Вибір земельних ділянок для збереження, поховання чи знищення відходів здійснюється органами місцевого самоврядування за узгодженням з територіальними органами Мінприроди.
Вид тари для збереження відходів залежить від їхнього класу небезпеки: від герметичних сталевих балонів для збереження особливо небезпечних відходів до паперових мішків для збереження менш небезпечних відходів. Для кожного типу нагромаджувачів промислових відходів (ставки-відстійники, накопичувачі-випарники, …) визначені вимоги по захисту від забруднення ґрунту, підземних і поверхневих вод, по зниженню концентрації шкідливих речовин у повітрі і змісту небезпечних речовин у нагромаджувачах. Будівництво нових нагромаджувачів промислових відходів допускається тільки в тому випадку, коли представлені докази того, що не представляється можливим перейти на використання мало відхідних чи безвідхідних чи технологій використовувати відходи для яких-небудь інших цілей.
Поховання радіоактивних відходів відбувається на спеціальних полігонах. Такі полігони повинні знаходитися у великому видаленні від населених пунктів і великих водойм. Дуже важливим фактором захисту від поширення радіації є тара, у якій містяться небезпечні відходи. Її чи розгерметизація підвищена проникність
може сприяти негативний вплив небезпечних відходів на екосистеми.
Про нормування рівня забруднення навколишнього середовища
У Українському законодавстві маються документи, що визначають обов'язки і відповідальність організацій по схоронності, захисту навколишнього середовища. Такі акти, як Закон про охорону навколишньої природного середовища, Закон про захист атмосферного повітря, Правила охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами відіграють визначену роль у заощадженні екологічних цінностей. Однак у цілому ефективність природоохоронних заходів у країні, заходів для запобігання випадків високого чи навіть екстремально високого забруднення навколишнього середовища виявляється дуже низкою.
Природні екосистеми мають широкий спектр фізичних, хімічних і біологічних механізмів нейтралізації шкідливих і забруднюючих речовин. Однак при перевищенні значень критичних надходжень таких речовин, можливе настання деградаційних явищ - ослаблення виживаності, зниження репродуктивних характеристик, зменшення інтенсивності росту, рухової активності. В умовах живої природи, постійної боротьби за ресурси така втрата життєстійкості організмів грозить втратою ослабленої популяції, за якої може розвитися ланцюг втрат інших взаємодіючих популяцій. Критичні параметри надходження речовин у екосистеми прийнято визначати за допомогою поняття екологічних ємностей. Екологічна ємність екосистеми -- максимальна місткість кількості забруднюючих речовин, що надходять у екосистему за одиницю часу, що може бути зруйнована, трансформована і виведена з меж екосистеми чи депонована за рахунок різних процесів без істотних порушень динамічної рівноваги в екосистемі. Типовими процесами, що визначають інтенсивність "перемелювання" шкідливих речовин, є процеси переносу, мікробіологічного окислювання забруднюючих речовин. При визначенні екологічної ємності екосистем повинні враховуватися як окремі канцерогенні і мутагенні ефекти впливів окремих забруднювачів, так і їхні підсилювальні ефекти через спільну дію.
Який же діапазон концентрацій шкідливих речовин слід контролювати? Приведемо приклади гранично припустимих концентрацій шкідливих речовин, що будуть служити орієнтирами в аналізі можливостей раціонального моніторингу навколишнього середовища. В основному нормативному документі по радіаційній безпеці - Нормах радіаційної безпеки (НРБ-76/87) дані значення граничнодопустимих концентрацій радіоактивних речовин у воді і повітрі для професійних працівників і обмеженої частини населення. Дані по деяким важливих, біологічно активних радіонуклідах приведені в таблиці.
Значення припустимих концентрацій для радіонуклідів.
| Нуклід, N | Період напіврозпаду, Т1/2 років | Вихід при розподілі урану, % | Припустима концентрація, Ku/л | Припустима концентрація | ||
| у повітрі | у повітрі | у повітрі, Бк/м3 | у воді, Бк/кг | |||
| Тритій-3 (окис) | 12,35 | - | 3*10-10 | 4*10-6 | 7,6*103 | 3*104 |
| Вуглець-14 | 5730 | - | 1,2*10-10 | 8,2*10-7 | 2,4*102 | 2,2*103 |
| Залізо-55 | 2,7 | - | 2,9*10-11 | 7,9*10-7 | 1,8*102 | 3,8*103 |
| Кобальт-60 | 5,27 | - | 3*10-13 | 3,5*10-8 | 1,4*101 | 3,7*102 |
| Криптон-85 | 10,3 | 0,293 | 3,5*102 | 2,2*103 | ||
| Стронцій-90 | 29,12 | 5,77 | 4*10-14 | 4*10-10 | 5,7 | 4,5*101 |
| Йод-129 | 1,57*10+7 | - | 2,7*10-14 | 1,9*10-10 | 3,7 | 1,1*101 |
| Йод-131 | 8,04 сут | 3,1 | 1,5*10-13 | 1*10-9 | 1,8*101 | 5,7*101 |
| Цезій-135 | 2,6*10+6 | 6,4 | 1,9*102 | 6,3*102 | ||
| Свинець-210 | 22,3 | - | 2*10-15 | 7,7*10-11 | 1,5*10-1 | 1,8 |
| Радій-226 | 1600 | - | 8,5*10-16 | 5,4*10-11 | 8,6*10-3 | 4,5 |
| Уран-238 | 4,47*10+9 | - | 2,2*10-15 | 5,9*10-10 | 2,8*101 | 7,3*10-1 |
| Плутоній-239 | 2,4*10+4 | - | 3*10-17 | 2,2*10-9 | 9,1*10-3 | 5 |
Очевидно, що всі питання захисту навколишнього середовища складають єдиний науковий, організаційно - технічний комплекс, який варто називати екологічною безпекою. Варто підкреслювати, що мова йде про захист екосистем і людини, як частини екосфери від зовнішніх техногенних небезпек, тобто що екосистеми і люди є суб'єктом захисту. Визначенням екологічної безпеки може бути твердження, що
екологічна безпека - необхідна і достатня захищеність екосистем і людини від шкідливих техногенних впливів
Звичайно виділяють захист навколишнього середовища як захищеність екосистем від впливів АС при їхній нормальній експлуатації і безпека як система захисних мір у випадках аварій на них. Як видно, при такім визначенні поняття "безпека" коло можливих впливів розширений, уведені рамки для необхідної і достатньої захищеності, що розмежовують області незначущих і значимих, припустимих і неприпустимих впливів. Відзначимо, що в основі нормативних матеріалів по радіаційній безпеці (РБ) лежить ідея про те, що слабкішою ланкою біосфери є людина, якого і потрібно захищати всіма можливими способами. Вважається, що якщо людина буде належним образом захищений від шкідливих впливів, навколишнє середовище також буде захищене, оскільки радіорезистентність елементів екосистем як правило істотне вище людини.
Ясно, що це положення не є абсолютно безперечним, оскільки біоценози екосистем не мають таких можливостей, які є в людей - досить швидко й розумно реагувати на радіаційні небезпеки. Тому для людини в нинішніх умовах основна задача – зробити все можливе для відновлення нормального функціонування екологічних систем і не допускати порушень екологічного балансу.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Д. Нікітін, Ю. Новиков "Навколишнє середовище і людина", 1986 р.
2. Ю.А. Израэль "Проблеми всебічного аналізу навколишнього середовища і принципи комплексного моніторингу", Ленінград, 1988 р.
3. В.В. Бадев, Ю.А. Егоров, С.В. Козаків "Охорона навколишнього середовища при експлуатації АЕС", Москва, Енергоатоміздат, 1990 р.