Рельєф Харківщини - хвиляста рівнина, яка розмежована річковими долинами, ярами та балками. Основні його риси визначаються приуроченістю території до басейнів рік Дону та Дніпра. Басейн Дону складає 75% території області, басейн Дніпра – 25%.
Ріка Сіверський Донець - головна водна артерія Харківщини – є притокою Дона, на території області ця річка несе свої води протяжністю 370 км (загальна її довжина 1053 км). Її основні притоки на території області – ріки Оскіл, Уди, Берека, Харків, Лопань, Сухий Торець, Балаклейка, Вовча, Великий Бурлук та ін.
Клімат області помірно континентальний. Так як протяжність території області з заходу на схід і коливання висот незначні, то варіації клімату в межах області досить несуттєві.
Область розділена на 27 адміністративних районів, до її складу входить 18 міст, з них 7 міст обласного підпорядкування, 61 селище міського типу, 381 сільська рада, 1683 сільських населених пунктів.
Вигідне географічне розташування області є сприятливою передумовою для розвитку зовнішньої та внутрішньої торгівлі, транспортних послуг. Харківщина має потужний промисловий, аграрний і науковий потенціал. Тут розташовано понад 1200 промислових підприємств, будівельних, транспортних організацій, значна кількість підприємств аграрного комплексу, більш 200 наукових установ та 76 навчальних заклади I–IV рівнів акредитації.
За загальним природно-ресурсним потенціалом Харківська область посідає 5-е місце в Україні, її мінерально-сировинна база складається на 37,6% з паливно-енергетичних корисних копалин (нафта, газ, конденсат, кам’яне та буре вугілля), на 50,7% із сировини для виробництва будівельних матеріалів, решту становить сировина кольорових металів, прісні мінеральні підземні води. На території області налічується 304 родовища корисних копалин, з них експлуатується 73.
Аналіз стану навколишнього природного середовища за звітний та попередні роки свідчить про подовження тенденції стабілізації, не зважаючи на постійний, стабільний приріст виробництва та пов’язаного з цим навантаження на навколишнє природне середовища.
1.2 Кліматичні умови
Територія Харківської області має м'який помірно-континентальний клімат. Він сформувався під впливом сонячної радіації, що потрапляє на поверхню, циркуляції повітряних мас і рельєфу території.
Величина сонячної радіації залежить від кута падіння сонячного проміння, який змінюється від 64-65% в червні до 18 - 20% в грудні. Поверхня області отримує в середньому за рік 48 ккал/см2 тепла. Розподіл тепла та інші кліматичні показники (атмосферний тиск, опади, напрям і сила вітру). Горбистий рельєф посилює континентальність повітря. В цій частині області спостерігаються найнижчі середні температури січня (-8°...-6°С) і липня (+16°...+20°С).
На рівнині повітря протягом року прогрівається більше. Середня температура липня тут досягає +20°С, а січня – -4°С. Амплітуда середніх місячних температур є найбільшою саме в рівнинній частині області. Тут же зафіксовано абсолютний максимум температур — +41°С.
Харківська область має достатнє зволоження. Найбільше опадів (понад 1400 мм) випадає на сході та північному сході області. Їх кількість зменшується в південно-західному напрямі (до 500-600 мм).
Опади випадають переважно влітку (понад 60%), особливо у червні. Влітку бувають зливи та грози.
Сніговий покрив у області встановлюється в середині листопада, сходить на початку квітня, тривалість його – до 110 днів. На рівнині сніговий покрив триває з кінця грудня – початку січня до початку березня (51 день). На рівнинній території нерідко бувають зими без стійкого снігового покриву.
Протягом року над Харківською областю переважають повітряні маси помірних широт. На рівнинній території найчастіше дують південно-західні вітри.
1.3 Характеристика ґрунтового покриву
Рельєф Харківської області різноманітний, з характерною сильною ерозією грунтів. Наявність різноманітних форм рельєфу призвела до створення на них різноманітних видів грунтів. На ліосовидних породах утворились тучні чорноземи. У заплавах річок та балок утворились лугові чорноземи та лугово-болотні, переважно з засоленими ґрунтами. Усього на карті області виділено 60 видів грунтів. Якщо в загальному про ґрунтовий покрив області, то для неї характерні чорноземи, у північних районах трапляються дернові слабопідзолені грунти.
Одним з самих актуальних питань в забезпеченні раціонального природокористування в області є поліпшення використання та охорони земельних ресурсів.
Адже, найбільшого забруднення зазнає верхній шар літосфери — ґрунт. Це пов'язано з розсіюванням у приземному прошарку атмосфери аеральних емісій промислових підприємств, що містять різноманітні екотоксиканти. Характерними для Харківського регіону є важкі метали, фториди, сірководень та ін. Під дією цих сполук детоксикуючий потенціал ґрунтів у техногенно напружених регіонах суттєво зменшується і створюються умови для перенесення забруднюючих речовин з ґрунту в рослини сільськогосподарських культур.
Харківський кряж складений в основному потужними товщами кам'яно-вугільних пісковиків, сланців й вапняків, з якими пов'язані великі поклади кам'яного вугілля. Ґрунти на переферії кряжу — чорноземи, в центрі кряжу — сірі опідзолені.
Кристалічні породи (граніти, гнейси, сієніти та ін.), з яких складається основа Приазовської височини перекриті переважно товщею лесів та лесовидних суглинків. Місцями вони виходять на поверхню.
1.4 Гідрологічні та гідрографічні характеристики водних об’єкті
В цілому за 2002 рік стан поверхневих водних об’єктів області суттєвих змін не зазнав.
Як і раніше головними галузями, які найбільше використовують свіжу воду є металургія, енергетика, вугільна промисловість, комунальне та сільське господарства.
| Назва | Протяжність по території регіону, км | Кількість населених пунктів вздовж берегової смуги | Кількість гребель (водосховищ) | Кількість трубопроводів, які проходять через річку | Кількість напірних каналізаційних колекторів, що перетинає водний об’єкт | |||
| Газо- | Нафто- | Аміако- | Продукто- | |||||
| Великі річки | ||||||||
| Р. Сіверський Донець | 375 | 102 | 2 | 2 | 1 | 1 | 1 | |
| Всього: | 375 | 102 | ||||||
| Середні річки | ||||||||
| Р. Самара | 20 | 6 | ||||||
| Р. Оскіл | 178 | 35 | 1 | 1 | 1 | 1 | ||
| Р.Орель | 211 | 28 | ||||||
| Р. Мерла | 93 | 24 | 1 | |||||
| Р.Уди | 136 | 41 | 1 | 1 | ||||
| Р. Лопань | 71 | 18 | 3 | |||||
| Всього: | 709 | 152 | ||||||
| Малі річки | ||||||||
| Р.Мжа | 77 | 39 | 1 | |||||
| Р.Берестова | 102 | 23 | 1 | |||||
| Р.Коломак | 35 | 7 | 1 | |||||
| Р.Сухий Торець | 52 | 9 | ||||||
| Р.Орчик | 31 | 12 | 2 | |||||
| Р.Вовча | 62 | 11 | 1 | |||||
| Р.Великий Бурлук | 22 | 38 | 1 | |||||
| Р.Велика Тернівка | 57 | 21 | 1 | |||||
| Р.Берека | 82 | 32 | 1 | 1 | 1 | |||
| Р.Орілька | 95 | 20 | 1 | |||||
| Р.Мала Тернівка | 22 | 6 | ||||||
| Р.Сухий Мерчик | 41 | 12 | ||||||
| Р.Багата | 70 | 15 | ||||||
| Р.Бритай | 50 | 17 | 1 | 1 | ||||
| Р.Котелівка | 8 | 2 | ||||||
| Р.Мокрий Ізюмець | 39 | 12 | 2 | |||||
| Р.Волоська | 56 | 10 | ||||||
| Р.Вшива | 60 | 19 | 1 | |||||
| Р.В.Дворічна | 31 | 6 | ||||||
| Р.В.Бабка | 42 | 7 | ||||||
| Р.Н.Дворічна | 45 | 16 | ||||||
| Р.Крайня Балаклійка | 48 | 10 | ||||||
| Р.С.Котельва | 11 | 4 | ||||||
| Р.Лукнавака | 23 | 8 | 1 | |||||
| Р.Берестовенька | 35 | 12 | 1 | |||||
| Р.С.Балаклійка | 34 | 7 | 1 | |||||
| Р.Ланая | 14 | 5 | ||||||
| Р.Рябинка | 17 | 5 | 2 | |||||
| Р.Плотва | 32 | 12 | ||||||
| Р.Чепель | 35 | 8 | 1 | 1 | ||||
| Р.Хотомля | 38 | 12 | 1 | |||||
| Р.Гнилиця -II | 31 | 4 | 2 | |||||
| Р.Мерефа | 28 | 6 | ||||||
| Р.Братениця | 10 | 3 | 2 | |||||
Замулення річок і водоймищ, зарегульованість стока річок є однією з причин підтоплення великої кількості земель та населених пунктів, як повенями, так і ґрунтовими водами.