Контрольна робота з теми:
Фактори екологічної небезпеки
Зміст
Вступ
1.Екологічна безпека
2.Фактори, джерела наслідки і екологічної небезпеки
3.Зона екологічного лиха і зона надзвичайної екологічноїситуації
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Ми не успадкували Землю наших батьків.
Ми взяли її в борг у наших дітей.
(З матеріалів ООН)
На початку ХХI століття екологічна ситуація в усьому світі і в багатьох регіонах нашої країни продовжує погіршуватися. Наступ людської цивілізації на навколишнє середовище виявляється в посиленні парникового ефекту, випаданні кислотних опадів, зменшення озонового шару, забруднення гідросфери, знищення лісів і ґрунтового покриву, скорочення біорізноманіття. Всі ці проблеми обговорюються сьогодні у засобах масової інформації та в наукових колах.
Причиною наступу цивілізації на природу є в першу чергу демографічний "вибух" - різке збільшення чисельності населення у світі в ХХ столітті, збільшення потреб людини і людства і як наслідок посилення тиску на навколишнє середовище. Не менш важливу роль грає і споживчий характер нашої цивілізації: вихідне уявлення, що природа багата і її єдине завдання - служити людям, а також надмірне споживання ресурсів природи і забруднення навколишнього середовища в першу чергу багатими розвиненими країнами.
Проте останнім часом відбувається зміна світогляду людства: все більшому числу людей стає ясно, по-перше, що людина як істота біологічна - не цар природи, а тільки її частину, причому цілком залежить від стану біосфери в цілому, і, по-друге, що ресурси природи кінцеві і близькі до вичерпання. Змінити ставлення до природи, дбайливо ставитися до всього живого: і до природи, і до людини, економити природні ресурси, переробляти відходи - ось завдання, які виходять сьогодні на передній план.
Збереження біосфери є необхідною умовою виживання людства, екологія з природничої дисципліни стає світоглядної наукою, що інтегрує результати різних навчальних дисциплін і визначає поведінку людини по відношенню до навколишнього світу і до самого себе. Особливу роль у формуванні дбайливого ставлення до всього живого і до ресурсів природи повинна зіграти загальноосвітня школа, оскільки навчання в загальноосвітній школі проходять всі члени суспільства. Саме тут нові покоління землян повинні освоїти основи екологічної культури. [Хотунцев, 2002]
Ідея ноосфери, відповідальності людини за долю біосфери, а отже, і за майбутнє людства, сформульована нашим співвітчизником В.І. Вернадським, народилася в якості альтернативи погляду на світ як на безмежну комору ресурсів.
Сьогодні немає гострої потреби доводити, що принцип споживацтва, точніше, умови природно-матеріального життя суспільства, що послужили його підставою, по суті вже вичерпані. Зміни в біосфері, що є результатом активної людської діяльності в нинішньому сторіччі (підвищення температури поверхні Землі, глобальне забруднення води, повітря та ґрунту, опустелювання планети, забруднення Світового океану, руйнування озонового шару), відомі зараз кожній людині. Тому сучасні концепції природокористування повинні базуватися на принципах гармонійної оптимізації умов взаємодії людини з природою. [Кривошеїн та ін, 2000]
1. Екологічна безпека
Краще бути в безпеці, ніж шкодувати.
Американське прислів'я
У глобальній системі «людина - природа» можна виділити п'ять систем, що знаходяться у взаємодії. Це природа, яка об'єднує атмосферу, гідросферу, літосферу та біосферу; осіб (етносфера), техносфера і соціосфера як плоди людської діяльності; інформаційна сфера - загальне інформаційний простір.
Всі ці системи є об'єктами і суб'єктами безпеки і відчувають взаємодія, яке може бути як позитивним, так і негативним. Глобальним об'єктом безпеки, на зберігання якого заснована безпека всіх інших систем, кожної людини на землі, є біосфера, функціонування і збереження якої тільки й робить можливим існування на Землі всіх форм життя, включаючи людину. Тим не менш, головним об'єктом і суб'єктом безпеки людське суспільство проголошує людини - найцінніше і вразливе, але й найбільш небезпечне для себе й усього навколишнього істота.
Безпека - стан захищеності окремих осіб, суспільства і природного середовища від надмірної небезпеки. Безпека є найважливішою потребою людини поряд з його фізіологічними, соціальними та духовними потребами. Основним критерієм для безпеки є відчуття небезпеки або здатність визначати соціальні і природні явища, які можу завдати шкоди в сьогоденні і майбутньому.
Розглянемо визначення і зміст деяких складових екологічної безпеки.
Екологічна безпека - стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства, природи і держави від реальних і потенційних загроз, що створюються антропогенним або природним впливом на навколишнє середовище.
Система екологічної безпеки - сукупність законодавчих, технічних, медичних та біологічних заходів, спрямованих на підтримку рівноваги між біосферою і антропогенними, а також природними зовнішніми навантаженнями.
Суб'єкти екологічної безпеки - особистість, суспільство, держава, біосфера.
Об'єкти екологічної безпеки - життєво важливі інтереси суб'єктів безпеки: права, матеріальні і духовні потреби особистості, природні ресурси і природне середовище як матеріальна основа державного і суспільного розвитку.
Здоров'я - стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не просто відсутність захворювань.
Показники, що характеризують здоров'я людини і стан навколишнього середовища, пропонується використовувати в якості одиниць виміру безпеки. Головним показником здоров'я в першу чергу є середня очікувана тривалість життя. Для людини-європеоїда цей норматив складає 89 ± 5 років. Тривалість життя в різних країнах залежить не тільки від рівня розвитку медицини, а й від рівня соціально-економічного розвитку суспільства і стану природного середовища.
Оскільки метою безпеки є не тільки захист здоров'я населення, а й захист навколишнього середовища, то необхідно визначити і показники, які кількісно оцінюють її стан і якість. До таких показників відносять ступінь близькості стану екосистеми до кордону її стійкості.
Для оцінки стійкості користуються такими градаціями показників самовідновлення природних систем:
Природний стан - спостерігається лише фонове антропогенний вплив; біомаса максимальна, біологічна продуктивність мінімальна;
Рівноважний стан - швидкість відбудовних процесів вище або дорівнює темпу порушення; продуктивність більше природної, біомаса починає знижуватися;
Кризовий стан - антропогенні порушення перевищують по швидкості природно-відновлювальні процеси, але зберігається природний характер екосистем; біомаса знижується, продуктивність різко підвищена;
Критичний стан - під антропогенним впливом відбувається оборотна заміна продуктивних систем на малопродуктивні (часткове опустелювання); біомаса мала і знижується;
Катастрофічний стан - труднообратімий процес закріплення малопродуктивної екосистеми (сильне опустелювання); біомаса і біологічна продуктивність мінімальні;
Стан колапсу - необоротна втрата біологічної продуктивності, прагнення біомаси до нуля.
Крім природно-екологічної класифікації вгасання природи використовується і медико-соціальна шкала, яка класифікується за такими градаціях:
Благополучна зона - відбувається зростання тривалості життя, захворюваність населення знижується;
Зона напруженої екологічної ситуації - ареал, в межах якого спостерігається перехід стану природи від кризового до критичного;
Зона критичної обстановки;
Зона надзвичайної екологічної ситуації;
Зона екологічного лиха.
У самому недалекому минулому в нашій країні взагалі була відсутня концепція екологічної безпеки (про це свідчать плановані екологічні катастрофи на кшталт повороту сибірських і північних річок і знищення Аральського моря, а також створення та накопичення ядерної, хімічної і бактеріологічної зброї).
Становище з розробкою концепції екологічної безпеки почало змінюватися тільки з кінця 1991 року з висуванням Держрадою Росії її основ і з розробкою Мінприроди програми «Екологічна безпека Росії».
Стрижнем концепції екологічної безпеки в світі є теорія екологічного ризику і прикладна її частина - визначення рівня прийнятного ризику. [Хотунцев, 2002]
Концепція ж сталого розвитку передбачає систему заходів для забезпечення екологічної безпеки. Екологічна безпека, як вже говорилося вище - стан захищеності біосфери і людського суспільства, а на державному рівні - держави від загроз, що виникають у результаті антропогенних і природних впливів на навколишнє середовище. У поняття екологічної безпеки входить система регулювання та керування, що дозволяє прогнозувати, не допускати, а в разі виникнення - ліквідувати розвиток надзвичайних ситуацій. [Ігнатов та ін, 1997]
Екологічна безпека реалізується на глобальному, регіональному і локальному рівнях.
Глобальний рівень управління екологічною безпекою передбачає прогнозування і відстеження процесів в стані біосфери в цілому і складових її сфер. У другій половині ХХ століття ці процеси виражаються в глобальних змінах клімату, виникнення «парникового ефекту», руйнуванні озонового екрану, опустелювання планети і забрудненні Світового океану. Суть глобального контролю і управління - у збереженні та відновленні природного механізму відтворення навколишнього середовища біосферою, який направляється сукупністю входять до складу біосфери живих організмів.
Управління глобальної екологічної безпекою є прерогативою міждержавних відносин на рівні ООН, ЮНЕСКО, ЮНЕП та інших міжнародних організацій. Методи управління на цьому рівні включають прийняття міжнародних актів щодо захисту навколишнього середовища в масштабах біосфери, реалізації міждержавних екологічних програм, створення міжурядових сил з ліквідації екологічних катастроф, що мають природний або антропогенний характер.