання стану та відновлення природних і порушених екосистем, середовищ існування окремих біологічних видів та компонентів ландшафтів; сприяння переходу до збалансованого використання природних ресурсів; мінімізація прямого та непрямого негативного впливу на екосистеми, їх компоненти та комплекси; підвищення рівня інформованості населення з питань біологічного різноманіття, а також активізація участі громадян у діяльності щодо його збереження; посилення відповідальності підприємств, організацій, установ і громадян, діяльність яких пов’язана з використанням природних ресурсів або впливає на стан довкілля, за збереження біологічного різноманіття.