Технічний прогрес та охорона навколишнього середовища (стр. 2 из 2)

Вода характеризується складом та властивостями, котрі визначають її придатність для конкретних видів водокористування. Оцінка якості води здійснюється за ознаками, котрі вибираються та нормуються в залежності від виду водокористування. В якості лімітуючої вибирається ознака, що характеризується найменшою нешкідливою концентрацією речовини у воді. узагальнена числова оцінка якості води здійснюється за індексом, котрий є сукупністю основних показників за видами водокористування. Якість, склад та властивості води у водоймах регламентуються гігієнічними вимогами та санітарними нормами.

Для гігієнічної оцінки води використовують наступні показники:

- кількість завислих речовин;

- кількість плаваючих речовин;

- температура;

- водневий показник рН;

- мінеральний склад;

- розчинений кисень;

- біологічне повне споживання кисню;

- хімічне споживання кисню;

- наявність збудників захворювань;

- кількість лактозопозитивних кишкових паличок;

- кількість каліфогів у бляшкоутворюючих одиницях;

- наявність життєдатних яєць гельментів та найпростіших кишкових;

- кількість хімічних речовин.

Для санітарної оцінки води використовуються показники:

- гранично допустимі концентрації речовин у воді;

- орієнтировочно допустимі рівні речовин у воді;

- лімітуючі ознаки шкідливості (санітарно-токсикологична, загальносанітарна, органолептична з розшифруванням властивостей: запаху, впливу на колір, утворення піни та плівки, присмак);

- клас небезпеки речовин.

Хімічні речовини у воді поділяються на класи небезпеки: 1 клас - надзвичайно небезпечні; 2 клас – високо небезпечні; 3 клас – небезпечні; 4 клас – помірно небезпечні. Віднесення шкідливих речовин до класу небезпеки залежить від їх токсичності, кумулятивності, здатності викликати віддалені ефекти, від виду лімітуючого показника шкідливості.

Крім державного контролю, стан води контролюється підприємствами, котрі використовують воду та скидають стоки у водоймища. Для цього на підприємствах при заводських або спеціальних лабораторіях створюються пости, обладнані необхідною апаратурою для проведення аналізів. При проведенні контролю за станом вод та стоків використовуються фізичні, хімічні, біологічні та органолептичні методи.

Фізичні методи використовуються для визначення прозорості, каламутності, кількості завислих часток та провідності води та стоків.

Кількість завислих часток визначається за допомогою мембранних та паперових фільтрів, через котрі пропускається проба об’ємом 100-500 мл. Прозорість, каламутність визначаються за допомогою приладів або органолептичним порівнянням взірців.

Хімічні методи використовуються для визначення кислотності, лужності у воді металів, солей. Органічних та синтетичних речовин.

Бактеріальний аналіз виконується за спеціальними методиками в лабораторіях санітарно-епідеміологічних станцій. Заслуговує на увагу контроль забрудненості за допомогою бактерій – біотестування. Деякі бактерії при появі забруднень починають світитися. Чим більше у воді токсичних речовин, тим сильніше світяться бактерії.

Попередження забруднення водних об’єктів стічними водами може бути забезпечене організаційними та технічними заходами.

Організаційні заходи зводяться до попередження скидання стічних вод у водойми без їх очищення. Технічні заходи передбачають очищення стічних вод, повторне використання стічних вод для технічних потреб та поливу, створення оборотних та замкнених систем водокористування, вдосконалення технологічних процесів на підприємствах у напрямку скорочення надходження забруднень у стоки, перехід на безвідходні технології, скорочення забруднення територій нафтопродуктами, котрі зі зливовими стоками можуть потрапляти до водойм.

Кожне підприємство повинне мати очисні споруди, водогосподарські системи. Це комплекс водних об’єктів та гідротехнічних споруд, призначених для раціонального водокористування та охорони вод. Водоохоронні комплекси призначені для підтримання необхідної кількості та якості води у водних об’єктах, розташованих поблизу підприємства.

Завдання 3.

Методи та засоби вимірювання запилення атмосфери.

Згідно з нормативно-технічною документацією нормування якості навколишнього природного середовища здійснюється з метою встановлення гранично допустимих норм впливу на навколишнє середовище, що гарантує екологічну безпеку населення та збереження генетичного фонду, забезпечує раціональне ви користування і відтворення природних ресурсів за умов сталого розвитку господарської діяльності. В Україні розроблені та діють нормативи ГДК, перевищення котрих за певних умов негативно впливає на здоров’я людини.

Промислові викиди поділяються організовані та неорганізовані. Організовані промислові викиди – це викиди, що надходять в атмосферу через спеціально споруджені газоходи, повітропроводи та труби.

Неорганізовані викиди надходять в атмосферу у вигляді не напрямлених потоків внаслідок порушення герметизації, невиконання вимог охорони атмосфери при навантаженні та розвантаженні вантажів, порушення технології виробництва або несправності обладнання.

Викиди підлягають періодичній інвентаризації, під котрою слід розуміти систематизацію відомостей про розподіл джерел викидів на території об’єкта, їх кількість та склад.

Метою інвентаризації є: визнання викидів шкідливих речовин, що надходять в атмосферу від об’єктів; оцінка впливу викидів на навколишнє середовище, встановлення ГДВ або ТПВ; вироблення рекомендацій з організації контролю викидів; оцінка стану очисного обладнання та екологічності технологій і виробничого обладнання; планування черговості природоохоронних заходів.

Інвентаризація здійснюється один раз на 5 років згідно з Інструкцією з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосфери визначають виходячи зі схем виробничого процесу підприємства. Для діючих підприємств контрольні точки приймаються по периметру санітарно-захисної зони. Заміри параметрів викидів здійснюють працівники лабораторії підприємства або лабораторії санітарно-епідеміологічної станції.

Послідовність інвентаризації викидів у атмосферу така:

1. виявлення джерел забруднення атмосфери та нанесення їх на ситуаційний план.

2. визначення виду шкідливих речовин у джерелах викидів та їх координування.

3. визначення коефіцієнтів завантаження обладнання і наявності пристроїв очищення викидів

4. встановлення контрольних точок і розмірів санітарно-захисних зон.

5. отримання даних про метеорологічні умови і фонові забруднення.

6. заміри параметрів джерел викидів: висоти і діаметра труб, температури, швидкості, вологості газів, концентрації шкідливих речовин у шкідливих викидах.

7. розрахунок параметрів викидів і їх розсіювання в просторі та часі.

8. розробка тома ГДВ і заходів зі зниження викидів.

9. погодження тома ГДВ із санітарним наглядом, затвердження тома ГДВ.

10. отримання дозволу на викид шкідливих речовин в атмосферу.

Основними параметрами, котрі характеризують викиди забруднюючих речовин в атмосферу, є вид виробництва, джерело виділення шкідливих речовин, джерело викиду, число джерел викидів, координати розташування викиду, висота джерела викиду, діаметр устя труби, параметри газоповітряної суміші на виході з джерела викиду (швидкість, об’єм, температура), характеристика газоочисних пристроїв, види та кількість шкідливих речовин тощо. Розрахунок забруднення атмосфери викидами промислових підприємств виконується згідно з Методикою розрахунку концентрацій в атмосферному повітрі шкідливих речовин, що містяться у викидах підприємств (ОНД-86) або за Збірником методик розрахунку викидів в атмосферу забруднюючих речовин.

Завдання 4.

Установити, на якій відстані від труби над поверхнею землі виникає максимальна концентрація (при холодних викидах) шкідливих речовин.

Висота труби Н (м) = 25

Діаметр отвору джерела викиду Д (м) = 1,00

Кількість шкідливої речовини,

що викидається в атмосферу М (г/с) = 4,2

Речовина, що викидається – Етинол

Об’єм газоповітряної суміші Q (

) = 10,42

Коефіцієнт А = 200

Коефіцієнт = 1

- ?

Розв’язання.

Середня швидкість виходу газоповітряної суміші, м/с

м/с

Значення

м/с

Значення К,

Значення n: при

Максимальна приземна концентрація шкідливих речовин

коефіцієнт d – при

відстань

Відповідь: відстань від джерела викиду, на якому утворюється максимальна приземна концентрація шкідливих речовин Хм = 196,65 м.
Список використаних джерел.

1. Павлова Е.И., Буравлев Ю.В. Экология транспорта: Учеб. Для вузов. – М.: Транспорт, 1998. 232 с.

2. Маслов Н.Н., Коробов Ю.И. Охрана окружающей среды на железнодорожном транспорте : Учеб. Для вузов. М.: Транспорт, 1996. 238 с.

3. Джигерей В.С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища (Екологія та охорона природи). Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. – Львів, Афіша, 2000 – 272 с.

4. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології.Підручник для студентів природничих факультетів віщих навчальних закладів. – 2-е вид., зі змінами. – К.: Либідь, 1995. – 368 с.

5. Указания по расчету рассеивания вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий. СН – 369 – 74. – М.: Стройиздат, 1977.