Методика проведення екологічної експертизи
екологічний утилізація контроль експертиза
План
1. Особливості екологічної експертизи проектних матеріалів по захороненню токсичних відходів
2. Методичні засади екологічної експертизи проектів меліоративного будівництва
Література
1. Особливості екологічної експертизи проектних матеріалів по захороненню токсичних відходів
Несприятлива екологічна ситуація, що склалася в Україні, потребує ефективного вирішення однієї з найважливіших природоохоронних проблем — утилізації або екологічно безпечного захоронення токсичних та інших промислових відходів, особливо в великих містах.
В результаті проведеної інвентаризації токсичних промислових відходів виявлено, що більш як 2000 підприємств мають такі відходи. Щорічно їх утворюється більше 105 млн тонн, в тому числі близько 2 % першого та другого класу небезпечності, які містять сполуки кадмію, кобальту, миш'яку, свинцю, ртуті, неорганічні сполуки фтору, а також відходи гальванічного виробництва. Використано в виробництві, знешкоджено або передано для використання іншим підприємствам лише 15 % відходів, що утворились.
Близько 92 % токсичних відходів утворюється на підприємствах металургійної промисловості. В основному це шлаки та шлами металургійного виробництва, які належать до четвертого класу небезпечності і не потребують першочергового захоронення. Лише Дніпропетровська область дає 90 000 тис. тонн в рік токсичних промислових відходів, з них 85 000 тис. тонн становлять металургійні шлами та шлаки. Вони зберігаються в основному в шламонакопичувачах Новокриворізького та Північного гірничо-збагачувальних комбінатів.
Крім металургійних виробництв, значний «вклад» також вносять підприємства важкого машинобудування, енергетичні об'єкти, переробні галузі та сільське господарство.
Найбільша кількість токсичних відходів утворюється та накопичується в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській областях.
В Донецькій, Миколаївській, Черкаській, Полтавській, Сумській, Харківській областях і Криму експлуатуються відомчі полігони для захоронення однієї-двох речовин, багато них не відповідають нормативним вимогам. Частину відходів, порушуючи санітарні норми і правила, продовжують вивозити на непристосовані звалища побутових відходів, зберігають на майданчиках промислових підприємств, часто просто зливають в водойми, яри і т. п. Все це призводить до забруднення атмосфери, грунтів, води, загрожує здоров'ю населення.
Надаючи надзвичайно важливого значення питанню негативного впливу токсичних промислових відходів на навколишнє середовище уряд прийняв постанову про утилізацію, знешкодження і захоронення токсичних промислових відходів, якою передбачається територіальний принцип організації полігонів. При проектуванні та екологічній експертизі необхідно враховувати, що норми не поширюються на проектування полігонів захоронення радіоактивних відходів, твердих побутових відходів і накопичувачів нетоксичних промислових відходів.
Важливо враховувати, що полігони як природо-охоронні споруди призначені для централізованого збору, знешкодження і захоронення токсичних відходів промислових підприємств, науково-дослідних організацій та установ.
Кількість і потужність полігонів визначається техніко-економічним обгрунтуванням на їх будівництво.
У складі полігону слід передбачити: завод по знешкодженню токсичних промислових відходів, ділянку їх захоронення, гараж спеціалізованого автотранспорту для перевезення токсичних промислових відходів.
На полігони приймають лише токсичні промислові відходи І, II, III і при необхідності IV класу небезпечності, перелік яких у кожному конкретному випадку погоджується з органами та установами санітарно-епідеміологічної та комунальної служб, замовником та автором проекту полігону.
Тверді промислові відходи IV класу небезпечності за погодженням з органами та установами санітарно-епідеміологічної та комунальної служб можна вивозити на полігони складування міських побутових відходів. .
Приймають тверді промислові відходи IV класу небезпечності на ділянку захоронення токсичних промислових відходів при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні. Прийому на полігон не підлягають такі види відходів:
а) відходи, для яких розроблені ефективні методи вилучення металів або інших речовин (відсутність методів утилізації та переробки відходів у кожному конкретному випадку повинні бути підтверджені відповідними міністерствами та відомствами);
б) радіоактивні відходи;
в) нафтопродукти, що підлягають регенерації.
При проведенні експертизи слід суворо стежити, щоб полігони розміщувались на ділянках, де можливе проведення заходів та інженерних рішень, які виключають забруднення навколишнього середовища обов'язково з підвітряного боку відносно населених пунктів і зон відпочинку та нижче місць водозаборів питної води, рибницьких господарств, місць нересту, масового нагулу та зимувальних ям. Такі об'єкти розміщують виключно на землях несільськогосподарського призначення, не придатних для сільського господарства або на сільськогосподарських угіддях гіршої якості відповідно до гідрогеологічних умов і, як правило, на ділянках із слабофільтруючими грунтами (глиною, суглинками, сланцями), із заляганням ґрунтових вод при їх найбільшому підйомі, з урахуванням підйому води при експлуатації полігону не менше 2 м від нижнього рівня захоронения відходів. У випадках, коли встановлені несприятливі гідрологічні умови на вибраному майданчику, слід передбачати інженерні заходи, які забезпечать необхідне зниження рівня ґрунтових вод.
При екологічній експертизі належить вимагати, щоб розміщення полігонів не передбачалось на площі залягання корисних копалин (без погодження з органами державного гірничого нагляду), особливо у небезпечних зонах відвалів порід вугільних і сланцевих шахт або збагачувальних фабрик, активного карсту, зсувів, сельових сходів та снігових лавин, у заболочених місцях, а також у зоні живлення підземних джерел питної води, санітарної охорони курортів, на території зелених зон міст тощо.
Не менш важливо експертним органам виключити їх розміщення на землях, зайнятих або призначених під ліси, лісопарки та інші зелені насадження, що виконують захисні та санітарно-гігієнічні функції і місцем відпочинку населення; ділянках, забруднених органічними та радіоактивними відходами, до закінчення строків, встановлених органами санітарно-епідеміологічної служби.
Створення полігонів на грунтах, які осідають, допускається після повного усунення усадки.
До складу вихідних даних для проектування полігонів повинні входити рекомендації по захисту місць захоронения від ґрунтових та поверхневих вод, відомості про відведені території скиду вод та матеріали інженерних обгрунтувань, які повинні відповідати вимогам БНіП 1.02.07—87 «Инженерные изыскания для строительства».
Об'єкти полігону по знешкодженню та захоронению токсичних промислових відходів, як правило, розміщуються:
підприємство по знешкодженню токсичних промислових відходів — на найближчій відстані від підприємства — основного постачальника відходів;
ділянка захоронения відходів — відповідно до вищевикладених вимог;
гараж спеціалізованого автотранспорту — поряд із заводом по знешкодженню токсичних промислових відходів.
При проведенні експертизи сліз звертати увагу на те, щоб в проекті передбачався розподіл ділянки захоронения токсичних промислових відходів на виробничу і допоміжну зони.
У виробничій зоні ділянки розміщують об'єкти з урахуванням роздільного захоронения відходів різних класів небезпечності, контрольно-регулюючі ставки дощових та дренажних вод, а при необхідності — і ставки-випаровувачі.
У допоміжній зоні — адміністративно-побудові приміщення, лабораторія, ділянка з навісом для стоянки спецмашин і механізмів, майстерня для їх поточного ремонту, склади паливно-мастильних матеріалів, призначених для влаштування водонепроникних покрить для консервації карт, котельня зі складом палива, споруда для чищення, нейтралізації та зне-кодження спецмашин та контейнерів, автомобільні ваги, конрольно-пропускний пункт.
Переробку відходів, що надходять на полігон, належить здійснювати на підприємстві по знешкодженню токсичних промислових відходів, захороняють на дільниці тверді токсичні відходи. На полігонах допускається захоронения пестицидів у кількості до 300 т.
В проектах заводу по знешкодженню токсичних промислових відходів з метою захисту навколишнього середовища і створення сприятливих умов для роботи обслуговуючого персоналу слід перевіряти рішення щодо максимальної механізації технологічних процесів. При проектуванні ділянки захоронения відходів повинні бути передбачені максимальна механізація розвантаження та розподілення відходів у картах, їх консервація.
Велику увагу слід приділяти розміщенню полігонів. Так, повинні бути забезпечені розміри санітарно-захисної зони заводу: по знешкодженню токсичних промислових відходів потужністю 100 тис. тонн і більше відходів у рік— 1000 м, заводу потужністю менше 100 тис. тонн — 500 м. Розміри санітарно-захисної зони захоронения токсичних промислових відходів до населених пунктів та відкритих водоймищ, а також до об'єктів, що використовуються в культурно-оздоро-вчих цілях, слід встановлювати з урахуванням конкретних місцевих умов, але не менше 3000 м. Розміщення ділянок захоронения токсичних промислових відходів слід передбачати не менш як за 200 м від сільськогосподарських угідь, автомобільних доріг та залізниць загальної мережі, за 50 м від межі лісу та лісопосадок, не призначених для використання в рекреаційних цілях.
В санітарно-захисній зоні ділянки захоронення токсичних промислових відходів можна розмістити підприємство по знешкодженню цих відходів, гараж спеціалізованого автотранспорту та випаровувачі забруднених дощових і дренажних вод.