В організм людей радіоактивний йод попадав спочатку із вдихуваним повітрям, пізніше - з молоком і молочними продуктами. Потрапивши усередину, він активно захоплювався із крові щитовидною залозою, приводячи до місцевого опромінення в дозах, здатних вплинути на функції цього органа. На жаль, високі дози на щитовидну залозу одержали багато тисяч людей. При цьому сильніше дорослих від опромінення щитовидної залози постраждали діти.
Після опромінення щитовидної залози тимчасово порушується вироблення нею гормонів, що регулюють важливі сторони життєдіяльності організму. У деяких функція щитовидної залози може порушитися надовго, привести до довгостроково, що протікає захворюванню.
Як уберегтися від захворювання щитовидної залози? Одна з мір - профілактичний прийом таблеток або рідин, що містять звичайний йод, зрозуміло, у запропонованих кількостях. Щитовидна залоза насичується стабільним йодом, отчого знижується захоплення нею йоду радіоактивного.
Опромінення всього тіла, а також таких органів, як легені й кістки, за рахунок долгоживущих радіонуклідів, почалося незабаром після аварії, створиться радіаційний ризик віддалених наслідків дня проживаючих там людей.
Є можливість погіршення стану здоров'я за рахунок інших причин, викликаних аварією. Неминуче позначаються на здоров'я обмеження споживання місцевих свіжих овочів і фруктів, обмеження перебування дітей на свіжому повітрі, особливо в лісі, на ріці, переселення з рідних місць. А психологічне потрясіння, викликане аварією?
Аварія нанесла величезний економічний збиток, що спустошив і гаманець охорони здоров'я. Все це теж шкідливі наслідки аварії для здоров'я, хоча безпосередньо вони не викликаються опроміненням. Розуміти дійсну причину важливо, зрозуміло, нс для "теорії", а для вироблення розумних дійових заходів по зм'якшенню наслідків цієї катастрофи.
Радіаційний ризик імовірність того, що опромінення приведе в майбутньому до наслідків, які відразу з'явитися не можуть, наприклад, до ракового захворювання в опроміненої людини або вроджених порушень здоров'я в його потомства. Рак не може розвитися відразу після опромінення, а лише через багато Хто I'оды. Шкідливі наслідки в нащадків теж, зрозуміло, проявляються ніяк не раніше їхні народження, а те й багато пізніше. Звідси й назва цих наслідків: "віддалені". Опромінення геноцид для всіх наступних поколінь.
Наслідку внутрішньоутробного опромінення плода проявляються у вигляді розумової відсталості.
Особливо чутливий до випромінювання дитячий організм. Обстеження в Брянській області показали, що 70-80% дітей страждають від сильних головних болів, незвичайної утоми, занепаду сил.
Навіть і зараз тяжке враження залишають спустілі села із забитими вікнами й здичавілими свійськими тварина, дорожні знаки, що попереджають про радіоактивну небезпеку... Жителям не можна одне, не можна інше: є свої овочі й фрукти, пити молоко від своєї корови, збирати ягоди й гриби. Холодом віє від слів: зона твердого контролю, зона відселення зона відчуження... Не залишає почуття тривоги особливо за дітей: адже випромінювання не можна не бачити, не чути, не сприймати.
Радиомедики затверджують, що хвороби, викликувані ядерним розпадом, пов'язані із психічним станом, нервовим потрясінням, острахом занедужати (радіофобія).
Життя й здоров'я людини вищі цінності, і треба робити все можливе, щоб поліпшити здоров'я людей. Але тільки ресурси будь-який, навіть самої багатої країни завжди обмежені.
У ряді районів Брянської й Калузької областей, подвергшихся радіоактивному впливу в результаті аварії на Чорнобильської АЕС, усе ще відзначається перевищення змісту радіонуклідів у продуктах харчування й, у першу чергу, у молочних продуктах і дикоростучих плодах. Організовано систему постійного контролю за якістю продовольства, зокрема, зміст радіонуклідів у харчових продуктах і сировині в Брянській і Калузькій областях.
У забезпеченні радіаційно-гігієнічного благополуччя населення актуальними є питання зниження дозовых навантажень за рахунок медичних рентгенологічних досліджень і природних джерел радіації.
Після аварії на ЧАЕС навколо її була виділена 30-км зона. Географічно вона являє собою коло площею більше 2,8 тис. км2, у центрі якого перебуває атомна станція.
З метою запобігання виносу радіоактивності за межі зони відселення на інші території країни вона закрита для вільного проїзду й доступу в неї сторонніх осіб. В'їзд у зону й в'їзд із її транспортних засобів і людей здійснюється по спеціальних пропусках через контрольно-пропускні пункти. Зона відчуження обгороджена й має автоматичні засоби контролю.
Кількість проживаючих на забруднених територіях на Україні - 3200000 чоловік. За 14 років умерерло понад дванадцят з половиною тисяч ліквідаторів. Кількість померлих і вмираючих від украдених із зони радіоактивного метала й будматеріалів невідомо. Скільки вони проживуть невідомо. Скільки вони виручили грошей за це теж не відомо. Майбутнє «саркофага, що розпадається,» - об'єкта «Укриття» - невідомо.
На нижніх рівнях об'єкта «Укриття», відомого за назвою «саркофаг», виявили топливодеющие маси. Ніхто не знає кількості, місця їхнього розташування й стану цих мас, що перебувають під саркофагом.
Вирішили що потрібно, якнайшвидше захистити спорудження від ґрунтових вод. Відповідні проекти були, але от до їхньої реалізації так ніхто й не приступився. Виявилося, що за 15 років так і не був вивчений стан об'єкта «Укриття».
Потрапити туди практично неможливо. Ніхто не ризикне проникнути до серцевини саркофага, де за одне відвідування можна одержати річну дозу радіації.
Відомо, що усередині «саркофага» відбуваються реакції радіоізотопів, виділяються тепло, газ, можливо, синтезуються новій, невідомі науці, речовини. Саркофаг « пихкає» і протікає в ґрунт, у воду, В остаточному підсумку в Дніпро, з якого п'ють дві третини України.
Один цікавий об'єкт - ставок- охолоджувач, що перебуває в 6 км від ЧАЕС, на правом бережу ріки Прип'ять. У мулі на дні ставка втримується паливо, що уже частково розчинилося. Його радіоактивність становить від 3 до 16 млн. хлоры. Це дуже значна цифра. Але цьому об'єкту не представили статусу могильника. Найменший поворот русла Прип'яті, і все потрапить у Дніпро. Плутоній осяде на дні Чорного моря, де й буде розпадатися 24 тис. років.
Про містечко, де до аварії жили фахівці - ядерники, зовсім забули. Щоб не займатися містом, його пропонують зробити пам'ятником аварії планетарного масштабу.
У Прип'яті вже 16 років ніхто не живе. Даху будинків роз'їла корозія, і в деяких місцях з них вода вже доходить до підвалів. Є всі ознаки того, що у випадку обвалення будинків, будівельний пил, упереміш із радіонуклідами, вітер рознесе далеко за межі «зони». По суті, відбудеться радіоактивне вторинне забруднення. Якої території - вирішує вітер.
Так звані малі дози радіації, що впливали на людей протягом майже 15-ти років, на думку багатьох учених, небезпечніше боле серйозних доз. Ефект від «малих доз» небезпечніше, тому що організм не включає проти них захисні механізми. Нагромадження в костях людей плутонію, трансуранових елементів приводить до генетичної нестабільності, до аномалій, які можуть передаватися в спадщину. Фактично, зараз, майже всі жителі, подвергшихся зараженню районів, носять у собі мініатюрний реактор, палива в якому з кожним роком стає усе більше.
На думку фахівців, нині в заражених районах виникла нова популяція людей, тварин і мікроорганізмів, з підвищеною чутливістю до радіації, хімічним речовинам і навіть до медичного лікування.
Мова йде не тільки про збільшення числа вроджених каліцтв або ракових захворювань. Це крайні крапки радіаційного впливу. Для всього миру куди небезпечніше те, що з покоління в покоління в людей, що випробовують впливи «малих доз», буде спостерігатися катастрофічне зниження імунітету. Одночасно цим поколінням прийде зштовхнутися з мутирующими мікроорганізмами. На тлі цього можливе виникнення самих дивовижних і принципове нових захворювань. Україна має всі шанси стати всесвітнім розсадником зарази.
Цікаво, що й сама ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи. В 1986р. на палаючий реактор, у якому температура становила тоді 3000 градусів, з вертольотів скидали свинець. Свинець змішувався із цезієм-137 і випаровувався. Зараз у дітей прилягаючих областей України, Росії й Білорусії в костях і внутрішніх органах перебуває не тільки цезій, але й свинці. За словами Коновалова, ніяких ознак зменшення кількості радіонуклідів на заражених територіях не спостерігається.
Завдяки непоінформованості широкої аудиторії й виступу компетентних осіб (Изрогин, Велихов і ін.) У травні 1986р. радіація асоціювалася винятково з радіоактивним йодом. Йод, що попадає в атмосферу, сідає на овочі й трав'яний покрив. Йод, що втримується в рідинах і які скидають у водоймища на ядерних підприємствах накопичується в рибі або рослинах. Шляхи проникнення йоду в організм людини різні: З повітрям, що ми вдихаємо, при вживанні овочів, риби або молока - і, поглинений людиною, вона концентрується в основному щитовидної залізі. Зруйновані активні зони реактора викидають ще багато інших радіонуклідів, у тому числі:
У постраждалих районах за останні роки спостерігався ріст числа захворювань верхніх дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, ендокринної системи, порушення дії імунітету, психічних розладів, хвороб системи кровообігу, різних порушень вагітності. Виявляється ряд неспецифічних порушень цитологічн, біохімічних, іменних, які можуть бути зв'язані як з дією радіації, так і з погіршенням екологічної обстановки й стресових ситуацій.
Про собенное занепокоєння органів охорони здоров'я на місцях викликає стан щитовидної залози в дітей, які постраждали від дії радіоактивного йоду. Скрізь поширена гіперплазія щитовидної залози.