Ще один радіоактивний газ, що не уловлюється ніякими фільтрами і у великих кількостях вироблюваний всякою АЕС, вуглець-14. Є підстави припускати, що накопичення вуглецю-14 в атмосфері веде до різкого уповільнення зростання дерев. Таке нез'ясовне уповільнення зростання дерев, по висновку ряду лісоводів, спостерігається, мало не повсюдно на Землі. Зараз у складі атмосфери кількість вуглецю-14 збільшена на 25 % в порівнянні з до атомною ерою.
Але головна небезпека від працюючих АЕС – забруднення біосфери плутонієм. На Землі було не більше 50 кг цього надтоксичного елементу до початку його виробництва людиною в 1941 році. Зараз глобальне забруднення плутонієм приймає катастрофічні розміри: атомні реактори миру провели вже багато сотень тонн плутонію – кількість більш ніж достатня для смертельного отруєння всіх людей, що живуть на планеті. Плутоній украй летуч: варто пронести зразок через кімнату, як допустимий вміст плутонію в повітрі буде перевищений. У нього низька температура плавлення – всього 640 градусів за Цельсієм. Він здібний до самозагорання за наявності кисню.
Зазвичай, коли говорять про радіаційне забруднення, мають на увазі гамма-випромінювання, що легко уловлюється лічильниками Гейгера і дозиметрами на їх основі. В той же час є немало бета-випромінювачів (вуглець-14, криптон-85, стронцій-90, йод-129 і 130). Існуючими масовими приладами вони вимірюються недостатньо надійно. Ще важче швидко і достовірно визначати зміст плутонію, тому якщо дозиметр не клацає, це ще не означає радіаційної безпеки, це говорить лише про те, що немає небезпечного рівня гамма-радіації.
Нарешті, найважливішою причиною екологічної небезпеки ядерної енергетики і ядерної промисловості в цілому є проблема радіоактивних відходів, яка так і залишається невирішеною. На 424 цивільних ядерних енергетичних реакторах, що працюють у всьому світі, щорічно утворюється велика кількість низко-, середньо- і високорадіоактивних відходів. До цієї проблеми відходів прямо примикає проблема виводу що виробили свій ресурс реакторів.
Радіоактивне забруднення супроводжує всі ланки складного господарства ядерної енергетики: здобич і переробку урану, роботу АЕС, зберігання і регенерацію палива. Це робить атомну енергетику екологічно безнадійно брудною. З кожним десятиліттям відкриваються все нові небезпеки, пов'язані з роботою АЕС. Є всі підстави вважати, що і далі виявлятимуться нові дані про небезпеки, витікаючі від АЕС.
6. Основні заходи щодо захисту навколишнього середовища
Захист навколишнього середовища – це комплексна проблема, що вимагає зусиль учених багатьох спеціальностей. Найбільш активною формою захисту навколишнього середовища від шкідливої дії викидів промислових підприємств є повний перехід до безвідходних і маловідхідних технологій і виробництв. Це зажадає рішення цілого комплексу складних технологічних, конструкторських і організаційних завдань, заснованих на використанні новітніх науково, – технічних досягнень. Важливими напрямами екологізації промислового виробництва слід вважати: вдосконалення технологічних процесів і розробку нового устаткування з меншим рівням викидів домішок і відходів в навколишнє середовище, екологічну експертизу всіх видів виробництва і промислової продукції, заміну токсичних відходів на нетоксичних, заміну неутилізованих відходів на утилізованих, широке застосування додаткових методів і засобів захисту навколишнього середовища.
Як додаткові засоби захисту застосовують: апарати і системи для очищення газових викидів, стічних вод від домішок, глушники шуму при скиданні газів в атмосферу, віброізолятори технологічного устаткування, екрани для захисту від ЭМП. Ці засоби захисту постійно удосконалюються і широко упроваджуються в технологічні і експлуатаційні цикли у всіх галузях народного господарства.
Додаткові засоби захисту навколишнього середовища застосовують на транспорті і пересувних енергоустановках. Це – глушники, сажеуловлювачі, нетралізатори відпрацьованих газів ДВС, глушники шуму компресорних установок і ГТДУ, віброізолятори рейкового транспорту і т. д.
Список літератури
1. «Надійність і екологічна безпека гідроенергетичних установок» Львів Л.В.; Федоров М.П.; Шульман С.Г. Санкт-Петербург 1999 г.
2. «Екологія і охорона біосфери при хімічному забрудненні» Лозановська И.Н.; Орлів Д.С.; Садовнікова Л.К. Москва 1998 г.
3. «Екологічні проблеми. Що відбувається, хто винен і що робити?» під редакцією Данилова-Данильяна В.И. Москва 1997 г.
4. Стаття «Ядерна міфологія кінця 20 століть» А.В. Яблоков «Новий світ» 1995 г.
5. Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://study.online.ks.ua/