Порушення "порядку" у природі, її забруднення мають древні традиції. Можна назвати найбільше римське спорудження VI в. до н.е. - великий відвідниї канал фекалій і інших відходів. Уже в XIV в., у доіндустріальний період, англійський король Едуард II змушений був заборонити вживання вугілля для опалення будинків під загрозою страти, настільки Лондон був забруднений димом.
Але забруднення природи набуло значних розмірів й інтенсивності лише в період індустріалізації й урбанізації, призвівших до значних цивілізаційних змін і до неузгодженості економічного й екологічного розвитку.
Екологічні проблеми сучасності по своїх масштабах умовно можуть бути розділені на локальні, регіональні й глобальні й вимагають для свого вирішення неоднакових засобів і різних за характером наукових розробок.
Антропогенний вплив на природу досяг таких масштабів, що виникли проблеми глобального характеру, про які кілька десятків років тому ніхто навіть не міг підозрювати.
Із часу виникнення технічної цивілізації на Землі знищено близько 1/3 площі лісів, пустелі різко прискорили свой наступ на зелені зони. Так, пустеля Сахара просувається до півдня зі швидкістю близько 50 км у рік. Катастрофічних розмірів досягло забруднення Океану нафтопродуктами, ядохімікатами, синтетичними мийними засобами, нерозчинними пластиками. За неточним даними (убік заниження), зараз в океан попадає близько 30 млн т нафтопродуктів у рік. Деякі фахівці думають, що нафтовою плівкою покрито близько 1/5 площі океану.
Швидкими темпами відбувається забруднення атмосфери. Поки основним засобом одержання енергії залишається спалювання горючого палива, тому з кожним роком зростає споживання кисню, а на його місце надходять вуглекислота, окисли азоту, окис вуглецю, а так само величезна кількість сажі, пилу й шкідливих аерозолів.
Щорічно у світі спалюється понад 10 млрд т умовного палива, при цьому викидається в повітря більше 1 млрд т різних суспензій, серед яких багато канцерогенних речовин. Відповідно до огляду ВНІІ Медичної інформації, за останні 100 років в атмосферу потрапило більше 1,5 млн т миш'яку, 900 тис т кобальту, 1 млн т кремнію. Тільки в атмосферу США щорічно викидається більше 200 млн т шкідливих речовин.
Думають, що США випалили над собою весь кисень і підтримують енергетичні процеси за рахунок кисню з інших територій планети. При 6% світового населення США споживають близько 40% світових природних ресурсів і дають приблизно 60% всіх забруднень на планеті.
Те, що в другій половині ХХ століття почалося різке потепління клімату є безсумнівною факт. Середня температура приземного шару повітря в порівнянні з 1956-1957 р., коли проводився Перший міжнародний геофізичний рік, зросла на 0,7 градусів. На екваторі потепління нема, але чим ближче до полюсів, тим воно помітніше. За Полярним колом воно досягає 2 градусів. На Північному полюсі підлідна вода потеплішала на 1градус і крижаний покрив почав підтавати знизу. Одні вчені вважають, що потепління - результат спалювання величезної маси органічного палива й виділення в атмосферу більших кількостей вуглекислого газу, що є парниковими, тобто утрудняє віддачу тепла з поверхні Землі. Інші, посилаючись на зміну клімату в історичний час, вважають антропогенний фактор потепління клімату незначним і зв'язують це явище з посиленням сонячної активності.
Не менш складна екологічна проблема озонового шару. Виснаження озонового шару представляє набагато більшу небезпечну реальність для всього живого на Землі, чим падіння якого-небудь надкрупного метеорита. Озон не допускає небезпечне космічне випромінювання до поверхні Землі. Якби не озон, ці промені зруйнували б все живе. Дослідження причин виснаження озонового шару планети не дали поки остаточних відповідей на всі питання.
Швидкий ріст промисловості, що супроводжується глобальним забрудненням природного середовища, небувало гостро поставив проблему сировинних ресурсів.
Із всіх видів ресурсів на першому місці по росту потреб на нього й по збільшенню дефіциту коштує прісна вода. 71% всієї поверхні планети зайнятий водою, однак прісна вода становить лише 2% загальної кількості, і майже 80% прісної води перебувають у льодовому покриві Землі. У більшості промислових районів води вже відчутно не вистачає, і її дефіцит з кожним роком росте.
У цілому на господарсько-побутові потреби вилучається 10% річкового стоку планети. З них 5,6% витрачаються безповоротно. Якщо безповоротний забір води буде й далі збільшуватися в тім же темпі, що й тепер (4-5% щорічно), то до 2010 р. людство може вичерпати всі запаси прісних вод у геосфері
Встановлено що, задовго до вичерпання запасів горючих копалин люди повинні припинити їхнє спалювання, щоб не задихнутися самим і не знищити все живе.
Думають, що запаси нафти на Землі виснажаться через 200 років, вугілля - через 200-300 років, горючих сланців і торфу - у цих же межах. Приблизно за цей же час може бути вичерпано 2/3 запасів кисню в атмосфері планети.
Дотепер перспективу виснаження ресурсів зв'язують по інерції з так називаними невідновними факторами природного середовища: запасами залізних руд, кольорових металів, горючих копалин, дорогоцінних каменів, мінеральних солей і т.д. Строки розробки родовищ цих ресурсів свідомо кінцеві й варіюють залежно від багатства вмісту їх у земній корі. Вважається, що при нинішніх темпах видобутку запасів свинцю, олова, міді може вистачити на 20-30 років. Строки невеликі, а тому вже заздалегідь вишукуються засоби компенсації й економії дефіцитної сировини. Зокрема, удосконалювання методів видобутку дозволяє приступити до розробки порід з бідним вмістом потрібних елементів і подекуди вже прийнялися за переробку відвалів гірської породи. У перспективі можна буде витягати потрібні елементи в будь-якій потрібній кількості з найпоширеніших у природі порід, наприклад із граніту.
Екологічний зміст науково-технічної революції
Основою взаємодії природного середовища й людського суспільства в процесі виробництва матеріальних благ є наростання опосредкованості у виробничому відношенні людини до природи. Крок за кроком людина поміщає між собою й природою спочатку перетворене за допомогою своєї енергії речовини (знаряддя праці), потім перетворену за допомогою знарядь праці й накопичених знань енергію (парові машини, електроустановки й т.д.) і, нарешті, з недавніх пор між людиною й природою виникає третя велика ланка опосередкування - перетворена за допомогою електронно-обчислювальних машин інформація. Таким чином, розвиток цивілізації забезпечується безперервним розширенням сфери матеріального виробництва, що охоплює спочатку знаряддя праці, потім енергію й, нарешті, останнім часом, інформацію.
Природно, що природне середовище виявляється при цьому усе більш широко й ґрунтовно залученим у виробничий процес. Загострюється необхідність свідомого контролю й регуляції всієї сукупності антропогенних процесів як у самім суспільстві, так і в природному середовищі. Особливо різко ця необхідність зросла з початком науково-технічної революції, сутність якої становить насамперед механізація інформаційних процесів і широке застосування керуючих систем у всіх областях громадського життя.
З першою ланкою опосередкування (виготовлення знарядь праці) зв'язаний стрибок з світу тварин у соціальний світ, із другою (застосування силових установок) - стрибок у вищу форму класово-антагоністичного суспільства, із третьою (створення й застосування інформаційних пристроїв) - зв'язана обумовленість переходу до суспільства якісно нового стану в міжлюдських відносинах, оскільки вперше з'являється можливість різкого збільшення вільного часу людей для їх повноцінного й гармонічного розвитку. Крім того, науково-технічна революція обумовлює необхідність якісно нового ставлення до природи, тому що до крайнього ступеня загострюються ті протиріччя між суспільством і природою, які раніше існували в неявній формі.
Найважливіша риса науково-технічної революції полягає в тому, що вперше у взаємодії суспільства із природою досягнута гранична (у змісті охоплення) опосредкованістъ всіх природних факторів виробництва й тим самим відкрились принципово нові можливості для подальшого розвитку суспільства як свідомо контрольованого й регульованого процесу.
У цих умовах підпорядкування виробництва тільки егоїстичним інтересам підприємців може бути чревате серйозними наслідками для суспільства. Доказ тому - загроза екологічної кризи. Це досить нове й тому поки ще мало вивчене явище, що виникло в ході розгортання науково-технічної революції.
Небезпека екологічної кризи збіглася з науково-технічною революцією не випадково. Науково-технічна революція створює умови зняття технічних обмежень у використанні природних ресурсів. У результаті зняття внутрішніх обмежень розвитку виробництва винятково гостру форму прийняло нове протиріччя - між внутрішньо безмежними можливостями розвитку виробництва й природно обмеженими можливостями природного середовища.