5. Рекреаційно–дегресійні ландшафти – своєрідні комплекси, які формуються у місцях надмірного рекреаційного навантаження. Їх активне рекреаційне освоєння призвело до майже повного знищення підліску, а на окремих ділянках і трав’яного покриву.
6. Техногенні ландшафти – особливо генетична група антропогенних ландшафтів, у яких за допомогою техніки докорінно перебудовуються всі компоненти ландшафту, включити і літогенну основу. Якщо попередні генетичні групи сприяли формуванню здебільшого сільськогосподарських ландшафтів, то комплекси техногенного походження зустрічаються у кожному класі антропогенних ландшафтів. До них однаково можна відносити кар’єри з відвалами, ставки, водосховища, оборонні вали та кургани.
У залежності від характеру господарської діяльності людей Г.І. Денисик виділяє такі види антропогенних ландшафтів (класифікація за змістом): селитебні, сільськогосподарські, лісогосподарські та водогосподарські антропогенні, дорожні, рекреаційні, белігеративні антропогенні ландшафти [14, с.114-115].
На сучасному етапі розвитку антропогенного ландшафтознавства, на основі класифікації Ф.М.Мількова (за змістом). Г.І. Денисиком., А. Шкорубо, Н.Тупіциною булла доповнена та вдосконалена дана класифікація:
Класифікація антропогенних ландшафтів за їх змістом.
І. Сільскогосподарські ландшафти
1. польові
1) польдери – високопродуктивні поля, луки, сади, створені людиною на місці мілководних морів;
2) зрошувані оазиси;
2. садові;
3. лучно пасовищні;
4. техногенні елементи в структурі с/г ландшафтів;
1) терасовані схили
2) зрошувальні канали
ІІ. Лісогосподарські;
1. Лісові первинно–похідні натуралізовані;
1) вторинні ліси;
2. Лісокультурні;
1) штучні насадження;
ІІІ. Водогосподарські;
1. Водосховища;
1) мілководний тип;
2) глибоководний тип;
3) тип акваторії;
4) тип урочищ;
2. Озера;
ІV. Промислові;
1. Кар’єрно–відвальний тип;
1) оголений кар’єрно–відвальний тип;
2) териконники;
3) тип місцевості кар’єрно–відвальних пустошей;
4) озерно–горбистий оголений пустошевий тип місцевості;
5) каменоломний бедленд;
6) тип місцевості окультурених гідро відвалів;
2. Промисловий (індустріальний) карст;
V. Селитебні
1. сільські селитебні ландшафти;
2. міські.
1) садово–парковий тип;
2) малоповерхневий;
3) багато поверхневий;
4) заводський тип;
Класифікація ландшафтів за містом було вдосконалена, розширена вченими А.Шкорубо, Н.Тупіциною. вони провели екологічне зонування власне селитебних ландшафтів.
Селитебні антропогенні ландшафти.
1. Буферні;
1) Сільськогосподарські угіддя;
а) сади;
б) городи та розроблювальні землі;
в) сінокоси та пасовища;
г) пустирі та покинуті землі;
2) Аквальні;
а) водойми, водотоки;
б) болота та заболочені землі;
в) меліоративні та дренажні канави;
3) Рекреаційні;
а) Парки і сквери;
б) водоохоронні та рекреаційні ліси;
в) лісопарки;
г) санітарні посадки;
4) Тафальні (кладовища, кургани);
2. Забруднювані;
1) власне селитебні;
а) індивідуальна забудова;
б) площинна забудова;
в) стрічкова забудова;
г) нові мікрорайони;
д) забудова з інтенсивним озелененням;
е) забудова на рекультивованих кладовищах та звалках;
2) Селитебно – складські
а) закриті склади та склади екологічно безпечних матеріалів з участю селитебної забудови;
б) екологічно безпечні та мало небезпечні виробництва з закритими складами та складами екологічно безпечних матеріалів із участю селитебної забудови;
3. Забруднюючі;
1) Промислові;
а) заклади хімічної промисловості;
б) переробні підприємства АПК;
в) підприємства товарно–енергетичного комплексу;
г) машинобудівні підприємства;
д) деревообробні підприємства;
е) підприємства з виробництва будівельних матеріалів;
2) Промислово–селитебні;
а) після поєднання промислових підприємств різного ступеня небезпеки та сенитебних територій;
3) Складські;
а) звалища;
б) відкриті склади та склади екологічно небезпечних матеріалів;
4) Транспортні;
а) автомагістралі;
б) залізничні шляхи;
в) злітно–посадові смуги;
5) Транспортно–промислові;
а) підприємства по збереженню та поточному обслуговуванню транспортних засобів;
б) підприємства по поточному та капітальному ремонту транспортних засобів;
в) підприємства та площі для завантажувальних та розвантажувальних робіт;
6) Будівельні;
а) кар’єри;
б) будівельні майданчики; [50, с.184-186].
Авторська класифікація антропогенних ландшафтів:
І. Зональні антропогенні ландшафти.
а) сільськогосподарські.
б) лісогосподарські.
ІІ. Азональні антропогенні ландшафти.
а) водогосподарські
б) селитебні
в) промислові
г) дорожні
д) белігеративні
е) тафальні
є) сакральні.
Проблемою класифікації займалося багато вчених географів, ландшафтознавців. Однією з перших спроб систематизувати антропогенні ландшафти є класифікація змінених ландшафтів В.Л.Котельникова. Крім цього цією проблемою займаються Д.В.Богданов, С.В.Колісника, А.Г.Ісаченко, В.І.Прокаєв, С.В.Трохимчук, В.І.Федотов, Н.І.Ахтирцева, Н.К.Йогансен, Ф.Ягер, А.С.Костровницький.
Ґрунтовими дослідженнями та класифікацією антропогенних ландшафтів займався Ф.М.Мільков. він підкреслює що класифікація антропогенних ландшафтів означає їх розподіл на групи за будь–якою ознакою. Він виділив шість класифікацій.
На основі досліджень Ф.М.Мількова, сучасні вчені вдосконалюють та доповнюють його класифікацію. Це, зокрема, Г.І. Денисик, який є провідним українським вченим в області антропогенного ландшафтознавства. А також вчені з Мінська А.Шкарубо та Н. Тупіцина.
2.2. Зональні антропогенні ландшафти
У результаті тривалої історії освоєння людиною території України сформувалися сучасні антропогенні ландшафти. Природні чинники діють неоднаково на ті чи інші антропогенні ландшафти. Так на функціонування сільськогосподарських та лісогосподарських антропогенних ландшафтів вони діють безпосередньо. Це виявляється у формуванні відповідних для природи умов систем землеробства, комплексів, що найбільш повно враховують наявні грунтово–кліматичні умови і матеріально–технічні ресурси. Отож, сільськогосподарські та лісогосподарські антропогенні ландшафти слід віднести до зональних. До азональних антропогенних ландшафтів можна віднести селитебні, водогосподарські, промислові, дорожні, белігеративні, сакральні, тафальні антропогенні ландшафти, тому що дія на них природних чинників опосередкована чи значно менша.
Завдяки тому що сільськогосподарські та лісогосподарські антропогенні ландшафти є фоновими, на території України, визначають характер сучасних природних і антропогенних процесів та особливості ландшафтної структури вони є зональними. Їх зональні риси найбільш повно проявляються у специфіці функціонування ландшафтних комплексів, типових для сільськогосподарських польових та лісокультурних антропогенних ландшафтів. До зональних відносяться і рекреаційні ландшафти. Перейдемо до характеристики власне зональних ландшафтів України.
Сільськогосподарські ландшафти.
Попередній аналіз історико–географічних особливостей функціонування сільськогосподарських ландшафтів показує що протягом двох останніх тисячоліть вони домінували серед антропогенних, а з кінця XVIII ст. і до теперішнього часу є фоновими у структурі сучасних ландшафтів України. На території України сільськогосподарські ландшафти займають 62%, для порівняння в Англії – 26,6%, Франції – 32–35%. Основна частина зосереджена в зоні лісостепу і степу ( Кіровоградська, Вінницька, Черкаська, Полтавська, Миколаївська, Запорізька області).
Сільськогосподарські ландшафти України характеризуються високою різноманітністю, що часто призводить до їх ототожнення з типами використовуваних сільськогосподарських угідь.
У розумінні фахівців сільськогосподарські типи угідь, агро виробничі групи земель, це, здебільшого, „спосіб використання земель”, а потім уже їх природна та інші характеристики. Ландшафтознавці на перше місце висувають особливості земель як природного утворення, а тому типи земель близькі за змістом до типологічних урочищ, підурочищ. У типах використовуваних земель, досліджується структура та екологічний ефект від впливу людини на природу та її територіальні комплекси. Антропогенне ландшафтознавство цікавить фізико–географічний та екологічний аспекти наслідків антропогенного впливу людини на природу і її територіальні комплекси: як змінюється елементи рельєфу, ґрунтові води, ґрунти, біота ландшафтних комплексів, розораного поля, саду.
За характером основних видів виробничої діяльності людей сільськогосподарські ландшафти України можна розділити на три підкласи – польовий, лучно–пасовищний, садовий.
Польові ландшафти.
У структурі сільськогосподарських займають найбільші площі. Так, з 15,3 млн. га. сільськогосподарських земель лісостепу України під зораними знаходяться – 13,2 млн. га (86,6%). Ще більші їх площі у межах лісостепу − Вінницької, Тернопільської, Кіровоградської, де вони досягають 90%. Це максимальна величина, а можливостей подальшого розширення площ польових ландшафтів тут немає. За особливостями організації польові ландшафти доцільно розділяти на власне польові й польові ландшафтно–інженерні системи. Функціонування власне польових ландшафтів забезпечується щорічним переорюванням верхнього шару ґрунту, внесенням добрив і отрутохімікатів, а також створенням штучних агрофітоценозів. У польових ландшафтно–інженерних системах діє ще один чинник – активні інженерні споруди, що забезпечують відповідний водний режим, мікроклімат.
Зразком сільськогосподарської ландшафтно–інженерної системи є теплиці. Вони мають обмежене розповсюдження, проте в селах Придніпров’я і Придністров’я займають 2–7% їх площ; збільшується їх кількість на околицях великих міст. Не такими досконалими, проте широко розповсюдженими є поля, сади, луки зі зрошувальними каналами й дощувальними пристроями. Під контролем інженерних споруд тут знаходяться посіви, водний режим, частково мікроклімат і стан ґрунтового покриву. Є більш складні моделі сільськогосподарських ландшафтно–інженерних (агроландшафтних) систем, в структуру яких входить третій блок (підсистема) – управління. У ньому здійснюється збір, аналіз і зберігання інформації про функціонування двох перших взаємозв’язаних блоків, а також оцінка впливу сільськогосподарських технологій і прийнятих заходів на агро ландшафти та довкілля.