Під природоохоронною пропагандою розуміється вплив на світогляд, орієнтацію, мотивацію, поведінку і настрій населення з метою ослаблення дій, направлених на знищення природи, а також формування і підтримки природоохоронних переконань, знань, навиків, соціальної активності людей для дій, направлених на захист природи.
Екологічна пропаганда повинна передбачати використання періодичних видань, засобів прямої реклами (матеріали для розсилання поштою), масових засобів (плакати, агітаційні щити, реклама в кіно і т. п.), пропаганди по телебаченню, радіо, за допомогою публічних звертань з використанням гучномовців тощо.
Пропагандистсько-освітня робота не повинна бути вузько обмежена розглядом природних територій, що особливо охороняються, як основного місця її проведення. Навпаки, до екологічної освіти і природоохоронної пропаганди заповідні об'єкти повинні найчастіше залучатися опосередковано через друк, радіо, телебачення, популярну літературу, буклети, кіно і т.д., де б обговорювалися завдання, способи охорони, конфлікти, результати, відбувалася б популяризація, ознайомлення населення з їх красою і культурно-історичною значущістю.
Серед перспективних засобів екологічної пропаганди на сучасному етапі можна виділити такі напрямки, як розвиток екологічної журналістики, екологічної реклами і маркірування екобезпечної продукції, а також екологічний туризм.
1. Войтасик Л., 1981. Психология политической пропаганды, М.:Прогресс, 277 с.
2. Надирашвили Ш.А., 1978. Психология пропаганды. Тбилиси, Мецниереба, 120 стр.
3. Якушев В.М., 1967. Гносеологические и психологические основы агитации и пропаганды. Автореферат, Львов, 19 стр.
4. Шерковин Ю.А., 1969. Некоторые социально-психологические вопросы пропагандистского воздействия. Вопросы психологии, №4, стр. 131–139.
5. Социология и пропаганда, 1986. М.: Наука, 205 стр.
6. Гуменюк Н.П., Гончаров В.Д., Филиппов С.С., 1982. Информация в сфере физической культуры. К.:Здоровье, 107 стр.
7. В.Е. Боpейко. Пути и методы природоохранной пропаганды / Киевский эколого-культурный центр, 2002
8. Липин В., Гаас А., 1988. Рекомендации по проведению лесопожарной пропаганды, Красноярск, ВНИИПОМлесхоз, 93 стр.
9. Борейко В.Е., Грищенко В.Н., 1989. О пропаганде охраны животных, включенных в Красную книгу. В кн.: Редкие и нуждающиеся в охране животные. Сборник научных трудов, М.: Главохота РСФСР, стр. 5–14.
10. Венгерова Э.В., Иксанова И.В., 1984. Экологические аспекты деятельности современных европейских музеев естественной истории // Музееведение: естественнонаучные музеи. – №128. – С. 119–143.
11. Цицин И.В., 1976. Роль ботанических садов в охране растительного мира // Бюлл. Гл. ботан. сада. – Вып. 100. –С. 6–13.