Реферат:
Органи державного управління загальної компетенції
ПЛАН
Вступ.. 3
1. Державні органи загальної компетенції 4
Висновок.. 12
Література.. 15
Цілі, завдання і функції управління природокористуванням і охорони довкілля здійснюються системою державних та інших органів. Відповідно до основних актів екологічного законодавства державне управління природокористуванням та охороною навколишнього природного середовища здійснює Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх виконавчі комітети та державні адміністрації, а також спеціально уповноважені на те державні органи згідно з їх компетенцією, встановленою законодавством України.
Система державних органів, які здійснюють управління природокористуванням, базується на загальновизнаному в теорії управління їх поділі на органи загальної та спеціальної компетенції. В основу такої класифікації покладено обсяг і характер правомочностей по відношенню до природних об’єктів та функцій управління ними. Державні органи, до компетенції яких входить здійснення в тому чи іншому обсязі усіх функцій управління природокористуванням, незалежно від виду природного об’єкта та суб’єктів користування ним, є органами загальнодержавного управління. Вони поряд з екологічними займаються й іншими питаннями соціально-економічного розвитку держави.
До державних органів загальної компетенції належать Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада і Рада міністрів Автономної Республіки Крим, державні адміністрації регіонів, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.
Єдиний законодавчий орган України - Верховна Рада - правоздатний розглядати і вирішувати будь-які питання, що не є компетенцією державної виконавчої чи судової влади. Виключно законами України визначаються засади власності, використання природних ресурсів, екологічної безпеки та правового режиму зон надзвичайних екологічних ситуацій. Поряд із своєю основною функцією - законодавчою - парламент затверджує загальнодержавні програми охорони довкілля, оголошує окремі місцевості зонами надзвичайної екологічної ситуації, здійснює парламентський контроль тощо (ст.85 Конституції України). Так, постановою від 5 березня 1998 року затверджено "Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки". Значний обсяг роботи в парламенті виконують комітети Верховної Ради - з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, аграрної політики та земельних відносин, охорони здоров’я, материнства і дитинства та ін.
Президент України є главою держави. Як вища посадова особа він виступає гарантом стабільності суспільних, у тому числі і екологічних, правовідносин. Зокрема, Президент утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем’єр-міністра міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, призначає їх керівників; укладає міжнародні договори, включаючи угоди і конвенції екологічної спрямованості. Президент очолює Раду національної безпеки і оборони України (РНБОУ), яка координує і контролює діяльність державних органів у сфері оборони і національної безпеки, а обов’язковою складовою частиною останньої є екологічна безпека суспільства. Так, 31 грудня 1998 року РНБОУ прийняла рішення "Про нейтралізацію загроз, обумовлених погіршенням екологічної і техногенної обстановки в країні", яке було затверджене відповідним Указом Президента.
Консультативно-дорадчим органом Ради національної безпеки і оборони України є Комісія з питань ядерної політики та екологічної безпеки, основними завданнями якої є підготовка пропозицій з питань забезпечення ядерної та екологічної безпеки, аналіз екологічних проблем та визначення механізмів здійснення заходів щодо поліпшення екологічної ситуації в Україні. Раді також підпорядкований утворений 1997 року Інститут досліджень навколишнього природного середовища та ресурсів.
Загальне керівництво і координацію земельної і аграрної реформи в Україні здійснює Комісія з питань аграрної політики при Президентові України.
Згідно з Конституцією Автономної Республіки Крим 1998 року Верховна Рада автономії здійснює представницькі, нормотворчі, контрольні функції та повноваження у межах, передбачених законодавством України. Зокрема, вона затверджує екологічні програми, вирішує питання земельних відносин та використання інших природних ресурсів, організує території і об’єкти природно-заповідного фонду Автономної Республіки Крим.
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, відповідальним перед Президентом України та підконтрольним і підзвітним Верховній Раді України (ст.113 Конституції України). Відповідно до свого статусу Кабінет Міністрів України здійснює різноманітні функції, які поширюються на сферу охорони навколишнього природного середовища. В загальних рисах ці функції визначені у ст.116 Конституції України і конкретизовані в Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" (ст.17) та у Земельному, Водному, Лісовому кодексах, Кодексі про надра, законах "Про тваринний світ", "Про рослинний світ", "Про природно-заповідний фонд України", "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" та в інших нормативно-правових актах.
Відповідно до законодавства Кабінет Міністрів України у галузі охорони навколишнього природного середовища:
- здійснює реалізацію екологічної політики;
- забезпечує розробку державних, міждержавних і регіональних екологічних програм;
- координує діяльність міністерств, відомств, інших установ та організацій України в питаннях охорони навколишнього природного середовища;
- встановлює порядок утворення і використання Державного фонду охорони навколишнього природного середовища у складі Державного бюджету України та затверджує перелік природоохоронних заходів;
- встановлює порядок розробки та затвердження екологічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів;
- встановлює порядок визначення зборів та їх граничних розмірів за користування природними ресурсами, забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів, інші види шкідливого впливу на нього;
- приймає рішення про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
- організовує екологічне виховання та екологічну освіту громадян;
- приймає рішення про зупинення (тимчасово) або припинення діяльності підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
- керує зовнішніми зв’язками України в галузі охорони навколишнього природного середовища. Кабінет Міністрів України може здійснювати й інші повноваження відповідно до законодавства України.
Кабінет Міністрів України реалізує свої повноваження різноманітними засобами. Насамперед це здійснюється шляхом прийняття постанов та розпоряджень із ключових питань управління в даній сфері та розробки законопроектів екологічної спрямованості і внесення їх на розгляд до Верховної Ради України.
Серед актів, що приймаються Кабінетом Міністрів України, слід виділити:
- акти, що визначають програми природоохоронних заходів з певних питань. Це, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України, якими затверджені: Програма припинення в Україні виробництва та використання озоноруйнівних речовин (17 жовтня 1996 р), Концепція забезпечення біологічного різноманіття України (12 травня 1997 p), Комплексна програма розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь у 2001-2005 роках та прогноз до 2010 року (16 листопада 2000 р) тощо;
- акти, що присвячені утворенню та визначенню повноважень урядових та підзвітних Кабінету Міністрів України органів. Прикладами таких актів є постанови Кабінету Міністрів України, якими затверджено: Положення про Державний департамент рибного господарства, Положення про Державну гідрометеорологічну службу, а також постанови Кабінету Міністрів України про створення: Державної екологічної інспекції (12 грудня 1993 p); служби екологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон (20 березня 1995 p); Національного центру поводження з небезпечними відходами (28 жовтня 1997 p); служби медицини катастроф (11 квітня 1997 p), Міжвідомчої комісії із забезпечення виконання в Україні вимог директив Європейського Союзу та гармонізації стандартів і санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм з міжнародними і європейськими вимогами на сільськогосподарську сировину та продукцію (26 квітня 2003 р) та ін);
- акти, що мають організаційно-впорядкувальний характер (спрямовані на фінансове, матеріально-технічне забезпечення діяльності органів виконавчої влади, упорядкування їх діяльності, організацію здійснення заходів оперативного характеру, спрямованих на ліквідацію надзвичайних екологічних ситуацій, розв’язання нагальних екологічних проблем в окремих регіонах). Прикладами таких актів є постанови Кабінету Міністрів України: "Про фінансування обсягів споживання електроенергії підприємствами, установами та організаціями, повне відключення об’єктів яких від електричних мереж може призвести до негативних екологічних та техногенних наслідків" від 16 листопада 2002 р.; "Про здійснення екологічного контролю у зоні діяльності митниць призначення та відправлення" від 26 жовтня 2001 р.; "Про використання коштів фондів охорони навколишнього природного середовища" від 5 липня 1999 р. та ін.;