За хімічним складом води озера діляться на:
прісні;
мінеральні (солоні).
Загальна площа озер земної кулі складає близько 1,8 % суші (приблизно 2,7 млн кв. км.).
3. Водосховище
Водосховище – штучне водоймище, утворене, як правило, в долині річки водопідпірними спорудами для накопичення і зберігання води в цілях її використання в народному господарстві.
Водосховища діляться на 2 типи: озерні і річкові. Для водосховищ озерного типа (наприклад, Рибінського) характерне формування водних мас, істотно відмінних по своїх фізичних властивостях від властивостей вод припливів. Течія в цих водосховищах пов'язана більш всього з вітрами. Водосховища річкового (руслового) типа (наприклад, Дубоссарське) мають витягнуту форму, течії в них, зазвичай, стічні; водна маса по своїх характеристиках близька річковим водам.
Основними параметрами водосховища є об'єм, площа дзеркала і амплітуда вагання рівнів води в умовах його експлуатації.
4. Море (для господарських і питних потреб)
Море – частина Світового океану, відособлена сушею або піднесеннями підводного рельєфу. Деякі моря є частиною іншого моря (наприклад, море Егейськоє — частина Середземного).
По мірі відособленості і особливостям гідрологічного режиму моря підрозділяються на три групи:
внутрішні моря (середземні моря і напівзамкнені моря);
околичні моря;
міжострівні моря[3, стор. 68].
За своїм географічним положенням середземні моря інколи ділять на міжматерикові моря та внутрішньоматерикові моря.
З геологічної точки зору сучасні моря є молодими утвореннями: всі вони визначилися в контурах, близьких до сучасних, в неогеновий для палеогену час, і остаточно оформилися в антропогене. Найбільш глибокі моря утворилися в місцях крупних розломів земної кори (наприклад, Середземне море). Дрібні моря виникли при затопленні водами Світового океану околичних частин материків при їх опусканні або при підвищенні рівня океану і розташовуються зазвичай на материковій мілині.
5. Підземні води
Підземні води – води, що знаходяться в товщі гірських порід верхньої частини земної кори в рідкому, твердому і газоподібному стані.
За умовами залягання підземні води підрозділяються на:
грунтові;
грунтові;
міжпластові.
Грунтові води заповнюють частину проміжків між частками грунту; вони можуть бути вільними (гравітаційними), такими, що переміщаються під впливом сили тяжіння, або зв'язаними, утримуваними молекулярними силами[5].
Грунтові води утворюють водоносний горизонт на першому від поверхні водотривкому шарі. У зв'язку з неглибоким заляганням від поверхні рівень грунтових вод випробовує значні коливання по сезонах року: він то підвищується після випадання опадів або танення снігу, то знижується в посушливий час. У суворі зими грунтові води можуть промерзати. Ці води більшою мірою схильні до забруднення.
Міжпластові води – водоносні горизонти, що пролягають нижче, ув'язнені між двома водотривкими шарами. На відміну від грунтових, рівень міжпластових вод більш постійний і менше змінюється в часі. Міжпластові води чистіші, ніж грунтові. Напірні міжпластові води повністю заповнюють водоносний горизонт і знаходяться під тиском. Натиском володіють всі води, ув'язнені в шарах, що залягають в увігнутих тектонічних структурах.
За умовами руху у водоносних шарах розрізняють підземні води, циркулюючі в рихлих (піщаних, гравієвих і галечникових) шарах і в тріщинуватих скальних породах.
Залежно від характеру порожнеч водовміщаючих порід підземні води діляться на:
порові – в пісках, галечниках і ін. уламкових породах;
тріщини (жильні) – в скальних породах (гранітах, піщаниках);
карстові (карстові для тріщини) – в розчинних породах (вапняках, доломітах, гіпсі і ін.).
Підземні води – частина водних ресурсів Землі; загальні запаси підземних вод складають понад 60 млн км3. Підземні води розглядаються як корисна копалина. На відміну від інших видів корисних копалини, запаси підземних вод можуть бути відтворені в процесі експлуатації.
Для визначення наявності підземної води проводиться розвідка:
буряться опорні свердловини з відбором керна
вивчається керн і визначається відносний геологічний вік порід їх потужність (товщина)
проводяться дослідні відкачування, визначаються характеристики водоносного горизонту, оформляється інженерно-геологічний звіт;
по декількох опорних свердловинах складаються карти, розрізи, проводиться попередня оцінка запасів корисних копалини (у даному випадки води);
До використовуваних на даному етапі розвитку водопостачання і водоспоживання системам слід віднести:
водопровід;
водозабірні споруди - інженерні споруди для відбору води з підземних і поверхневих джерел;
насосні станції;
водопідготовку – очищення води з тим, аби довести її до необхідної якості, наприклад, до якості питної води, що дистилює і тому подібне
1. Водопровід – система безперервного водопостачання споживачів, призначена для проведення води для пиття і технічних цілей з одного місця (звичайно водозабірних споруд) в інше, - до водокористувача (міські і заводск. приміщення) переважно по підземних трубах або каналах; у кінцевому пункті, часто очищена від механічних домішок в системі фільтрів, вода збирається на деякій висоті в так званих водопідіймальних баштах, звідки вже розподіляється по міських водопровідних трубах. Об'єм водозабору визначається водомірними приладами (т.з. водомірами, водолічильниками). Водонапірною силою водопроводу користуються і для гідравлічних цілей.
Прокладка трубопроводу
Є декілька способів прокладки трубопроводу:
наземна по опорах і естакадах, з утепленням або без;
підземна прокладка:
- траншейна за допомогою спецтехніки: екскаватора, різного роду приспособ для тракторів; на невеликі відстані використовують ручну силу;
- безтраншейна технологія прокладки, яка можлива при горизонтальному бурінні (сокр. ГНБ);
- колекторна, вополняется способом щитової проходки.
Внутрішній трубопровід будівель прокладається:
у стояках, технічних шахтах;
у штробах;
по стінах;
під плінтусами (труби з полімерних органічних матеріалів);
у стягуванні підлоги.
Водопроводи бувають внутрішні, такі, що знаходяться усередині будівель і споруд, і зовнішні – що прокладаються поза будівлями і спорудами, як правило під землею.
Внутрішній водопровід
Внутрішній водопровід регламентують СНіП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід і каналізація будівель»; ГЕСН 2001-16.
Трубопроводи внутрішні:
водорозбірна колонка;
водомірний вузол складається з водолічильників (наначе називають витратомір, водомір) встановлюється для обліку забору води з системи. Зазвичай встановлюють в підвальному приміщенні багатоквартирного будинку, або в технічному приміщенні підприємства;
трубопровідна арматура: засувка, кран, клапан, зворотний клапан, компенсатор
гидробак
санітарний вузол
станція пожежогасінні
станція підкочування для підвищення тиску в системі.
труби
фитинги, і інше.
Зовнішній водопровід
Зовнішній водопровід (регламентують СНіП 2.04.02-84 Водопостачання зовнішні мережі і споруди; СНіП 3.05.04-85 Зовнішні мережі і каналізація. Водопостачання і каналізація):
водозабірні споруди — інженерна споруда для забору води з джерела.
пожежний гідрант на лінії пожежного водопроводу, для гасіння пожеж, забору води пожежними автоцистернами.
оглядовий колодязь на лінії водопроводу.
насосна станція для підвищення тиску в системі водопроводу до потрібного.
водопідготовка — система очищення води, доведення якості води до якості питної води, і інше.
Мережі зовнішнього водопроводу можна розділити на декілька видів за призначенням:
господарчо-побутової для перекачування води питної якості;
пожежник (або протипожежний) для запобігання пожежам;
виробничий (або технологічний) - для перекачування води технічного призначення: санітарно-технічна меті; охолоджування агрегатів, механізмів, машин; різні виробничі цілі;
зрошувально/поливний водопровід для зрошення/поливу сільськогосподарських або декоративних рослин;
оборотний водопровід також може існувати для зниження (раціоналізації) витрати води на підприємстві;
комбінований водопровід, як спосіб понизити капітальні вкладення у водопровід, наприклад, незрідка поєднують пожежник і хаз.-битові водопроводи в малих населених пунктах, підприємствах[9, стор. 43].
2. Водозабірні споруди
Водозабірні споруди (також відомі як водозабірний вузол - ВЗУ) - споруди для забору води з джерела, що складаються з ряду основних інженерних об'єктів:
водозабірного пристрою із станцією першого підйому (звичайно це погружні насоси);
вузол обліку води з водолічильників - витратомірів;
водопідготовки для доведення якості води до норм питної води;
резервуару чистої води (РЧВ);
резервуару пожежного запасу (пожежний резервуар);
насосній станції другого підйому для підтримки тиску і подачі води споживачеві в необхідному об'ємі;
водонапірної башти (альтернатива насосної станції другого підйому);
станція пожежогасінні (пожежні насоси);
дренажна система виконує відведення вод при аварійному переповнюванні резервуарів, підтопленні водозабірних споруд;
контрольно-вимірювальні прилади і автоматика (скор. КВПіА або КИПіС) стежать за працездатністю устаткування, регулюють витрати води, ведуть журнали змін характеристик: рівнів, витрати води, аварійних ситуація і тому подібне, виконує автоматичне обслуговування устаткування, наприклад, автоматичне промивання станції водопідготовки. Повний перелік виконуваних автоматично дій залежить від конкретних вимог технічного завдання Замовника до об'єкту водозабірного вузла[11, стор. 17].
Великі (що перекачують понад 10 000 куб.м/доб.) водозабірні споруди можуть мати власну інфраструктуру: електричну підстанцію, газорозподільну підстанцію (ГРП), котельну, диспетчерський пункт з можливістю нести вахту, лабораторію для контролю якості води і інше.