Тому що аудит — це підприємницька діяльність, тобто діяльність, спрямована на витяг прибутку, аудитори повинні застосовувати такі методи перевірки, що дозволили б максимально скоротити час на проведення перевірки, не знижуючи якості.
Аудит, що базується на ризику, — це такий вид аудита, коли перевірка може вироблятися вибірково, виходячи з умов роботи підприємства, в основному вузьких місць (критичних крапок) у його роботі. Зосередивши аудиторську роботу в областях, де ризики вище, можна скоротити час, затрачуваний на перевірку областей з низьким ризиком. Ті, хто покладається на судження аудиторів, вважають, що це може забезпечити більш ефективну з погляду витрат перевірку.
Системно-орієнтований аудит передбачає спостереження систем, що контролюють операції. Дана стадія привела до того, що аудитори стали проводити експертизу на основі внутрішнього контролю. При гарній роботі системи внутрішнього контролю полегшується проведення зовнішнього аудита.
Розглянемо мети і задачі аудиторської діяльності. Як було відзначено, головна мета аудита — дати об'єктивні, реальні і точні зведення про аудируємий об'єкт. Аудиторство — це особлива, самостійна форма контролю. Аудиторство являє собою незалежну експертизу й аналіз фінансової звітності суб'єкта, що хазяює, з метою визначення її вірогідності, повноти і відповідності чинному законодавству і вимогам, пропонованим до ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності.
Досягненню головної мети сприяють особливості (вимоги) ведення аудиторської діяльності: незалежність і об'єктивність при проведенні перевірок; конфіденційність;
професіоналізм, компетентність і сумлінність аудитора; використання методів статистики й економічний аналіз; застосування нових інформаційних технологій; уміння приймати раціональні рішення за даними аудиторської перевірки; доброзичливість і лояльність стосовно клієнтів; відповідальність аудитора за наслідки його рекомендацій і висновків за результатами аудиторських перевірок; сприяння росту авторитету аудиторської професії.
Перераховані вище особливості визначають норми поводження аудитора. Незалежність аудитора обумовлена тим, що він не є співробітником державної установи, не підлеглий контрольно-ревізійним органам і не працює під їх контролем, дотримує стандартів професійного аудиторського об'єднання (асоціації), не має на підприємствах ніяких майнових, що перевіряються, або особистих інтересів. Об'єктивність забезпечується високою професійною підготовкою аудитора, великим практичним досвідом, знанням новітньої методичної літератури.
Конфіденційність — найважливіша вимога при здійсненні аудиторської діяльності. Аудитор не повинний надавати яких-небудь зведень ніякому органові про господарську діяльність об'єкта, що перевіряється їм. За розголошення секретів своїх клієнтів він повинний нести відповідальність за законом, а також моральну, а якщо передбачено договором, те і матеріальну відповідальність.
Аудитор повинний володіти необхідною професійною кваліфікацією, піклуватися про підтримку її на належному рівні, дотримувати вимоги нормативних документів. Аудитор не повинний робити клієнтові послуги в тих областях економіки, у яких він не має достатніх професійних знань.
Використання методів статистики й економічний аналіз дозволяє організувати аналіз проведених перевірок, на високому науковому рівні, одержати більш об'єктивні і достовірні дані для прийняття рішень.
Застосування нових інформаційних технологій полягає переважно у використанні обчислювальної техніки для організації аудиторської діяльності. Це стосується і проведення перевірки й аналізу звітності, ведення і відновлення обліку.
За результатами перевірки аудитор може зробити необхідні раціональні висновки, що допоможуть клієнтові в організації роботи і веденні бухгалтерського обліку.
Відповідальність аудитора виявляється в тім, що він відповідає за свій висновок про фінансові звіти підприємства, що перевіряється. Відповідальність за зміст звітів несе керівництво підприємства, що перевіряється. З погляду класифікаційних ознак можна виділити зовнішній і внутрішній аудит, обов'язковий і ініціативний.
Зовнішній аудит проводиться на договірній основі аудиторськими фірмами або індивідуальними аудиторами з метою об'єктивної оцінки вірогідності бухгалтерського обліку і фінансової звітності суб'єкта, що хазяює.
Внутрішній аудит представляє незалежну діяльність в організації по перевірці й оцінці її роботи в інтересах керівників. Ціль внутрішнього аудита — допомогти співробітникам організації ефективно виконувати свої функції Л. Внутрішнього аудита проводять аудитори, що працюють безпосередньо в даній фірмі. У невеликих організаціях може і не бути штатних аудиторів. У цьому випадку проведення внутрішнього аудита можна доручити ревізійній комісії або аудиторській фірмі на договірних засадах.
Аудит може бути ініціативним (добровільним), коли він проводиться за рішенням керівництва підприємства (організацій) (або її засновників), або обов'язковим, якщо його проведення обумовлене прямою вказівкою у Федеральному законі.
Основна мета ініціативного аудита — виявити недоліки у веденні бухгалтерського обліку, складанні звітності, в оподатковуванні, провести аналіз фінансового стану об'єкта, що хазяює, і допомогти йому в організації обліку і звітності.
Обов'язковий аудит у нашій країні проводиться відповідно до Постанови Уряду РФ від 7 грудня 1994 р. № 1355. відповідно до якого обов'язковій перевірці підлягають:
• Економічні суб'єкти, що мають організаційно-правову форму відкритого акціонерного товариства, незалежно від числа їхніх учасників (акціонерів) і розміру статутного капіталу;
• банки й інші кредитні установи;
• страхові організації і суспільства взаємного страхування;
• товарні і фондові біржі;
• інвестиційні інститути (інвестиційні і чекові інвестиційні фонди, холдингові компанії);
• позабюджетні фонди, джерелами утворення засобів яких є передбачені законодавством РФ обов'язкові відрахування, вироблені юридичними і фізичними особами;
• благодійні й інші (інвестиційні) фонди, джерелами утворення засобів яких є добровільні відрахування юридичних і фізичних осіб;
• економічні суб'єкти, якщо в їхньому статутному капіталі мається частка, що належить іноземним інвесторам.
2.Екологічний аудит. Терміни і визначення.
Закон «Про охорону навколишнього середовища» від 10 січня 2002 року визначає екологічний аудит як незалежну, комплексну, документовану оцінку дотримання суб'єктом господарської й іншої діяльності вимог, у тому числі нормативів і нормативних документів, в області охорони навколишнього середовища, вимог міжнародних стандартів і підготовку рекомендацій з поліпшення такої діяльності.
Екологічне аудирование — експертиза й аналіз діяльності і звітності суб'єкта, що хазяює, уповноваженими на те юридичними (аудиторська організація) або фізичними (еколог-аудитор) особами з метою визначення їхньої відповідності діючому екологічному законодавству, екологічним нормативним актам, стандартам, сертифікатам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням державних і природоохоронних органів по забезпеченню екологічної безпеки, проведення консультацій і видача рекомендацій.
Метою екологічного аудирования є оцінка впливу і прогнозування екологічних наслідків діяльності суб'єкта, що хазяює, на навколишнє середовище, установлення відповідності його діяльності вимогам діючого природоохоронного законодавства, екологічних нормативних актів, стандартів, правил, постанов і розпоряджень державних і природоохоронних органів, визначення основних напрямків забезпечення екологічної безпеки виробництва, підвищення ефективності природоохоронної діяльності.
2.1.Про історію екологічного аудита.
Вперше екологічний аудит почав використовуватися при контролі великих промислових корпорацій на території США. Розглядаючи фактор навколишнього середовища як потребуючий усе більшої уваги і з огляду на ряд аварій, великі промислові корпорації поставили свої підприємства під внутрішній контроль з метою оцінки, чи не є вони джерелом негативного впливу на навколишнє середовище. Задачею екологічного аудита було інформування правління корпорації й акціонерів про заходи для дотримання діючого природоохоронного законодавства і про ризик можливих аварій, з погляду впливу на навколишнє середовище.
У 1989 році Міжнародна торговельна палата (МТП) опублікувала документ, що заклав основи внутрішнього екологічного аудита як процедури самоконтролю й інструмента внутрішнього менеджменту. Внутрішній екологічний аудит являє собою елемент системи заходів щодо охорони навколишнього середовища на підприємстві і містить у собі систематичні перевірки, доповнені аналізами, тестами і контролем впливу промислових процесів на навколишнє середовище. Екологічне аудирование визначалося в ньому як заглиблений постійний аналіз природоохоронній діяльності підприємства, причому підкреслювався його добровільний характер. Підхід, запропонований міжнародною торговельною палатою, одержав визнання в промисловців, оскільки дозволяв керівникам підприємств забезпечити контроль за станом охорони навколишнього середовища на підприємстві, а також контролювати роботу підприємства з погляду природоохоронних нормативів.
Внутрішній екологічний аудит підприємства включає аналіз внутрішнього контролю керування виробничим процесом, оцінку слабких сторін і неполадок контрольного устаткування, облік ризику для навколишнього середовища обстежуваного об'єкта, збір доказів практичної ефективності внутрішнього екологічного контролю, оцінку зібраних матеріалів для визначення недоліків системи заходів, що перевіряється, по охороні навколишнього середовища, представлення звіту про результати екологічного аудита. На основі висновків екологічного аудита розробляється план дій, що уточнює сукупність коригувальних мір.