План
| Загальна характеристика джерел екологічного права |
| 1. Конституції Російської Федерації й Республіки Башкортостан – основні джерела екологічного права |
| 2. Характеристика загальних норм Конституції Російської Федерації, що регулюють охорону навколишнього середовища |
| 3. Характеристика екологічних норм Конституції Російської Федерації, що регулюють охорону навколишнього середовища.... |
| 4. Розвиток взаємин між Російською Федерацією й Республікою Башкортостан в області охорони навколишнього середовища |
| 5. Використана література |
1. Загальна характеристика джерел екологічного права
Під джерелами екологічного права розуміються нормативно-правові акти, що містять норми, що регулюють відносини в сфері взаємодії суспільства й природи[1] .
Наявність розвитий системи джерел екологічного права є істотною умовою для виділення сукупності еколого-правових норм в окрему галузь у системі російського права.
Джерела екологічного права мають деякі особливості.
1. Тому що законодавство про природокористування й охорону навколишнього середовища віднесено у відповідності зі ст.72 Конституції Російської Федерації (далі – Конституція РФ) до предметів спільного ведення Федерації і її суб'єктів, те еколого-правові норми встановлюються на обох рівнях;
2. Екологічне право має комплексний характер у системі російського права, тому правові норми даної галузі є в різних галузях права. Поряд зі спеціальним законодавством про охорону навколишнього середовища, природоресурсным законодавством, вони втримуватися в актах цивільного, конституційного, підприємницького, карного й іншого законодавства.
Джерела екологічного права можна класифікувати по наступних підставах:
· По юридичній чинності – на закони й підзаконні акти;
· По предметі регулювання – на загальні й спеціальні;
· По характері правового регулювання – на матеріальні й процесуальні;
· По характері – на кодифіковані й не є такими;
· міжнародні договори РФ, загальновизнані принципи й норми екологічного права;
· Конституція Російської Федерації;
· федеративні договори;
· закони (конституційні й федеральні);
· нормативні укази й розпорядження Президента РФ;
· нормативні постанови й розпорядження Правительства РФ;
· Конституції, закони, інші нормативні правові акти суб'єктів РФ;
· нормативні правові акти міністерств і відомств;
· нормативні правові акти органів місцевого самоврядування;
· локальні нормативні правові акти;
· судові рішення.
Звичай як джерело екологічного права застосовується в практиці, але він опосередкований у встановлених нормах права.
2. Конституції Російської Федерації й
Республіки Башкортостан - основні джерела екологічного права
Як і в будь-якій іншій області, у регулюванні відносин власності на природні ресурси, природокористування, охорони навколишнього середовища, визнання, охорони й захисти екологічних прав і законних інтересів людини й громадянина Конституція Російської Федерації й Конституція Республіки Башкортостан грають основні ролі. Ці ролі визначені тим, що в Конституції (як РФ, так і РБ) закріплюються (зізнаються) основи конституційного ладу (розділ 1), права й волі людини й громадянина (у тому числі й права на охорону здоров'я й сприятливе навколишнє середовище - ст.ст. 41,42 Конституції РФ), гарантії їхнього дотримання й захисти, закладені основи правової системи, основи організації й межі державної влади, розмежування предметів ведення (ст.ст. 71, 72, 73 Конституції РФ).
При аналізі Конституції (як РФ, так і РБ) як джерела екологічного права можна виділити дві групи норм: загального характеру, важливих з погляду послідовного забезпечення охорони навколишнього середовища й раціонального природокористування (ст.ст. 1, 7, 10, 71, 72 Конституції РФ), і «чисто» екологічні норми права (ст.ст. 9, 36, 41, 42 Конституції РФ)[2] .
Правові норми Конституції Республіки Башкортостан, що регулюють природокористування й охорону навколишнього середовища, аналогічні нормам Конституції РФ у зазначеній області.
Метою даної роботи є аналіз норм Конституції РФв області регулювання природокористування й охорони навколишнього природного середовища (основний «натиск» - на норми, що регулюють охорону навколишнього середовища) і короткий розгляд взаємин між Російською Федерацією й Республікою Башкортостан у зазначеній області.
3. Характеристика загальних норм Конституції Російської Федерації, що регулюють охорону навколишнього середовища
Під загальними нормами Конституції, що регулюють природокористування й охорону навколишнього середовища, розуміються такі норми Конституції, які визначають не тільки порядок і умови взаємодії людини, суспільства й держави в області природокористування й екології, але й на весь спектр взаємин держави й суспільства. Дані норми є основними до таких сфер взаємин людини, суспільства й держави, як природокористування, екологічний контроль, забезпечення екологічної безпеки й ін.
Відповідно до положень ст.15 Конституції, Конституція РФ має вищу юридичну чинність, пряму дію й застосовується на всій території Російської Федерації. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадові особи, громадяни і їхні об'єднання зобов'язані дотримувати Конституції РФ і закони.
Якщо міжнародним договором Російської Федерації встановлені інші правила, чим передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 1 має основне значення. У ній установлюються форма державної влади в Російській Федерації (демократична федеративна правова держава з республіканською формою правління) і, відповідно, режим політичної, економічної й іншої свобод особи в суспільстві.
Стаття 2Конституції РФ (у Конституції РБ – ст.2 розділу II) формулює одну з фундаментальних основ конституційного ладу Російської Федерації: «Людина, його права й волі є вищою цінністю». Характерно, що поняттям «вища цінність» не визначається ніякий інший правовий інститут, що входить у поняття основ конституційного ладу.
У статті 3 розкривається принцип народовладдя в Російській Федерації. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Російській Федерації зізнається її багатонаціональний народ. Одночасно в ч. 1 ст. 3 визначається зміст суверенітету в Російській Федерації. Виходячи з того, що його носієм є багатонаціональний народ Російської Федерації в цілому, а не населення, що проживає на територіях окремих суб'єктів Федерації, можна укласти, що Конституцією встановлюється принцип неподільності суверенітету в Російській Федерації. Відповідно, будь-які дії окремих органів державної влади Російської Федерації, волевиявлення населення, що становить лише частина багатонаціонального народу Російської Федерації, не можуть уважатися суверенними акціями, чиненими абсолютно самостійно й незалежно від конституційного ладу, установленого Конституцією й федеральними законами.
Російська Федерація має всю повноту влади на своїй території. Ніяка інша влада на території Росії не вправі привласнити собі функції верховної суверенної влади, а тим більше поставити себе над нею. Конституційне положення, закріплене в ч. 1 ст. 4, означає, що ця верховна влада поширюється на певну територію, тобто територію, що перебуває під юрисдикцією Росії. Частина 2 ст. 4 Конституції закріплює один з найважливіших принципів федеративної правової держави, що прямо випливає з того, що суверенітет Російської Федерації поширюється на всю її територію. Верховенство федеральної Конституції й федеральних законів на всій території Росії забезпечує єдність, погодженість і стабільність всієї правової системи Росії. Слід зазначити, що за останні два роки в Республіці Башкортостан зроблений більша робота із приведення республіканського законодавства (у тому числі й екологічного) у відповідність із федеральним.
Частина 2 статті 7 проголошує один з основних принципів діяльності сучасної демократичної держави, відповідно до якого створення умов, що забезпечують гідне життя й вільний розвиток людини, не є сугубо особистою справою самої людини і його батьків, а зводиться в ранг загальнодержавної політики. «У Російській Федерації охороняються…здоров'я людей…»... Основною метою «екологічних» законів (будь те ФЗ РФ «Про охорону навколишнього середовища» або Екологічний кодекс РБ) є захист здоров'я населення від негативного впливу, обумовленого забрудненням навколишнього середовища.
Стаття 9Конституції РФ (у Конституції РБ – ст.10 розділу II) говорить, що земля й інші природні ресурси використовуються й охороняються в Російській Федерації як основа життя й діяльності народів, що проживають на відповідній території. Земля й інші природні ресурси можуть перебувати в приватній, державній, муніципальній і іншій формах власності. У відповідності ж із ч.2 ст.8, у РФ зізнаються й захищаються так само приватна, державна, муніципальна й інша форми власності.
Таким чином, підкреслюється особливе значення природних ресурсів і головного з них – землі як основи життя й діяльності народів. Це конституційне положення орієнтує на дбайливе відношення до природних ресурсів і їхнє раціональне використання й забезпечується природоресурсным і екологічним законодавством. Із принципу дбайливого відношення до природних ресурсів випливає конституційна вимога раціональна використовувати їх. Майже в кожному федеральному законодавчому акті, що регулює правове положення й порядок використання окремих природних ресурсів, є присутнім вимога найбільш раціонального їхнього використання, чому, як правило, присвячені спеціальні розділи законів і безліч підзаконних актів у цій області. Це конституційне положення дозволяє більш справедливо використовувати засоби, одержувані від використання природних ресурсів, в інтересах народів, що проживають на відповідних територіях. У цей час регулювання цих відносин з погляду дотримання екологічних вимог значною мірою здійснюється вступившим у силу 12 січня 2002 року Федеральним законом Російської Федерації «Про охорону навколишнього середовища».