Промислово–селитебний тип міського ландшафту визначає сучасну екологічну ситуацію в місті Полтава та в Полтавській обл.. До структури міського типу входить водно рекреаційний тип. Він переважно розташований на берегах річки Ворскла. Прибережна смуга вздовж річки інтенсивно використовується жителями для рекреації. У процесі рекреаційного використання ландшафтні комплекси зазнають тут докорінних змін. У них спрямляють русло, створено штучні пляжі, береги річки засмічуються займаючи найнижчі ділянки території міста, він концентрує в собі значну частину ставків, що часто є сильно забрудненими [5, с.9-16] .
Значне місце у структурі міського ландшафту Полтави посідає садово–парковий тип. Сади і парки відіграють помітну роль у ландшафтній структурі. Вони приурочені до крупних схилів і заплав долин річок, балок, зустрічаються на вододілах. У Полтаві нараховується 11 парків загальною площею 223 га., 15 скверів, 7 бульварів, ботанічний сад при ПДПУ. Понад 8 тис га. земельних насаджень у міській забудові. Навколо Полтави – зелене кільце площею 40 тис. га..
Полтавський міський парк – Дендропарк – пам’ятка садово–паркового мистецтва, він розташований у північно–східній частині міста, поблизу Яківців. Займає площу близько 14 га., зберігає ділянки степової рослинності, каскад ставків [36, с.736].
Більша частина населених пунктів Полтавщини належать до сільських – їх 1862. Сільські селитебні ландшафти пропонуємо розглянути на прикладі смт. Решетилівка. Хоча зараз Решетилівка є райцентром, але довгий час вона розвивалася як сільський селитебний ландшафт.
На розташування даного населеного пункту впливали різні чинники: природні – Решетилівка розташована на берегах річки Говтви, у місці, де зливаються дві її складові частини – Вільхова Говтва та Грузька Говтва, ґрунти – чорноземи, високої родючості, значну площу займають ліси на околицях – „Сосна”, „Дубина”, „Горячківський”, „Сенівський”; історичні чинники – дана територія має давню історію заселення, а саме в мікрорайонах Сені та Прокопівка виявлено поселення Черняхівської культури, що датуються 3–4 ст. н.е. Останнім часом площа Решетилівки значно зросла за рахунок дачних масивів, що створюють нові мікрорайони: Хоружі, Шкурупіївка, Новоселівка, Сені, Колотії. При виникненні та розбудові Решетилівки першими зазнали змін рослинний і пов’язаний з ним тваринний світ. Ґрунти присадибних ділянок завжди угноєні, доглянуті та інтенсивно використовуються. У Решетилівці побудовані колодязі, що дозволяє частково використовувати підземні води. У Решетилівці використання підземних вод є доцільним, оскільки вони мають лікувальні властивості і якісно кращі за водопровідну воду, яка перенасичена фтором.
Підсумовуючи зазначимо, що розташування сільських селитебних ландшафтів Полтавщини підпорядковане дії таких чинників: природних (Сухорабівка, Рунівщина, Ковалівка), історичним (Мачухи, Більськ, Гінці), екологічні – села поблизу розробок корисних копалин (Розбишівка, Качанове).
Перейдемо до характеристики водогосподарських антропогенних ландшафтів Полтавщини. У структурі водогосподарських антропогенних ландшафтів Полтавщини переважають ставки, наявні водосховища, канали на території області не представленні. Для того, щоб запобігти втратам води підчас весняної повені стік майже всіх річок області зарегульовано. Побудовано 90 водорегулюючих споруд, в тому числі 66 водосховищ із загальною площею водного дзеркала 6252 га. обсяг зарегульованої води в них складає 143 млн. км2. Найбільшими в області є водосховища, що утворилися після спорудження Кременчуцької (1952 р.) та Дніпродзержинської (1964 р.) ГЕС у долині Дніпра.
Водосховища – це основа водогосподарських антропогенних ландшафтів як України, так і Полтавщини. Адже вони створюються людиною для накопичення та збереження води в ділянках регулювання стоку, зрошення та інших господарських потреб.
Площа водного дзеркала Кременчуцького водосховища складає 225 тис. га., ширина 15–26 км., а середня глибина 6 м., max – 20 м. Повний об’єм водосховища складає 135 200 млн. м3. Метою створення Кременчуцького водосховища було забезпечення потреб водопостачання, річкового транспорту, енергетики, рибного господарства.
Водосховища є зоною відпочинку і туризму [15, с.413].
На півдні територію Полтавщини омивають води Дніпродзержинського водосховища, яке за розмірами значно менше Кременчуцького, його площа складає 62 тис. га., ширина 10 м, середня глибина – 4,3 м., max– 16 м., повний об’єм води 2450 млн. м3, середній річний стік –51 400 млн. м3. Водосховище забезпечує потреби енергетики, водного транспорту, зрошування, технічного та побутового водокористування, рибного господарства. Дніпродзержинське водосховище є районом туризму, розташовані бази відпочинку [35, с.35]. Водосховища є також в долинах Ворскли, Псла, Сули. На Ворсклі в межах Полтавської області нараховується 16 водосховищ, загальним об’ємом 26,45 млн. м3; на Сулі 10,0 об’ємом – 26,13 млн. м3, на Пслі – 30,0, загальним об’ємом 64,95 млн. м3, Орелі – 6, об’ємом – 10,24 млн. м3.
На Кременчуцькому і Дніпродзержинському водосховищах переважає глибоководний тип ландшафту. Для цього типу ландшафту характерне активне накопичення намулу, що веде до зростання концентрації органічних речовин.
Решта водосховищ Полтавщини є мілководними. У результаті багатого рослинного і тваринного світу цей тип водосховищ став природним для рекреації.
Важливе місце в структурі водогосподарських антропогенних ландшафтів Полтавщини посідають ставки. Маючи значні розміри та об’єм води, вони представляють собою урочища або групу урочищ. Ставки мають площу дзеркала менше 1 км2. Ставки можуть створюватися не лише в долинах річок, але й по балках, ярах, а також шляхом будівництва котлованів глибиною 3–5 м на вододілах. Всього на території Полтавщини нараховується 1240 ставків із загальною площею 15300га. Обсяг зарегульованої води в ставках становить 225 млн. м3. Використовують ставки для риборозведення, вирощування водоплавної птиці і для потреб сільського господарства [35, с.36].
Попри створення штучних водойм Полтавська область належить до вододефіцитних районів. З річкового стоку, що формується в межах області, на одного жителя припадає лише 903 м3 води, в цілому по Україні трохи більше 1000 м3. Тому слід налагодити раціональне використання водних ресурсів. Важливо найближчий час запровадити водозберігаючі технології, організувати безпечні виробництва, економити воду під час зрошення, раціонально використовувати воду в промисловості, побуті, комунальному господарстві [4, с.25-36].
Наступною складовою азональних антропогенних ландшафтів є гірничо–промислові. Гірничо–промислові ландшафти, що сформувалися на Полтавщині відрізняються складною внутрішньою структурою. Її особливості залежать від способу розробки, технології видобування сировини, рельєфу, гідрологічного режиму і грунтів відпрацьованих ділянок, характеру оточуючих ландшафтів. Переважно це азональні ландшафтні комплекси у структурі яких виділяється 3 типи: кар’єрно–відвальний, торфово–болотних, пустошей, териконно–псевдокарстовий. Кар’єрно–відвальний займає особливе місце в структурі промислових ландшафтів Полтавщини. Більшість корисних копалин видобуваються відкритим способом. В структурі кар’єрно–відвального типу виділяють типи місцевостей „кам’янистий бедленд”. Тут видобуток сировини ведеться відкритим способом. На території краю „кам’янистий бедленд” представлений п’ятьма варіантами: гранітним, залізорудним, пісковим, гіпсовим, доломіто–марганцевим. „Кам’янистий бедленд” на Полтавщині має свої особливості, відмінні від інших регіонів України. „Кам’янистий бедленд” являє собою поєднання днищ кар’єрів, провалів, останців і напівзруйнованих підвалів. При видобутку корисних копалин відкритим шляхом пошкоджуються або навіть знищуються цінні сільськогосподарські землі. А саме великої шкоди зазнають значні поля з родючими чорноземами. Вітри далеко розносять пил відвалів підривних робіт. Пил накопичується на прилеглих ґрунтах, знижуючи їх родючість.
Найбільші площі „кам’янистий бедленд” займає на півдні Полтавщини, в районі Кременчуцької магнітної аномалії, дещо менше представлений на решті територій (Котелевський, Чутівський, Гадяцький райони) [22, с.6-7]. Монокотловинні місцевості створені в результаті антропогенної денудації. Виникають у результаті видобутку глин, суглинків та пісків. Ці родовища рівномірно поширені по території області, в антропогенному рельєфі представлені не глибокими кар’єрами (до 6м.) [14, с.37].
Озерно–пустошеві місцевості формуються там, де з відходів переробки залізних руд створюються шлакосховища. На Полтавщині озерно–пустошеві місцевості приурочені до Кременчуцького магнітної аномалії.
Наступним типом гірничопромислових ландшафтів є териконно–псевдокарстовий, що формується в районах підземного видобутку. При такій формі видобутку формуються такі форми антропогенного рельєфу як терикони (териконники) – конусоподібні насипи з пустої породи. З їх крутих, не закріплених рослинністю схилів зноситься пил та шкідливі гази на оточуючі території. Вони різко знижують екологічний стан прилеглих населених пунктів, забруднюють поля й сади. Цей тип ландшафтів менш представлений на території області лише на північному заході і півдні (Пирятинський та Кременчуцький райони).
Тип ландшафту торфово–болотних пустошей формується в місцях торфорозробок. Торфорозробки приурочені до заплавного і надзаплавно–терасового типів місцевостей. Під час видобутку торфове болото порушується траншеями, котрі відразу ж заповнюються водою. В області зосереджені відносно незначні запаси торфу, основна маса родовищ знаходиться в західній та північній частинах.