Точкові джерела, розташовані в зоні житлової забудови, зокрема спортивні, дитячі, ігрові чи господарські майданчики, характеризуються високочастотними звуками. Відомо, що щільні зелені насадження здатні знижувати рівень звуку у високочастотному діапазоні, а тому їх часто використовують у комплексі зі спеціальними стінками-екранами. Помітний ефект у шумозахисті виявляють земляні вали, які в бік до джерела шуму роблять якомога крутішими. Вали обсаджують щільними деревно-чагарниковими смугами, які крім захисної функції виконують суттєву етико-психологічну роль
Результати досліджень свідчать, що всі фасади житлових будинків піддаються шумовому впливу менше 55 дБ і 34% не піддаються впливу шумів автомагістралі.
Нормами передбачено різні відстані від спортивних майданчиків до житлових будинків при наявності і відсутності зелених насаджень.
ФІТОМЕЛІОРАЦІЯ ДЛЯ ПОТРЕБ КЛІМАТИЧНОГО КОМФОРТУ
На комфортний стан людини впливають такі елементи клімату:
температура повітря;
сонячна радіація;
рух повітря;
вологість;
опади.
Зона комфорту різна для різних людей, різних кліматичних районів, різних національних і культурних особливостей населення, Проте є спільна зона комфорту, яка влаштовує більшість людей.
Дехто вважає, що людина краще почуває себе при температурі 37"С (Макхем, США), інші стверджують, що ідеальна температура перебуває в межах 14-24,4"С. К.Брукс (Великобританія) стверджував, що комфортна температура для англійців 14,4-22,2°С.
Здатність рослин регулювати мікроклімат ще не зовсім вивчена, але беззаперечним є вплив крон дерев на зменшення радіаційного тепла, підвищення вологи повітря піднаметового простору і т.д.
У північних районах України в зонах рекреації необхідно створювати насадження із ажурною кроною (береза, модрина, сосна, акація) і чергуванням галявин, на півдні кращим буде щільний намет із клена, платана, каштана, дуба північного і меншою кількістю галявин.
. Існуючими нормами передбачене у літні жаркі години обов'язкове обмеження інсоляції на ділянках міської території. Наприклад, на дитячих ігрових і спортивних майданчиках затінюють не менше 50% площі, відведеної під відпочинок, і не менше 75% пішохідних доріжок і тротуарів.
Ефект впливу озеленення можна підвищити за рахунок поєднання зелених масивів з водоймами.
РЕКРЕАЦІЙНА ФІТОМЕЛІОРАЦІЯ
Виходячи зі структури рекреаційних ресурсів і самої рекреаційної діяльності людей, рекреацію мешканців великих міст поділяють на внутріміську та заміську. Як в одній, так і в іншій вирізняють зони ближньої, середньої та далекої рекреації. Це зонування не стосується малих міст, де до мальовничих привабливих територій, що знаходяться за їх межами, можна потрапити за декілька хвилин і де багато мешканців мають городи і сади.
Зона ближньої внутріміської рекреації, або "рекреації біля порогу дому", пов'язана з відпочинком поблизу житла, місця роботи або навчання (внутріквартальні сади і сквери, сади на території дошкільних та навчальних закладів), організацій і підприємств тощо. Сюди належить "інтимна" зелень балконів і терас, садів на дахах, ампельна зелень на стовпах ліхтарів і на підвіконнях, у контейнерах, вертикальне озеленення стін і пергол, звисаючі квітники. Тут найчастіше відпочивають люди похилого віку, батьки з немовлятами та діти.
Зона середньої внутріміської рекреації розташована на відстані 10-20-хвилинної пішохідної або 10-хвилинної транспортної доступності від житла. Як правило, це районні парки або парки житлових районів, створені методами садово-паркового мистецтва, в яких можна здійснити чимало видів рекреаційної діяльності — від прогулянок до участі в різних іграх та атракціонах. Відпочивають тут усі категорії населення, але переважно молодь.
Зона далекої внутріміської рекреації розташована від житла на відстані 20-30-хвилинної доступності: це міські парки, лісопарки та лугопарки. Центральним парком великого міста в Україні вважається парк культури та відпочинку, в якому людина може використати найповнішу гаму рекреаційного сервісу — від тихого відпочинку в зеленій частині чи на прогулянковій доріжці до галасливих атракціонів з "чортовим колесом" або ж занять у спортивному комплексі.
До зони далекої рекреації належать також зоопарки, ботанічні сади, куди приходять дорослі і діти з пізнавальною метою.
Зона ближньої заміської рекреації знаходиться на контактній межі міста і приміської зони з її лісами, луками, водоймами чи полями. Вона є ближньою для мешканців нових мікрорайонів, створених на вільних просторах передмість. Місця відпочинку знаходяться тут в 10-15 хвилинах пішохідної доступності.
Зона середньої заміської рекреації знаходиться в годинній-півторагодинній транспортній доступності. Крім відпочинку в лісах чи на водоймах зеленої зони міста, сюди належить і відпочинок у приміських садах і городах. У цій зоні розташовані пансіонати, санаторії, дитячі табори, де відбувається тривалий відпочинок.
Зона далекої заміської рекреації знаходиться в дво-тригодинній транспортній доступності і розташована в національних парках, рекреаційних туристичних комплексах, куди рекреанти виїжджають на суботній та недільний відпочинок або ж на тривалий період відпустки.
Найбільше рекреаційне навантаження несуть на собі парки, величина і кількість яких визначаються на підставі розрахунків нормативної забезпечуваності і дотримання вимог транспортної доступності від місць проживання. Формування крупних планувальних районівозеленених територій "на порозі" міста веде до великої диференціації озеленених територій дри укрупненні елементів системи, Наприклад, бєларуські містобудівельники запропонували такі норми для парків і паркових комплексів (табл.).
Таблиця Рекомендовані площі парків і паркових комплексів (га) для різних типів міських поселень
| Типи міських | Паркові | Загально- | Парки | Парки |
| поселень | комплекси | міські парки | адмінрайонів | житлових |
| районів | ||||
| І А (найкрупніші міста) | 200-500 | 70-100 | 30-70 | 15-30 |
| І А (крупні міста) | 150-300 | 50-70 | 30-50 | 15-20 |
| І Б (великі міста) | — | 30-70 | __ | 10-15 |
| І В, IIА (середні міста) | — | 20-30 | — | 5-Ю |
| II А (малі міста) | — | 10-15 | — | 5 |
| IIБ, IIВ, IIIА | — | 5-15 | — | — |
| (малі міста і с.м.т.) | ||||
| IIIБ, НІ В (с.м.т.) | — | 5 | — | — |
Якщо внутріквартальні сади і сквери, а також окремі елементи озеленення — квітники, газони, вертикальні зелені стіни, сади на дахах — належать до мікроструктури міської системи озеленення, то парки є її мезоструктурою. Зелені клини, що об'єднують міську і заміську зелень, а також воднозелені діаметри утворюють макроструктуру системи озеленення. Як відомо, вся система озеленення міста має забезпечувати рекреантам усі можливі види відпочинку. Вся просторова еколого-фітоценотична рекреаційна основа міста і приміської зони побудована на державній нормативній базі, за допомогою якої формується генеральний план розвитку міста. На жаль, незнання природоохоронного законодавства мешканцями міст дає змогу часто-густо міській владі проводити антирекреаційні проекти: виділення під забудову дачних ділянок значних територій з високою атракторною цінністю.
У великих містах по-справжньому поліфункціональним є парк культури і відпочинку.:
Міські парки як основні об'єкти рекреаційної діяльності в своєму складі мають відповідні функціональні зони:
масових заходів — розташовуються поблизу головного входу, благоустрій розраховується на велику кількість відвідувачів, рух тільки алеями і доріжками;
культурно-розважальних заходів — споруди можуть бути роззосере-джені в межах зони;
фізкультурно-оздоровча — спортивні майданчики і зали об'єднуються в єдиний комплекс, велосипедні і лижні маршрути трасуються по всій території;
тихого і прогулянкового відпочинку займають більшу частину парку, характеризуються природним мальовничим ландшафтом; при дотриманні певних заходів захисту рослин допускається розміщення малих архітектурних форм, відпочинок на газонах і галявинах;
дитячого відпочинку — організується відокремлено на незначному віддаленні від входів, вимагається організація захисних насаджень;
господарська зона — відводиться ділянка на периферії з обов'язковим виїздом на прилеглі вулиці.
Важливу роль у формуванні єдиної системи рекреаційних територій відіграє контактна фітомєліоративна зона між містом і відкритим ландшафтом, яку ще називають перехідною, або буферною- 3 архітектурно-планувальної, санітарно-гігієнічної, естетичної і, головним чином, рекреаційної точки зору ця зона стикує чи зв'язує (лат.сопіусііш — стикання) між собою місто і село відкритим (незабудованим) простором. Генеральні плани розвитку міст і районне планування мають забезпечити максимальний континуум (безперервність) рослинного покриву контактної зони як основи заміської рекреаційної фітомеліорації.
У вітчизняній практиці містобудування склалося поняття зеленого поясу міста, під яким розуміють зелену територіальну смугу, яка немовби обвиває місто, щільно прилягає до нього і включає ліси, парки, сади, зони короткотривалого відпочинку тощо. Ці зони залежно від особливостей розміщення можуть бути:
роззосередженими — більш-менш рівномірним розміщенням місць відпочинку;