Із півночі, північного заходу та заходу до самого міста підходять великі масиви Святошинського та Пуща-Водицького соснових і змішаних лісів, що південними окраїнами лісової зони – Полісся із переважанням рослинних форм, властивих цій зоні.
На найсухіших і найменш родючих дерново-слабкопідзолистих піщаних ґрунтах з дуже незначною домішкою глинистих часточок, переважно на підвищеннях рельєфу, поширені чисті соснові ліси (бори) з рідким деревостаном із сосни звичайної (Pinus silvestris L.) та бідним трав'яним покривом. Завдяки своєму стрижневому корінню, яке глибоко проникає у грунт і досягає глибоких водоносних горизонтів, сосна мириться із бідними та сухими піщаними ґрунтами.
З деревних порід, окрім сосни, тут може рости лише береза повисла (Betula pendula Roth.), бородавчаста (В. verrucosa Ehrh.) та пухнаста (В. pubescens Ehrh.), а ґрунт вкриває незначна кількість видів, найменш вимогливих до ґрунтів – кущики вересу, брусниці та чорниці.
Отже, видовий склад рослинності борів дуже бідний і представлений найменш вимогливими до ґрунтових умов видами. На більш родючих дерново-середньопідзолистих супіщаних та глинисто-піщаних ґрунтах в понижених і краще зволожених місцях поширені мішані ліси, до складу яких, крім сосни, входять ще й листяні породи, які утворюють субори й сугрудки.
Перший тип лісу, тобто субір, формується також на бідних ґрунтах, подібних до ґрунтів борових лісів. У ньому представлені усі види деревної, кущової й мохово-лишайникової рослинності, властивої борам. Але поряд із боровими видами тут ростуть і вимогливіші види, що свідчить про кращу родючість ґрунту. Це обумовлює кращий ріст деревних порід, особливо сосни, появу, підліску і значно багатший трав'яний покрив.
На відміну від борів, де у першому ярусі росте тільки сосна, для суборів характерна вже двоярусна будова деревостану. Перший ярус тут утворюють сосна й береза, другий – більш вимоглива до ґрунтових умов порода – дуб звичайний (Quercus robur L.).
Третій ярус (підлісок) розвинений ще недостатньо і представлений, головним чином, кущами ліщини і бруслини бородавчастої. У четвертому ярусі субору, крім вересу, брусниці та чорниці, характерних для чистих соснових лісів, поширені розкішна папороть-орляк, суниця, костяниця, грушанка й інші, поряд із якими зустрічаються місця суцільного мохового вкриття.
Сугрудки, які формуються на багатших супіщаних ґрунтах, характеризуються багатством рослинних форм і складною будовою. Деревостан сугрудків, крім сосни, дуба і берези, збагачується грабом звичайним (Carpinus betulus L.), липою серцелистою (Tilia cordata Mill.), кленом гостролистим (Acer platonoides L.), які утворюють тут другий і третій яруси. У підліску, крім ліщини й бруслини, можна бачити і такі види, як крушину, бузину, калину та інші.
Трав'яний покрив сугрудка за видовим складом значно багатший від субору. Постійними видами цього ярусу, крім видів, характерних для борів і суборів, є деревій тисячолистий, лісова суниця, чина весняна і гороховидна, купина лікарська, конвалія, зірочник шорстколистий, яглиця звичайна, перлівка повисла, герань лісова та ін.
Для соснових та сосново-мішаних лісів цього району – борів, суборів та сугрудків, як і для всього Полісся, характерною рослиною є сон, представлений тут кількома видами.
Місцями у складі мішаних лісів у вигляді окремих ділянок зустрічаються невеликі березові гайки «колки», які виникли переважно на місці порубаних лісів. Такі березові гайки можна бачити у Святошині, Пущі-Водиці, біля Ворзеля, Бучі. Підлісок в таких гайках створює молода березова поросль, інколи ліщина і бруслина.
У вологих місцях, особливо там, де виходять ґрунтові води, а також по берегах річок і струмків можна спостерігати суцільні мішані зарості, утворені вільхою клейкою (Alnus glutinosa Gaertn.). Підлісок в таких вільшняках утворює калина, у сухіших місцях – ліщина, а грунт вкривають різні види папоротей, хвощі, мох. Досить поширені також образки болотні або білокрильник, калюжниця болотна, очерет, а по краях заростей – високі осоки. Такі вільшняки зустрічаються в районі Голосієво, Святошино (долина р. Нивки), Пуща-Водиці (по р. Котурці) та в інших місцях.
На знижених та заболочених ділянках Святошинського та Пуща-Водицького лісів, переважно в їхніх північних районах, у долині Ірпіня зустрічаються типові сфагнові та сфагново-осокові болота, покриті деякими видами осок, пухівками, окремими видами верб, журавлиною, росичкою. На лісово-сфагнових болотах, характерних для району, крім берези, росте ще сосна, частково багно. Поліська флора з борами та суборами в околицях Києва добре виявлена також на Лівобережжі Дніпра по його борових терасах. Цікавим у цьому плані є район Броварів, розташований на лівому березі Дніпра, за двадцять кілометрів від міста, між Дніпром та Десною, він являє собою крайню південну частину Чернігівського Полісся, що підходить аж до Києва. Цей район має ряд невисоких піщаних горбів та западин між ними, що є рештками розмитої Дніпром та Десною борової тераси, вкритої сосновим (бором) і сосново-дубовим лісом (субором), за винятком окремих найвищих частин кучугур, позбавлених деревної рослинності і вкритих лише трав'янистою рослинністюта лишайниками. До домінуючих порід – сосни й дуба в окремих місцях домішуються осокір, береза, рідше горобина, крушина, інколи груша та ін. У підліску зустрічаються кущі бруслини, ожина, рідше ліщина й шипшина, на підвищеннях верес. У трав'янистому покриві багато папороті-орляка.
Типовим лісом поліського типу в околицях Києва є також Дарницький сосновий бір, з дуже бідним трав'яним покривом на дерново-слабкопідзолистих піщаних ґрунтах борової тераси.
Цікаво, що поліська флора по піщаних борових терасах заходить далеко на південь від Києва за межі Полісся – у лісостепову і навіть степову зони.
Цілком інший характер має рослинний покрив у південно-західних та південних околицях міста, до яких прилягають ліси лісостепової зони. До лісів цієї зони відноситься Голосіївський ліс, що з півдня та південного заходу підходить до околиць міста – Національного центру виставок і ярмарок, Голосісва, Деміївки, Доброго шляху, Багринової гори, Мишоловки, Китаєва. Це типовий грабово-дубовий ліс (груд) на сірих лісових суглинках, що своїми природними особливостями належать до іншої природно-географічної зони – Лісостепу.
Таблиця 4.1. Видовий склад ярусів Голосіївського лісу
| Ярус | Найбільш поширені представники ярусу |
| Перший деревний ярус | дуб звичайний (Quercus robur L.), ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), липа серцелиста (Tilia cordata Mill.), клен гостролистий (Acer platonoides L.) |
| Другий деревний ярус | входять більш тіневитривалі породи: граб (Carpinus betulus L.), якого інколи можна зустріти і в першому ярусі, клен польовий або паклен (Acer campestre L.), клен татарський (Acer tataricum L.), в'яз (Ulmus scabra Mill.) |
| Третій ярус (підлісок) | ліщина, бруслина європейська та бородавчаста (цінні гутаперченоси), глід, калина |
| Трав'яний покрив (четвертий ярус) | значна кількість Петрового хреста, є багато пролісків і такі цікаві форми, як зубниця цибулиста й п'ятилиста, ряст, багато різноманітних фіалок, анемона жовтцеваіз довговегетуючих рослин тут звичайні і чисельні темно-зелена дерниста лісова куцоніжка, гайовий тонконіг, просянка, костриця, осока волосиста, осока лісова, маренка запашна, переліска багаторічна, підлісник, зірочник шорстколистий або лісовий, деревій тисячолистий, суниця, копитняк європейський, материнка, купена лікарська |
Характер трав'яного покриву і підліску тісно пов'язаний з певними умовами рельєфу і зволоження. На найбільш підвищених і сухих місцях в підліску переважають ліщина і бруслина бородавчата. В трав'яному покриві в умовах достатнього зволоження на сірих лісових суглинках переважають зеленчук, медунка, а на схилах з кращим зволоженням – переліска. В умовах же сильного зволоження на затінених місцях (в балках лісу) пишно розвиваються папоротеві, кропива дводомна, рідше кропива київська та ін.
Голосіївський грабово-дубовий ліс є єдиним біля Києва місцем, де в невеликій кількості зберігся пролісок (Galanthus nivalis L.).
Неважко помітити, що найближче розташована до міста частина Голосіїївського лісу, на відміну від останньої частини дубово-грабового лісу, складається, головним чином, з граба. Очевидно, грабняк тут розвивався на місці вирубаного дубово-грабового лісу з кореневої порослі.
Зустрічаються подібні до Голосіївського ліси біля Теремків-І, Хотова, Феофанії. Рослинність їх у загальних рисах нагадує голосіївську.
Кілька століть тому майже вся територія Міста була вкрита такого ж типу лісами, які у північній, північно-західній та західній частинах його прилучалися до лісів поліського типу.
Ще не так давно, коли у Києві залишались незабудовані і незаймані території, у самому місті можна було зустріти чимало ділянок гаїв, характерних для лісостепової смуги.
Одним із залишків таких лісів є парк ім. Першого Травня, де збереглись ще окремі представники, лісової флори (в'яз, липа, граб, а в трав'яному покриві – медунка, пшінка, проліска та ін.), які в минулому були поширені на всій території сучасного міста. Дикої рослинності (деревної й трав'яної) у ньому залишається все менше й менше, а на її місце приходять культурні, штучні насадження, серед яких чимало представників екзотичної флори. Залишки лісів лісостепової зони можна спостерігати також у районі Видубицького монастиря, де гайок, який є частиною Ботанічного саду НАН України, має такий же характер рослинності, як і Голосівський парк ім. М. Рильського та урочище Лисої гори. Вважають, що в минулому він був пов'язаний з Голосіївським лісом.
Північніше, у районі Сирця, вже у досить окультуреному сирецькому лісі також можна побачити тих же представників лісостепової флори – дуб, граб, березу та інші породи дерев. Такий же лісок із переважанням липи, подекуди дуба, берези і в'яза можна бачити на Кирилівських горбах. Підлісок тут утворюють ліщина, бруслина бородавчата та європейська, глід та ін.