І сьогодні через півтора десятиліття після чорнобильської трагедії існують суперечливі оцінки її вражаючої дії й заподіяного економічного збитку. Згідно опублікованим в 2000 р. даним з 860 тис. чоловік, що брали участь у ліквідації наслідків аварії, більше 55 тис. ліквідаторів умерли, десятки тисяч стали інвалідами. Полмиллиона людин дотепер проживає на забруднених територіях.
Таблиця 1.1. Площі областей і республік Росії, забруднених цезієм-137 (за станом на січень 1995 р.)
| Області республіки | Загальна площа області республікиТыс. км | Площа забруднень цезієм-137, км2 | ||||
| Ки/км2 | ||||||
| 1-5 | 5-15 | 15-40 | >40 | |||
| 1. | Білгородська | 27,1 | 1 620 | |||
| 2. | Брянська | 34,9 | 6 750 | 2628 | 2 130 | 310 |
| 3. | Воронезька | 52,4 | 1 320 | |||
| 4. | Калузька | 29,9 | 3 500 | 1 419 | ||
| 5. | Курська | 29,8 | 1 220 | |||
| 6. | Липецькая | 24,1 | 1 619 | |||
| 7. | Ленінградська | 85,9 | 850 | |||
| 8. | Нижегородська | 74,8 | 250 | |||
| 9. | Орловська | 24,7 | 8 840 | 132 | ||
| 10. | Пензенська | 43,2 | 4 130 | |||
| 11. | Рязанська | 39,6 | 5 320 | |||
| 12. | Саратовская | 100,2 | 150 | |||
| 13. | Смоленська | 49,8 | 100 | |||
| 14. | Тамбовська | 34,3 | 510 | |||
| 15. | Тульська | 25,7 | 1 320 | 1 271 | ||
| 16. | Ульяновська | 37,3 | 1 100 | |||
| 17. | Мордовія | 26,2 | 1 900 | |||
| 18. | Татарстан , | 68,0 | 110 | |||
| 19. | Чувашія | 18,0 | 80 | |||
| Разом | 49 760 | 5450 | 2 130 | 310 | ||
Точних даних про кількість опромінених і отриманих дозах немає. Немає й однозначних прогнозів про можливі генетичні наслідки. Підтверджується теза про небезпеку тривалого впливу на організм малих доз радіації. У районах, подвергшихся радіоактивному зараженню, неухильно росте число онкологічних захворювань, особливо виражений ріст захворюваності раком щитовидної залози дітей.
Таблиця 1.2. Середні ефективні еквівалентні дози радіації для ряду країн Європи протягом першого року після Чорнобильської аварії, мкзв
| Країна | Ефективна еквівалентна доза за перший рік | Очікувана ефективна еквівалентна доза |
| Австрія | 670 | 3200 |
| Фінляндія | 360 | 2000 |
| Болгарія | 940 | 1800 |
| Румунія | 570 | 1700 |
| Югославія | 380 | 1700 |
| Греція | 590 | 1200 |
| Чехія й Словаччина | 390 | 890 |
| Італія | 300 | 810 |
| Норвегія | 230 | 790 |
| Польща | 240 | 740 |
| Угорщина | 250 | 400 |
| СНД (СРСР) | 260 | 820 |
Поширення радіаційного забруднення.
2.1 Радіоактивне забруднення повітряного середовища.
Радіоактивні речовини, що попадають в атмосферу при їхньому видобутку, і експлуатації атомних установок і двигунів, можуть становити небезпеку. Однак при сучасному рівні захисної техніки це Джерело радіоактивності незначне.
Найбільше забруднення атмосфери радіоактивними речовинами відбувається в результаті вибухів атомних і водневих бомб. Кожний такий вибух супроводжується утворенням грандіозної хмари радіоактивного пилу. Вибухова хвиля величезної сили поширює її частки у всіх напрямках, піднімаючи їх більш ніж на 30 км. У перші годинники після вибуху осаджуються найбільш великі частки, трохи меншого розміру - потяг 5 доби, а мелкодисперсная пил потоками повітря переноситься на тисячі кілометрів і осідає на поверхні земної кулі протягом багатьох лет.
2.2 Радіоактивне забруднення водного середовища.
Основними джерелами радіоактивного забруднення Світового океану є:
· забруднення від випробувань ядерної зброї (в атмосфері до 1963 р.);
· забруднення радіоактивними відходами, які безпосередньо скидаються в море;
· великомасштабні аварії (ЧАОС, аварії судів з атомними реакторами);
· поховання радіоактивних відходів на днійін. (Ізраїль і ін., 1994).
Під час випробування ядерної зброї, особливо до 1963 р., коли проводилися масові ядерні вибухи, в атмосферу була викинуто величезна кількість радіонуклідів. Так, тільки на арктичному архіпелазі Нова Земля було проведено більше 130 ядернихвибухів (тільки в 1958 р. -46 вибухів),з них 87-ватмосфері.
Відходи від англійських і французьких атомних заводів забруднили радіоактивними елементами практично всю Північну Атлантику, особливо Північне, Норвезьке, Гренландское, Баренцево й Біле моря. У забруднення радіонуклідами акваторії Північного Льодовитого океану деякий внесок зроблений і наша країна. Робота трьох підземних атомних реакторів і радіохімічного заводу (виробництво плутонію), а також інших виробництв у Красноярську-26 привела до забруднення однієї із самих великих рік миру - Єнісею (на .протязі 1 500 км). Очевидно, що ці, радіоактивні продукти вже потрапили в Північний Льодовитий океан.
Води Світового океану забруднені найнебезпечнішими радіонуклідами цезію-137, стронцію-90, церію-144, иттрия-91, ніобію-95, які, володіючи високої биоаккумулирующейздатністю переходять по харчових ланцюгах, і концентруються в морських організмах вищих трофічних рівнів, створюючи небезпеку, як для гідробіонтів, так і для людини. Різними джерелами надходження радіонуклідів забруднені акваторії арктичних морів, так в 1982 р. максимальні забруднення цезієм-137 фіксувалися в західній частині Баренцева моря, які в 6 разів перевищували глобальне забруднення вод Північної Атлантики. За 29-літній період спостережень (1963-1992 р.) концентрація стронцію-90 у Білому й Баренцевом морях зменшилася лише в 3-5 разів. Значну небезпеку викликають затоплені в Карському морі (біля архіпелагу Нова Земля) 11тис.контейнерів з радіоактивними відходами, а також 15 аварійних реакторів з атомних підводних човнів. Роботами 3-й радянсько-американської експедиції 1988 р. установлено, що у водах Берингового й Чукотського моря, концентрація цезію-137 близька до фонового для районів океану й обумовлена глобальним надходженням даного радіонукліда з атмосфери за тривалий проміжок часу. Однак ці концентрації (0,1,Ки/л) минулого в 10-50 разів нижче, ніж у Чорному, Баренцевом, Балтійським і Гренландском, морях, підданих впливу локальних джерел радіоактивного забруднення
Все перераховане вище показує, що людина, імовірно, забув: океан - це потужна комора мінеральних і біологічних ресурсів; зокрема, він дає 90% нафти й газу, 90% світового видобутку брому, 60% магнію й величезна кількість, морепродуктов, що важливо при населенні, що збільшується, нашої планети. Із цього приводу знаменитий дослідник Жак-Верб Кусто нагадує: «…Море - продовження нашого миру, частина нашої Вселеної, володіння, які ми зобов'язані, охороняти, якщо хочемо вижити».
2.3 Радіоактивне забруднення ґрунту.
У зв'язку із широким використанням у народному господарстві радіоактивних речовин з'явилася небезпека забруднення ґрунтів радіонуклідами. Джерела радіації - ядерні установки, випробування ядерної зброї, відходи уранових шахт. Потенційними джерелами, радіоактивного забруднення можуть стати аварії на ядерних установках, АЕС (як у Чорнобилі, Заїсти, а також у США, Англії).
У верхньому шарі ґрунту концентруються радіоактивні стронцій і цезій, звідки вони попадають в організм тварин і людини. Лишайники північних зон мають підвищену здатність до акумуляції радіоактивного цезію. Олені, що харчуються ними, накопичують ізотопи, а в населення, що використовує в їжу оленину, в організмі в 10 разів більше цезію, чим в , інших північних народів.
2.4 Радіоактивне забруднення рослинного й тваринного миру.
Біологічне нагромадження властиво й зеленим рослинам, які, акумулюючи певні хімічні елементи, змінюють фарбування хвої, листів, квіток і плодів. Це іноді служить, індикаторним, ознакою, при пошуках корисних копалин. Наприклад, береза й осика в Східному Сибірі накопичує у своїй деревині значні, змісту стронцію-90, що приводить до появи незвичайного фарбування - неприродно зеленого кольору. Сон-трава на південному Уралі акумулює нікель тому її біля-квітник замість фіолетового кольору стає білим, що вказує на високі концентрації нікелю в ґрунті. В ареалі розсіювання уранових родовищ пелюстки іван-чаю замість рожевих стають білими і яскраво-пурпуровими, у лохини плоди замість темно-синіх стають білими й т.д. (Артамонов, 1989).
Радіонукліди, потрапляючи ,у навколишнє середовище, часто розсіюються й розбавляються у водах, але вони можуть різними способами накопичуватися в живих організмах при русі по харчових ланцюгах ("біологічне нагромадження. На мал. 2.1 показаний процес нагромадження стронцію-90 по харчових ланцюгах у невеликому канадському озері Перч-Лейк, що приймає низко активні відходи