Вода в харчуванні людини (стр. 2 из 2)

· вранці - 200-250 мл рідини у вигляді чаю або кави;

· в обід - 200-250 мл з першою стравою і 200-250 мл у вигляді компоту;

· за вечерею - 200-250 мл чаю і перед сном 200-250 мл кефіру.

Сумарно це 1-1,25 л, тобто та кількість, яка необхідна для підтримання водного балансу.

Однак важливо враховувати кількість не тільки введеної в організм води, а й виділеної. За допомогою води з організму виводяться кінцеві продукти обміну речовин. Якщо кількість виділеної води менша введеної в організм, це може свідчити про погіршення функції нирок, серцево-судинну недостатність.

Зміна фізико-хімічного стану води - електропровідності або поверхневого натягу - призводить до зміни обміну речовин, прискорюючи або сповільнюючи перебіг біохімічних реакцій. Такі зміни можуть спостерігатися за використання талої, намагніченої чи електроактивованої води.

3. Наслідки надлишкового споживання води

Надлишкове споживання води підсилює потовиділення. Водночас збільшується навантаження на серце і нирки, підвищується артеріальний тиск, втрачаються мінеральні речовини і вітаміни.

Якщо втрати води перевищують надходження й утворення її в організмі, спостерігається згущення крові. Це призводить до погіршення діяльності головного мозку; порушення постачання тканин киснем і створення умов для утворення тромбів у кровоносних судинах. Сигнал про недостатність води в організмі і згущення крові через нервові рецептори надходить у головний мозок, і в результаті виникає почуття спраги.

Для втамування спраги важливе значення мають не тільки загальна кількість спожитої рідини, а і її смакові якості.

Утамувати спрагу можна чистою питною водою, але створені людиною напої дають змогу зменшити її витрати, оскільки крім спраги істинної, зумовленої об'єктивною причиною - втратою вологи організмом, існує ще й суб'єктивне відчуття - "хибна спрага". Воно змушує людину пити більше рідини, ніж необхідно. Різні напої мають різну здатність утамовувати спрагу. І. Павлов писав: "У людини виробилася в результаті еволюції захисна реакція - почуття відрази до води, яка має незвичайний запах і смак". Крім того, виробився стереотип смаку корисних напоїв, очікуваний смаковий їх образ. Цим пояснюється безліч традиційних напоїв у різних народів.

Випита вода зазвичай відразу ж спрагу не втамовує. Це відбувається через 10-15 хвилин після того, як рідина зі шлунка і кишечника починає надходити в кров.

4. Наслідки зневоднення організму

У разі втрати організмом води зі швидкістю 500 мл за годину або втрати 1/10 від загальної кількості води, відбувається зневоднення організму. Втрата води в об'ємі 10-20% маси тіла небезпечна для життя.

Під час зневоднювання порушується низка фізіологічних функцій організму. Зменшується об'єм циркулюючої крові, знижується артеріальний тиск, кислотно-основна рівновага організму зрушується в бік кислої реакції (ацидоз), порушуються травлення й обмін речовин. Відчувається сильна спрага, зникає апетит, з'являється сухість слизових оболонок, хриплість голосу, загальна слабкість, нудота, головний біль, порушення психіки. Таким чином, для нормального функціонування в організм людини має надходити необхідна кількість води. Однак крім необхідної добової кількості води, велике значення для здоров'я людини мають її якість та екологічна безпечність.

5. Вимоги до якості питної води та аналіз ресурсів питної води в Україні

Вода, яку населення використовує для пиття і господарсько-побутових цілей, повинна відповідати певним гігієнічним вимогам:

Мати добрі органолептичні властивості, освіжувальну температуру, бути прозорою, без кольору, не мати будь-якого присмаку або запаху.

Бути придатною за хімічним складом (бажано, щоб хімічний склад був найсприятливіший з фізіологічного погляду). Шкідливі речовини не повинні бути присутні в концентраціях, небезпечних для здоров'я або таких, що обмежують використання води в побуті (граничний вміст у питній воді чужорідних забруднювачів та їхній вплив на здоров'я людини наведено в таблиці 1).

Не містити патогенних мікроорганізмів та інших збудників захворювань. Бактеріальна чистота - важливий показник якості води. Існують сотні видів мікробів, які, потрапляючи у воду, можуть спричиняти масові інфекції, зокрема черевний тиф і холеру. Постійно перевіряти питну воду на наявність у ній кожного зі збудників інфекцій практично неможливо, але санітарно-епідеміологічний контроль згідно з нормативами необхідно регулярно здійснювати.

Бактеріальний контроль води здійснюють за двома показниками: загальним вмістом мікроорганізмів в 1 мл води та вмістом у ній бактерій кишкової палички. Загальна кількість бактерій не допускається більш як 100 в 1 мл, а кишкової палички - більш як 3 в 1 мл. Знижує бактеріальне забруднення води оброблення сполуками хлору (хлорування) або фтору (фторування) на водоочисних станціях. Надійний захист від бактерій - кип'ятіння води.

Таблиця 1. Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у питній воді

В Україні проблема води, як згадувалося, належить до найбільш гострих, оскільки за запасами місцевих водних ресурсів (1 тис. м3 на 1 жителя) наша держава належить до малозабезпечених водою країн у світі, це у 15 разів нижче норми, визначеної ЄЕК ООН. Незважаючи на цей фактор, використання природних вод в Україні, порівняно з передовими країнами, дуже нераціональний через занедбаний технічний стан водогосподарської галузі і застарілі технології водокористування та водоочищення, відсутність системи водного моніторингу, ефективного державного контролю за охороною водних ресурсів, недосконале водне законодавство.

За оцінкою фахівців, сучасна інтенсивність водоспоживання в Україні досягла рівнів, які значно перевищують екологічну місткість водноресурсного потенціалу України.

Основні упущення організації забезпечення населення питною водою:

· недосконалість законодавчої бази, що встановлює нормативні та правові основи діяльності у сфері питного водопостачання, і недостатньо ефективна дія механізму контролю їхнього виконання;

· незадовільний санітарний та екологічний стан поверхневих джерел господарсько-питного водопостачання, недостатнє використання захищеніших від забруднення підземних водних джерел;

· застосування недосконалих технологій на водопровідних очисних спорудах;

· незадовільний стан водопровідних мереж і споруд, а також порушення режимів їх експлуатації;

· слабка матеріально-технічна база лабораторного контролю якості вихідної води та питної води на всіх етапах її надходження до споживачів;

· незадовільне забезпечення населення інформацією про якісні параметри води, що подається, а також про рекомендовані методи та засоби її доочищення.

Вода більшості поверхневих джерел водопостачання України характеризується помірним або високим рівнем забруднення. Найпоширенішими забруднювачами впродовж багатьох років залишаються органічні сполуки, нафтопродукти, феноли, важкі метали та ін. Серед збудників захворювань із води водоймищ найчастіше зустрічаються сальмонели, ентеровіруси та ін.

Результати моніторингу якості поверхневих вод у місцях водозабору питних водопроводів України свідчать про те, що нині концентрації шкідливих хімічних речовин вже наближаються до гранично допустимих, а подеколи навіть перевищують їх. У такій ситуації різко ускладнюється можливість отримання якісної питної води, оскільки наявні водопровідні очисні споруди практично не забезпечують бар'єрну функцію щодо техногенних хімічних речовин, які транзитом надходять у питну воду.

Нині практично всі поверхневі водні джерела України за рівнем забруднення наблизилися до 3-го класу якості, а за міжнародною класифікацією - до 4-5-го.

Аналіз даних моніторингу якості питної води за 1994-1997 роки виявив, що кількість проб з відхиленнями від стандарту за санітарно-хімічними показниками становила 13%, за бактеріологічними - до 7%. Використання сучасних аналітичних методів дало змогу ідентифікувати в питній воді понад 700 органічних сполук. На 2005 рік ситуація не тільки не змінилася, а в деяких регіонах погіршилася (великі міста, Донбас, Криворіжжя).

Забезпечення населення якісною питною водою - це комплексна проблема, яка має передбачати заходи правового, економічного, організаційного і науково-технічного характеру.

У березні 2005 року Верховна Рада України ухвалила дуже важливе рішення - затвердила Загальнодержавну програму "Питна вода України" на 2006-2020 роки. Цей документ має допомогти вирішити одну з найгостріших соціально-еколого-економічних проблем держави - проблему достатньої кількості якісної питної води і води для інших потреб народного господарства, що абсолютно необхідно для гармонійного розвитку нації. Особливу увагу приділено забезпеченню якісною питною водою сільського населення.

Питна вода більшості сільських районів України дуже забруднена (передусім - відходами життєдіяльності самих селян, продуктами хімізації сільського господарства) і є одним з головних чинників захворювання населення. Майже 90% ґрунтових вод (неглибокого залягання) забруднено нітритами, нітратами, пестицидами, важкими металами, органічними сполуками, що робить ці води непридатними для водопостачання. За останнє десятиріччя у більш як 100 водозаборах централізованого водопостачання з'явилися також ознаки забруднень глибоких підземних вод. Особливо це характерно для Донбасу, Кривбасу, Передкарпаття, Львівсько-Волинського регіону, де збільшилися мінералізація підземних вод, кількість хлоридів, сульфідів, натрію, свинцю, ртуті, міді, нікелю, миш'яку, фтору.

Список використаної літератури

1. Безпека харчування: сучасні проблеми: Посібник-довідник / Укл.: А. В. Бабюк, О. В. Макарова, М. С. Рогозинський, Л. В. Романів, О. Є. Федорова - Чернівці: Книги - XXI, 2005. - 456 с

2. Возіанов О.Ф. Харчування та здоров’я населення України // Журнал Академії медичних наук України. - 2002. - Т. 8, № 4. - С.645-657.

3. Воробьев Р. И. Питание и здоровье. - М.: Медицина, 1990. - 160 с.

4. Екотрофологія. Основи екологічно безпечного харчування. Навчальний посібник / Т.М. Димань, М.М. Барановський, Г.О. Білявський, О.В. Власенко, Л.В. Мороз. - Київ: Лібра, 2006. - 304 c.

5. Иващенко М.И., Кривоносое М. В. Режим питания здорового человека. - К.: Здоров'я, 1987. -72с. Покровский А. А. О питании. - М.: Экономика, 1964. - 288 с.

6. Смоляр В.И. Рациональное питание. - К.: Наук, думка, 1991. - 368 с.

7. Україна в цифрах у 2009 році. - К.: Держкомстат, 2010. - 261 с.