В цей час починається ріст міст. В містах зосереджується ремісницьке виробництво, що значним чином активізує технічну діяльність людини. В містах перебуває значна кількість населення і відразу виникають проблеми: відходів, каналізації, елементарних вимог санітарії та гігієни. Внаслідок цього період середньовіччя характеризується пандеміями чуми, тифу, холери, коли населення Європи зменшилось більш ніж наполовину.
3.4 Епоха відродження
В епоху Відродження відбувається новий етап розвитку природничих наук, що в першу чергу пов’язано з Великими географічними відкриттями. Досягнення астрономів того часу (Галілео Галілей, Джордано Бруно, Микола Копернік та ін.) відкрили масштаби Всесвіту, нашої планети, розуміння природи щорічних сезонних та добових змін в природі. В філософії формується два світогляди на навколишній світ: утилітарно – прагматичний та природничий. З точки зору представників першого погляду, Людина – володар природи, вінець творіння, якому підкоряються всі інші живі істоти. Цей світогляд панував в суспільстві, і відношення до природи розглядалось лише як споживацьке. Представники іншої наукової школи вважали, що в цьому світі все підлягає законам природи (праця П.А.Гольбаха „ Система природи„), але це були поодинокі прояви наукової та філософської думки того часу.
3.5 Індустріальний розвиток
Початок індустріальної епохи характеризується значними темпами розвитку виробництва, розвитком та формуванням значних приватних капіталів, постійними загарбницькими війнами. Відбувається активне видобування мінеральних ресурсів, розвивається гірська справа, металургія, видобування вугілля. Розвиток гірничої та переробної промисловості призвів до перерозподілу хімічних елементів Землі, до порушення геохімічного балансу біосфери. За підрахунками академіка А.Є.Фєрсмана, тільки за ХІХ ст.. на поверхню Землі було піднято 54 тис. т. кольорових та благородних металів. Активна діяльність виробництва людини переважає природні переміщення речовин ( діяльність річок, морів, та ін.). Виробництво активно розвивається в певних районах, де навколо концентрується значна маса населення. Використання вугілля як пального, відсутність очисних споруд, призводили до швидкого забруднення навколишнього середовища (промислові райони Великобританії, Рурська область Німеччини, США ).
Початком промислової революції вважається ХУІІІ ст., коли починає формуватись технічна цивілізація. В суспільстві формується культ техніки.
Під тиском виробництва наука робила нові відкриття у природознавстві, що призвело до підвищення продуктивних можливостей людства. Саме в цей час американський вчений Г.Марш обґрунтував необхідність започаткування нової самостійної науки – охорони природи
3.6 ХХ сторіччя
В ХХ ст., внаслідок НТР відбувся перехід на новий , постіндустріальний етап взаємовідносин людини з природою. Збільшення навантаження на екосистеми пов’язано з надшвидкими темпами росту виробництва, демографічним вибухом та низьким рівнем екологічної культури. Вплив людини на природу не обмежується лише зміною земельних ресурсів. Активно використовуються та змінюються водні ресурси, повітряне середовище, Світовий океан, клімат планети.
З розвитком науково – технічної революції пов’язані такі екологічні кризи:
- криза продуцентів – масове знищення рослинних ресурсів Землі. Знищення лісів викликає зміни газового складу атмосфери, кліматичні зміни, водний режим, стан грунтів;
- криза редуцентів – редуценти не встигають очистити біосферу від глобального забруднення, а для синтетичних речовин їх навіть не існує.
Природним шляхом не руйнуються більшість відходів промислового та побутового походження. В суспільстві поступово формується нове ставлення до природи та розуміння складних взаємовідносин та зв’язків в екосистемах, розуміння того, що людина не володар природи, а її складова. Це знайшло своє відображення в появі політичних течій, яке намагаються контролювати господарську діяльність з врахуванням екологічних законів. В більшості парламентах Західної Європи присутні партії „Зелених„ , які домоглися сурового контролю суспільства за діяльністю та відходами виробництв. Формується екологічне законодавство в багатьох країнах, з’являються міжнародні суспільні організації, які координують природоохоронну діяльність в Світі.
3.7 Сучасний етап
Сучасна екологічна криза, яка почалася в середині ХХ століття і яка призвела до забруднення природного середовища продовжує загострюватися. Зростає напруга в зв’язку з порушенням термодинамічної рівноваги. Протягом історичного розвитку при отриманні з природних систем продукції на одиницю її витрачається все більше енергії, Збільшуються енергетичні витрати на 1 людину. В розвинутих країнах енергетичні витрати на 1 людину в 60 разів більше, ніж у наших предків. Порушення теплового балансу може призвести до суттєвих змін середньої температури в атмосфері, а відповідно до цього до глобальних змін в природно – кліматичних зонах. Ще більш небезпечна криза – криза екологічних систем, яка проявляється в порушенні стійкості структур геосистем і біосфери в цілому ( Реймерс, 1994).
4. Екологічні кризи. Ознаки глобальної екологічної кризи
Усі екологічні кризи, які відбувались на протязі історії людства, мають комплексну природу, що об’єднує в собі як техногенну діяльність людини, так і взагалі антропогенний вплив на екосистеми. Природні екосистеми підпорядковуються певним закономірностям існування, в основі яких лежить біогеохімічний колообіг речовин, а також чисельність та густота населення популяцій видів, які їх складають. Досягнення сучасної цивілізації нейтралізували природні механізми регуляції чисельності популяцій, що призвело до демографічного вибуху, і як наслідок, до проблеми забезпеченості людства їжею. Вчені вважають, що до збільшення чисельності людства призвели такі досягнення науки, як: зменшення дитячої смертності завдяки досягненням в медицині і „ зелені революції” в сільському господарстві. Виведення нових високоврожайних сортів сільськогосподарських культур, виробництво пестицидів та штучних добрив потребують значних енерговитрат, що, в свою чергу, стимулює споживання природних ресурсів, і одночасне інтенсивне їхнє забруднення відходами цього виробництва. Ми маємо замкнене коло проблем існування сучасного людства, які поки що не можемо вирішити.
Екологічні проблеми по – різному проявляються на регіональному та планетарному рівнях. Сучасний період взаємовідносин між людиною та природою характеризується такими ознаками :
Перенаселення Землі. В 1999 р. Населення планети досягло рівня 6 млрд. За прогнозами вчених , хоча приріст населення повільно зменшується, внаслідок демографічної інерції до 2050 року воно збільшиться до 12 млрд. Думки вчених розходяться стосовно того , яку чисельність людства може витримати біосфера, але збігаються в одному - ми досягли критичної риски існування.
Забруднення природного середовища відходами виробництва
Вичерпання та виснаження природних ресурсів
Порушення теплового балансу Землі, і як наслідок, глобальне потепління, що викликає кліматичні зміни на планеті.
Зменшення біологічного різноманіття
5. Екологічні проблеми України
Особливість екологічних проблем України характеризується проявом складних природно – техногенних процесів:
радіаційне забруднення великих територій, пов*язане з Чорнобильською катастрофою;
забруднення токсичними , побутовими та іншими відходами значних територій внаслідок їх техногенного перевантаження та нераціональної структури виробництва і природокористування;
забруднення стічними водами великих і малих річок як результат не виваженості й недалекоглядності в господарювання;
підтоплення значних територій внаслідок нераціонального гідротехнічного будівництва та меліорації;
регіональні повені, що пов’язані зі змінами клімату, надмірностями в землекористуванні;
розвиток екзогенних геологічних процесів ( зсуви, осідання поверхні й ін.);
деградація родючості грунтів унаслідок зниження культури землеробства, надмірної хімізації, мінералізації тощо;
недостатньо утверджений рівень екологічної свідомості, освіченості і культури.
(з національної доповіді України на 5 Всеєвропейській конференції „Довкілля для Європи„, К.2003)
Найбільший техногенний вплив на забруднення атмосфери здійснюється в Дніпропетровській і Запорізькій областях. Руйнація земель найбільша в Донбасі. За кількістю пестицидів , що вносяться в грунт, виділяється Крим. Окремо виділяються райони радіаційного забруднення.
(О.М. Микитюк та ін., 2003р.)
Тема 2: Основні поняття популяційної екології людини
План
1. Предмет і основні поняття екології людських популяцій.
2. Демографічні показники, що характеризують стан людської популяції.