1. Регуляційні інструменти
1.1. Спроби примусу:
1.1.1. Порядок обов'язкової оцінки впливу на навколишнє середовище — екологічна експертиза.
1.1.2. Прогресивні нормативи зниження рівня викидів (емісійні нормативи).
1.1.3.Економічні санкції, адміністративна, цивільно-правова та кримінальна відповідальність за невиконання вимог емісійних нормативів.
1.2. Інструменти матеріального стимулювання і підтримки:
1.2.1. Інструменти, пов'язані з природоохоронною діяльністю держави.
1.2.2. Пряме й непряме державне стимулювання підприємств.
1.2.3. Багатофункціональні системи з елементами взаємостимулювання і взаємофінансування (перерозподільні системи, порядок переуступання дозволів на забруднення).
1.3. Важелі економічного спонукання (цінове регулювання щодо товарів, виробів, продуктів):
1.3.1. Цінова диференціація.
1.3.2. Податки на вироби та продукти.
1.3.3. Заставні системи.
2. Допоміжні (нерегуляційні) засоби:
2.1. Стандарти та норми-орієнтири граничних концентрацій і викидів.
2.2. Зонування територій, плани землекористування.
2.3. Відповідальність за правопорушення екологічного характеру, порядок покриття збитків у результаті забруднення середовища. 3. Асоційовані засоби:
3.1. Адміністративні податки;
3.2. Фондостворюючі податки та платежі (на тимчасовій основі).
3.3. Порядок обов'язкового страхування екологічних ризиків (у сері управління небезпечними й токсичними речовинами.[1]
В Україні поліпшення стану природного середовища та використання природних ресурсів можливе тільки за умови державної підтримки та регулювання цих процесів, особливо в процесі формування ринкових відносин, економічної свободи й безвідповідальності господарських структур та правового нігілізму, який поки що панує у свідомості підприємців.
До важелів державного регулювання належать кадастри природних ресурсів — документи, які ухвалює законодавча влада і які призначено для забезпечення органів місцевої влади, підприємств, організацій, установ відомостями про стан природних ресурсів з метою їх раціонального використання та охорони, регулювання правових та економічних відносин, обґрунтування плати за використання.
З уже відомих і схвалених кадастрів природних ресурсів в Україні маємо Кадастр земельних ресурсів, який містить документи про правовий режим земель, їх розподіл між власниками та землекористувачами за категоріям земель, відомості про якісну характеристику й цінність земель.
Підприємства, установи та організації проводять первинний облік у галузі охорони навколишнього природного середовища і безоплатно подають відповідну інформацію органам, що ведуть Державний облік у цій галузі.
Екологічні нормативи розробляються й запроваджуються в дію Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерством охорони здоров'я України та іншими вповноваженими на те державними органами.[5]
До основних важелів державного регулювання відносять також екологічне страхування; підвищені норми амортизації основних природоохоронних виробничих фондів; договори на комплексне природокористування; оренду, передачу в постійне користування природоохоронних об'єктів та ін.
В Україні існує система органів управління в галузі охорони навколишнього середовища — це юридичне самостійні державні, самоврядні й громадські інституції, уповноважені здійснювати організаційно-розпорядчі, координаційні, консультативні, організаційно-експертні, контрольні та інші функції в галузі забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища.
До системи органів управління в галузі охорони навколишнього середовища належать:
І. Органи загального державного управління
1. Органи центральної державної виконавчої влади:
— Кабінет Міністрів України;
— Постійна урядова комісія з питань техногенної екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій;
— Рада національної безпеки.
2. Органи державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим:
— уряд Автономної Республіки Крим.
3. Органи місцевої державної виконавчої влади:
— обласні державні адміністрації;
— Київська міська державна адміністрація;
— Севастопольська міська державна адміністрація;
— районні державні адміністрації;
— районні в м. Києві державні адміністрації;
— районні в м. Севастополі державні адміністрації;
1. Органи надвідомчого управління і контролю в галузі екології:
— Міністерство екології та природних ресурсів України;
— Міністерство охорони здоров'я України.
2. Органи спеціального поресурсного управління:
— Державний комітет України по земельних ресурсах;
— Державний комітет України по водному господарству;
— Міністерство праці та соціальної політики України;
— Державний комітет лісового господарства України.
3. Органи спеціалізованого функціонального управління:
— Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
— Міністерство внутрішніх справ України;
— Державний комітет України стандартизації, метрології та сертифікації.
4. Органи спеціалізованого галузевого управління:
— Міністерство палива та енергетики України
III. Органи місцевого самоврядування
міські Ради народних депутатів;
селищні Ради народних депутатів;
сільські Ради народних депутатів;
обласні Ради народних депутатів;
районні Ради народних депутатів;
районні в містах Ради народних депутатів.
IV. Органи громадського управління
1. Українське товариство охорони природи;
2. Українська екологічна академія наук;
3. Українська екологічна асоціація «Зелений світ»;
4. Національний екологічний центр;
5. Український екологічний фонд. [1]
Верховна Рада та Кабінет Міністрів України вже схвалили деякі закони й постанови щодо вдосконалення системи управління природокористуванням. Це Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991 р.). Закон «Про тваринний світ» (1993 р.), постанови: «Про посилення охорони запасів цінних видів риб, ссавців, водних безхребетних й водних рослин», «Про порядок обмеження, тимчасової заборони чи припинення діяльності підприємств, установ і організацій у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища», «Про порядок визначення плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища», «Про створення Державної екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки».
Президент України видав Укази зі згаданої проблеми, зокрема: «Про заходи щодо організації роботи по поліпшенню екологічного стану р. Дніпро та якості питної води», «Про додаткові заходи щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи». Міністерство екології та природних ресурсів України та його органи на місцях:
— здійснюють комплексне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища в країні, проводять єдину науково-технічну політику з питань охорони навколишнього природного середовища й використання природних ресурсів, координують діяльність міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій в цій галузі;
— ведуть державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу й виключної (морської) економічної зони держави, а також за додержанням норм екологічної безпеки;
— забезпечують роботу державної екологічної інформаційної системи;
— затверджують нормативи, правила, беруть участь у розробці стандартів щодо регулювання використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища від забруднення та інших шкідливих впливів;
— здійснюють державну екологічну експертизу;
— одержують безплатно від міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань;
— видають дозволи на захоронення (складування) промислових, побутових та інших відходів, на скиди шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, та спеціальне використання природних ресурсів, відповідно до законодавства України;
— обмежують чи припиняють діяльність підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням лімітів на викиди та скиди забруднюючих речовин;
— подають позови щодо відшкодування збитків і втрат, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
— складають протоколи та розглядають справи про адміністративні правопорушення в галузі охорони природного середовища й використання природних ресурсів;
— керують заповідною справою, ведуть Червону книгу України;
— координують роботу інших спеціально вповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів;
— здійснюють міжнародне співробітництво з питань охорони навколишнього природного середовища, вивчають, узагальнюють і поширюють міжнародний досвід у цій галузі, забезпечують виконання зобов'язань України за міжнародними угодами з питань охорони навколишнього природного середовища.[4]
Метою управління в галузі охорони навколишнього середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів.