ГАРАНТІЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ
План
1. Економічний механізм екологічної експертизи
2. Процедура екологічної експертизи
екологічна експертиза
1. Економічний механізм екологічної експертизи
Постає питання про створення збалансованого, економічного механізму екологічної експертизи, тобто таких економічних заходів, які б найбільше стимулювали здійснення екологічної експертизи і забезпечували при цьому високий рівень її дієвості та результативності.
Примат державного еколого-експертного контролю довгий час забезпечувався винятково державними фінансовими ін'єкціями. Це було зручно, оскільки не вбачалася доцільність поглиблення і вдосконалення її змісту. До того ж в країні державній екологічній експертизі бракувало належних форм конкуренції. Однак розширення форм екологічної експертизи викликає не тільки зміни щодо її статусу, але й веде до запровадження нових економічних засад стимулювання. Залучення позабюджетних фондів для здійснення екологічної експертизи розширює можливості економічного стимулювання як державної, так і інших форм екологічної експертизи.
Значні резерви економічного впливу на розвиток екологічної експертизи відкриваються у зв'язку з переходом еколого-експертних структур, в тому числі державної екологічної експертизи на нові економічні засади реалізації еколого-експертної діяльності, йдеться насамперед про запровадження принципів госпрозрахунку, самостійності та самоокупності в структуру екологічної експертизи.
Економічні засади становлять не тільки кошти за проведену експертизу, але й грошові суми, що направляються замовниками за прийняті наукові розробки, іншу науково-технічну продукцію і виконані послуги згідно з договірними цінами, а також можуть використовуватися кошти банківського кредиту та суми, що безкомпенсаційно передані на розвиток еколого-експертної діяльності, реалізації інших статутних функцій різними підприємствами, установами і організаціями.
Оплата еколого-експертних та інших договірних робіт провадиться в два і більше етапів, тобто в порядку авансування, по завершенні окремих етапів робіт та в порядку кінцевих розрахунків за проведену експертизу і видачу замовникам та іншим заінтересованим особам висновків експертизи чи завершення виконання наукових розробок та інших послуг. При цьому передбачено в нормативно-правовому порядку, що кошти на виплату винагороди експертам або спеціалістам, які виконували еколого-експертні науково-технічні роботи в складі тимчасових творчих комісій чи груп, можуть відраховуватись тільки із грошових сум, що надійшли від замовника за спільно виконані обсяги договірних робіт.
При проведенні експертиз та виконанні робіт, що фінансуються центрами на конкурсній основі, оплата виконавців передбачається умовами конкурсу та при укладанні угоди на їх реалізацію.
Фонд розвитку статутної діяльності центрів використовується для фінансування ініціативних еколого-експертних, науково-технічних, учбових та пропагандистських заходів, на створення і розширення матеріально-технічної бази, створення і вдосконалення банку еколого-експертних даних, формування фінансового резерву для виплати штрафів, пені, неустойки внаслідок можливого невиконання договірних зобов'язань при проведенні експертизи та виконання інших робіт і послуг.
Крім того, з цього фонду використовуються кошти для розрахунків з іншими організаціями, установами, підприємствами, в тому числі за оренду споруд, службових чи інших необхідних приміщень, устаткування, транспортних засобів, придбання обчислювальної техніки та іншого майна, необхідного для проведення експертизи й здійснення іншої статутної діяльності.
Єдиний фонд оплати праці штатних спеціалістів і нештатних експертів розподіляється на винагороду експертам за проведення експертизи, виконання інших науково-технічних робіт, розробок і послуг, інших форм заохочення і стимулювання працівників центрів та осіб, що забезпечували діяльність і виконання робіт тимчасовими творчими групами (колективами експертних груп і комісій).
Слід зауважити, що наведений розподіл фондів здійснюється згідно з розпорядженням його керівних органів. Що ж стосується матеріального стимулювання керівних робітників центру, то воно може мати місце тільки на основі рішень вищестоящих органів цих центрів за їх вклад в підвищення наукового і технічного рівня виконуваних робіт, високу якість проведеної експертизи тощо.
Стало очевидним, що добитися високої ефективності екологічної експертизи тільки за рахунок управлінських методів та державного фінансування просто неможливо. Життя диктує необхідність розробки таких економічних стимулів і економічних гарантій, які б органічно поєднували різні засоби економічного впливу на вдосконалення еколого-експертної діяльності в країні незалежно від правових форм такої експертизи — державної, громадської чи спеціалізованої. Така необхідність зумовлюється різними обставинами.
По-перше, застосування економічних засобів має сприяти реальній не тільки юридичній, але й економічній самостійності еколого-експертних органів.
По-друге, в умовах роздержавлення виключної власності розвиток науково-технічного, інформаційного та нормативно-методичного забезпечення має спиратися на власну економічну основу еколого-експертних органів.
По-третє, проведення екологічної експертизи вимагає відповідних інтелектуальних, професійних, інших трудових затрат, зумовлених складністю і характером експертованих об'єктів, які повинні мати чітку економічну оцінку.
По-четверте, підвищення рівня професійної, зокрема екологічної культури, стимулювання еколого-експертної праці експертів (спеціалістів) потребують значних додаткових коштів, які бажано зосереджувати в розпорядженні еколого-експертних органів.
По-п'яте, розвиток фундаментальних та прикладних проблем екологічної експертизи бажано вести не спонтанно, а покласти на наукове, міждисциплінарне програмно-цільове економічне забезпечення.
Таким чином, в умовах формування нових ринкових відносин доцільно розробити і запровадити досконалий економічний механізм екологічної експертизи, який би враховував різнобічні економічні закономірності і гарантував сталі матеріальні умови її функціонування, забезпечував ефективність результатів експертизи.
Це повинна бути система оптимальних, диференційованих економічних засобів і стимулів, які б сприяли розвитку різних форм екологічної експертизи і виключали надмірну зарегульованість, шаблонність і типовість застосування економічних важелів в процесі екологічної експертизи.
Стосовно державної екологічної експертизи - головним в державному підході залишається забезпечення екологічної безпеки експертованих об'єктів в діяльності еколого-експертних органів. З цієї точки зору економічну основу державної екологічної експертизи повинні становити переважно бюджетні та позабюджетні асигнування за рахунок частини відрахувань, передбачених на вирішення екологічних проблем.
Відомо, що в практиці є непоодинокі факти, коли заінтересовані органи чи громадськість ставлять питання про доцільність проведення повторних, контрольних чи додаткових (комісійних) екологічних експертиз. Фінансування таких та подібних експертиз бажано здійснювати за рахунок ініціаторів та заінтересованих осіб, а в окремих випадках, коли наведені експертизи проводяться з ініціативи самих еколого-експертних органів, для цієї мети доцільно створювати резервні еколого-експертні фонди за рахунок цільових внесків або відрахувань експертних органів.
Важливо, щоб економічний механізм екологічної експертизи передбачав систему пільг для замовників, що передають на експертне дослідження та оцінку об'єкти, які достатньо і всебічно обгрунтовані з точки зору додержання екологічних вимог. Законодавство повинне сприяти налагодженню вільних договірних госпрозрахункових зв'язків, особливо по об'єктах, які не підлягають обов'язковій державній екологічній експертизі.
Разом з тим економічний механізм повинен охоплювати сукупність заходів щодо матеріального стимулювання експертів за рекомендації, пропозиції, обгрунтування, направлені на поліпшення якості експертованих об'єктів, запровадження найновіших досягнень вітчизняного та світового рівня.
В системі економічного механізму не виключається можливість створення інших добровільних, добродійних фондів на потреби екологічної експертизи за рахунок внесків та пожертвувань підприємств, організацій, установ та громадян.
Складовою економічного механізму слід закріпити заходи щодо дестимулювання, зокрема встановити економічні санкції (неустойку тощо) за невиконання сторонами зобов'язань по угодах на проведення екологічної експертизи з наступним їх перерахуванням на рахунок відповідних бюджетів.
2. Процедура екологічної експертизи
Гарантією ефективності екологічної експертизи повинна стати встановлена в законодавчому порядку еколого-експертна процедура вивчення, дослідження, аналізу та оцінки різноманітних об'єктів. Актуальність цього питання безсумнівна хоча б тому, що воно завжди викликає жваву дискусію як на наукових конференціях, так і на різних форумах, нарадах, конференціях практичних працівників еколого-експертних органів. Проте доцільно вказати й на те, що наукове і практичне розуміння методологічного значення і методичного призначення процедури екологічної експертизи, її організуючої, дисциплінуючої ролі, гарантуючого впливу, значимості закріплення чинному законодавстві поки що залишається неоднозначним. Доречно акцентувати, що практичні працівники розглядають еколого-експертну процедуру переважно як засіб методичного забезпечення здійснення екологічної експертизи, залишаючи поза увагою її гарантуючі, забезпечувальні можливості для суб'єктів еколого-експертних відносин. Абсолютизація виключно методичної спрямованості процедури екологічної експертизи без урахування юридичної, правозахисної функції процедури може призвести до зниження рівня ефективності еколого-експертного пізнання експертованих об'єктів.