4. Характеристика екологічних норм Конституції Російської
Федерації, що регулюють охорону навколишнього середовища
До так званим «екологічного» нормам Конституції Російської Федерації можна віднести положення статей 41, 42 і 58.
Стаття 41говорить, що кожний має право на охорону здоров'я й медичну допомогу. У Російській Федерації фінансуються федеральні програми охорони й зміцнення здоров'я населення, приймаються заходи щодо розвитку державних, муніципальних, приватної систем охорони здоров'я, заохочується діяльність, що сприяє зміцненню здоров'я людини, розвитку фізичної культури й спорту, екологічному й санітарно – епідеміологічному благополуччю.
Здоров'я - це стан повного фізичного, щиросердечного й соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів. Тому під охороною здоров'я розуміється сукупність мір, спрямованих на збереження й зміцнення здоров'я кожної людини.
Право громадян на охорону здоров'я забезпечується охороною навколишнього природного середовища, захистом життя й здоров'я населення від негативного впливу, обумовленого забрудненням навколишнього середовища.
Згідно ч. 3 ст. 41 Конституції приховання посадовими особами будь-якого рівня фактів і обставин, що створюють погрозу для життя й здоров'я людей, спричиняє відповідальність відповідно до федерального закону. Приховання - це не тільки утаювання інформації, але й поширення свідомо недостовірної, помилкової інформації про стан навколишнього середовища, санітарно - епідеміологічному стані й інших подіях і обставинах, що загрожують здоров'ю людей.
Громадяни мають право на регулярне одержання достовірної й своєчасної інформації про факторів, що сприяють збереженню здоров'я або роблять на нього шкідливий вплив, включаючи інформацію про санітарно – епідеміологічний стан району проживання, раціональних нормах харчування, про продукти, роботи, послуги, їхній відповідності санітарним нормам і правилам і ін.[4]
Стаття 42 Конституції РФ (ст.50 у Конституції РБ) говорить, що кожний має право на сприятливе навколишнє середовище, достовірну інформацію про її стан і на відшкодування збитку, заподіяного його здоров'ю або майну екологічним правопорушенням.
Право громадян на сприятливі умови життя припускає реальні можливості проживати в здорової, що відповідає міжнародному й державному стандартам навколишньому природному середовищу, брати участь у підготовці, обговоренні й прийнятті екологічно значимих рішень, здійснювати контроль за їхньою реалізацією, одержувати належну екологічну інформацію, а також право на відшкодування збитку[5] .
Право громадян на сприятливе навколишнє природне середовище забезпечується:
· державним екологічним контролем за станом навколишнього середовища й дотриманням природоохранительного законодавства (у Республіці Башкортостан – Госкомэкология РБ, Башкирська природоохоронна міжрайонна прокуратура);
· плануванням і нормуванням якості навколишнього середовища;
· проведення державної екологічної експертизи;
· здійснення оцінки впливу на навколишнє середовище;
· здійснення державного моніторингу навколишнього середовища;
· проведення екологічного аудита;
· економічними методами регулювання в області охорони навколишнього середовища (установлення плати за негативний вплив на навколишнє середовище, установлення лімітів на викиди й скидання забруднюючих речовин, надання податкових пільг і т.д.)[6] ;
· екологічна сертифікація;
· формування екологічної культури;
· розробка й твердження обов'язкових вимог в області охорони навколишнього середовища при здійсненні господарської й іншої діяльності;
· попередженню й ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих;
· екологічне страхування;
· утворенням державних і суспільних, резервних і інших фондів допомоги;
· організацією медичного обслуговування населення.
У Російській Федерації здійснюється державний, виробничий, муніципальний і суспільний контроль в області охорони навколишнього середовища. Контроль в області охорони навколишнього середовища проводиться з метою забезпечення органами державної влади РФ, органами державної влади суб'єктів Федерації, органами місцевого самоврядування, юридичними й фізичними особами виконання законодавства в області охорони навколишнього середовища, дотримання вимог, у тому числі нормативів і нормативних документів, в області охорони навколишнього середовища, а також забезпечення екологічної безпеки.
Оцінка впливу на навколишнє середовище проводиться у відношенні планованої господарської й іншої діяльності, що може зробити прямий або непрямий вплив на навколишнє середовище, незалежно від організаційно – правових форм власності суб'єктів господарської й іншої діяльності. Оцінка впливу на навколишнє середовище проводиться при розробці всіх альтернативних варіантів предпроектной, у тому числі передінвестиційної, і проектної документації, що обґрунтовує плановану господарську й іншу діяльність, за участю суспільних об'єднань.
Екологічна експертиза (державн або суспільна) проводиться з метою встановлення відповідності планованої господарської й іншої діяльності вимогам в області охорони навколишнього середовища[7] .
Державний моніторинг навколишнього середовища здійснюється відповідно до законодавства Російської Федерації й законодавством суб'єктів Федерації з метою спостереження за станом навколишнього середовища, у тому числі за станом навколишнього середовища в районах розташування джерел антропогенного впливу й впливом цих джерел на навколишнє середовище, а також з метою забезпечення потреб держави, юридичних і фізичних осіб у достовірній інформації, необхідної для запобігання або зменшення несприятливих наслідків зміни стану навколишнього середовища. Порядок організації й здійснення державного моніторингу навколишнього середовища встановлюється Правительством РФ. Інформація про стан навколишнього середовища, її зміні, отримана при здійсненні державного екологічного моніторингу, використовується органами державної влади Російської Федерації, органами державної влади суб'єктів Федерації, органами місцевого самоврядування для розробки прогнозів соціально - економічного розвитку й прийняття відповідних рішень, розробки федеральних програм в області екологічного розвитку Росії, цільових програм в області охорони навколишнього середовища суб'єктів Федерації й заходів щодо охорони навколишнього середовища.
Екологічний аудит – незалежна, комплексна, документована оцінка дотримання суб'єктом господарської й іншої діяльності вимог, у тому числі нормативів і нормативних документів, в області охорони навколишнього середовища, вимог міжнародних стандартів і підготовка рекомендацій з поліпшення такої діяльності. У цей час у Республіці Башкортостан діють 4 аудиторські фірми, що представляють послуги по екологічному аудиті.
Екологічна сертифікація проводиться з метою забезпечення екологічно безпечного здійснення господарської й іншої діяльності на території Російської Федерації, може бути обов'язкової або добровільної.
Нормування в області охорони навколишнього середовища здійснюється з метою державного регулювання впливу господарської й іншої діяльності на навколишнє середовище, що гарантує збереження сприятливого навколишнього середовища й забезпечення екологічної безпеки. Нормування полягає у встановленні нормативів якості навколишнього середовища, нормативів припустимого впливу на навколишнє середовище при здійсненні господарської й іншої діяльності, інших нормативів в області охорони навколишнього середовища, а також державних стандартів в області охорони навколишнього середовища. Нормативи й нормативні документи в області охорони навколишнього середовища розробляються, затверджуються й уводяться в дію на основі сучасних досягнень науки й техніки з урахуванням міжнародних правил і стандартів в області охорони навколишнього середовища.
Екологічне страхування (ст.18 ФЗ «Про охорону навколишнього середовища») здійснюється з метою захисту майнових інтересів юридичних і фізичних осіб на випадок екологічних ризиків. У Російській Федерації може здійснюватися обов'язкове державне екологічне страхування[8] .
З метою формування екологічної культури й професійної підготовки фахівців в області охорони навколишнього середовища встановлюється система загального й комплексного екологічного утворення, а також поширення екологічних знань, у тому числі через засоби масової інформації[9] .
Громадяни мають широкі повноваження для реалізації своїх екологічних прав, що припускають можливість створювати суспільні об'єднання по охороні навколишнього середовища, вступати в члени таких об'єднань і фондів, вносити свої заощадження; брати участь у зборах, мітингах, пікетах, ходах, референдумах по охороні навколишнього середовища, викладати свою думку, звертатися із заявами, скаргами, петиціями, вимагати їхнього розгляду; вимагати в адміністративному й судовому порядку скасування рішень про розміщення, проектування, будівництво, реконструкції, експлуатації екологічно шкідливих об'єктів; вимагати обмеження, призупинення, припинення їхньої діяльності; порушувати питання про залучення до відповідальності винних юридичних осіб і громадян.