Завдання 1. Дати відповіді на тестові питання
1. В систему екологічної сертифікації включають:
Екологічна сертифікація - діяльність спеціальних органів, спрямована на юридичне закріплення в результаті проведення необхідних екологічних, технічних та інших досліджень і експертиз відповідності або невідповідності окремих видів продукції, робіт, послуг та ін. вимогам екологічних стандартів і нормативів. Після цього видається сертифікат, який підтверджує, що даний вид продукції, робіт чи послуг є екологічно допустимим.
2. Процедура екологічної сертифікації відходів поширюється на:
всі види промислових відходів, викидів.
3. Екологічна сертифікація природних ресурсів потрібна, якщо: існують сумніви щодо якості, відповідності та невідповідності ресурсів встановленим вимогам.
4. До числа основних документів, зв'язаних з обґрунтуванням і узгодженням екологічних платежів відносяться:
- висновок експертної комісії,
- сертифікат,
- ліцензій на використання природних ресурсів, тобто дозволів на використання окремих кількостей конкретних видів ресурсів (розробляються та затверджуються екологічними підрозділами національних та місцевих рівнів);
- нормативів використання природних ресурсів;
- порядку зборів;
- ставок зборів за використання природних ресурсів
5. Якої не існує групи природно-ресурсних платежів у залежності від об'єкта обкладання.
Від об`єкта обкладання не існує виду платежів змішаного характеру, наприклад, платежі за забруднення повітряно-водного середовища, земельно-водного і т.ін.
6. Платіжна база в залежності від виду користування водними об'єктами визначається як: сумарний вплив на водне середовище. Для обчислення сум збору користуються Інструкцією про порядок розрахунку та оплати збору за забруднення НПС, яка затверджена наказом Мінекоресурсів України і Мінфіна України від 19.07.1999р. №162/379 (з урахуванням змін)
7.Основними формами плати за землю є: орендна плата, земельна рента (диференціальна та абсолютна).
8. Інструмент управління, який системно охоплює всі питання екологічної оцінки діяльності підприємства, удосконалення системи регулювання впливу на довкілля та його інвестиційної привабливості – екологічний аудит.
9. Випадки коли проводять екоаудит
визначити відповідність СЕМ підприємства відносно критеріїв аудиту СЕМ;
визначити відповідність впровадження та забезпечення СЕМ на підприємстві;
визначити шляхи потенційного покращення СЕМ на підприємстві;
оцінити здатність ефективної адаптації СЕМ до змін зовнішніх та внутрішніх умов виробництва — оцінити СЕМ в організації, з якою мають намір укласти контракт (наприклад, з потенційним постачальником або з партнером по спільному підприємству).
10. Типи екоаудиту
Перш за все треба мати на увазі, що безпосередньо екологічний аудит пов'язаний з системою екоменеджменту (підприємства, компанії, корпорації, галузі регіону тощо). Інші типи екоаудиту мають оціночний характер і пов'язані з приватизацією або інвестиційною діяльністю (експрес-оцінка ризиків, оцінка екологічного стану ділянки). Таким чином, можна перелічити типи екоаудиту:
екологічна експрес-оцінка інвестиційних ризиків (інвестиційний або фінансовий екоаудит);
оцінка екологічного стану ділянки території, власником якої є підприємство, або власник змінюється в процесі приватизації;
екоаудит продукції на стадії маркетингових досліджень;
технічний аудит на стадії виробничої діяльності;
аудит системи екоменеджменту підприємств.
11. Запровадження екологічного аудиту сприяє Екоаудит — це незалежне свідчення в інтересах виробника (власника) і Держави екологічної ефективності управління підприємством і використання технологічного обладнання з метою підвищення конкурентоздатності продукції.
Необхідність проведення екоаудиту обумовлюється потребою користувачів у інформації про екологічний стан об'єкта господарювання. Користувачами інформації про екологічний стан об'єкта господарювання можуть бути:
власник об'єкта господарювання або керівництво апарату управління цього об'єкта;
інші юридичні та фізичні особи, які мають матеріальну зацікавленість у результатах господарсько-фінансової діяльності цього об'єкта. Користувачам необхідна впевненість у достовірності й повноті наданої їм інформації про екологічний стан об'єкта. При цьому самі користувачі не мають доступу до джерел інформації та/або не мають спеціальних знань для оцінки цієї інформації. Це зумовлює їхню потребу у висновку спеціалістів.
12. Принципи екологічного аудита Принципи, які регулюють екоаудит, поділяються на дві основні групи: принципи професійної етики та методологічні принципи.
Принципи професійної етики обов'язкові для дотримання у всіх випадках проведення екоаудиту. Методологічні принципи можуть в окремих випадках мати рекомендуючий характер. Обов'язковість або рекомендуючий характер методологічних принципів регламентуються тими конкретними нормативами аудиту, у яких описуються відповідні принципи.
Принципи професійної етики — незалежність, об'єктивність, компетентність, конфіденційність, доброзичливість.
Методологічні принципи — планування екоаудиту, обгрунтованість оцінки значимості екоаудиторських свідчень, а також систем внутрішнього контролю; доцільність вибору методики та техніки екоаудиту, визначення критеріїв суттєвості й достовірності; дотримання методик оцінки ризиків та вибір даних; аналіз інформації та формування висновків; відповідальність за висновок; дотримання порядку документального оформлення; взаємодія аудиторів, обгрунтування використання результатів роботи іншого екоаудитора; повна поінформованість клієнта щодо якості роботи екоаудитора.
13. Предметом екологічного аудита є: специфічна екологічна діяльність, система екоменеджменту і /або інформація з цих питань.
14. Яких видів екологічного аудита не існує: крім інвестиційний або фінансовий екоаудит; екоаудит продукції на стадії маркетингових досліджень; технічний аудит на стадії виробничої діяльності; аудит системи екоменеджменту підприємств інших не виділено.
15. Основні функції екологічного аудита полягають у тому, щоб:
Цілі і функції визначаються в залежності від типів екоаудиту і формулюються за участю замовника. Екологічна експрес-оцінка здійснюється з метою оцінки відповідальності або ризику, які приймає на себе потенційний власник або інвестор в зв'язку з ризиковим екологічним станом промислової ділянки або шкідливим впливом підприємства на довкілля. Цей тип екологічного аудиту виконує інвестиційні функції по врахуванню екологічних ризиків при впровадженні приватизаційних програм або інвестиційних проектів.
Оцінка екологічного стану ділянки території, власником якої є підприємство, визначається в процесі приватизації і може носити характер експрес-оцінки, якщо метою її є оцінка інвестиційних ризиків, а також може виконувати природоохоронні функції, якщо цей тип екологічного аудиту проводиться регулярно і систематично у складі системи екоменеджменту регіону або галузі. Екоаудит продукції проводиться, в залежності від бажання підприємства, у складі маркетингових досліджень ринку збуту продукції, і може включати огляд процесів постачання, виробництва та збуту, які складають життєвий цикл продукції та оцінку їх впливу на стан навколишнього природного середовища і здоров'я людей. Можна сказати, що екоаудит продукції — це оцінка в кінцевому результаті її екологічної чистоти і конкурентоспроможності.
Технічний аудит використовується безпосередньо підприємством у вигляді підготовчого екологічного огляду для висновку щодо того, в якій мірі воно дотримується вимог діючого природоохоронного законодавства та екологічних нормативів, а також наскільки ефективно здійснюється екологічна політика підприємства. Можна сказати, що цей екоаудит здійснює функції екологічного самоконтролю.
Аудит систем екоменеджменту — це безпосередньо екологічний аудит, при проведенні якого за міжнародними стандартами перевіряють наявність на підприємстві документа, що визначає його екологічну політику, та дають відповідні рекомендації щодо створення або вдосконалення такого документу. Метою при цьому є розробка планів дій по гарантуванню екологічної безпеки на підприємстві, впровадження програм радикального підвищення культури виробництва, відновлення належного стану технологічного обладнання для зниження витоків і емісій ("позеленення" технологій), втілення в життя оперативних планів зменшення витрат енергії, води та сировини, тобто ресурсозбереження, знаходження шляхів мінімізації відходів і вдосконалення управління відходами. Цей тип екоаудиту, як бачимо, багатоцільовий і функціонально носить еколого-системний характер. Вибір цілей залежить від замовника і рекомендацій підготовчого екологічного огляду.
16. Принципами екологічної аудиторської перевірки є наступні:
Незалежність, об'єктивність та доброзичливість
Екоаудитору повинне бути притаманне безпристрасне ставлення до об'єкта перевірки й відсутність упередженості при формуванні думки, тобто екоаудитор повинен бути об'єктивним. Одним із факторів забезпечення умов об'єктивності є незалежність екоаудитора. Другим таким фактором є обумовлена у законодавстві умова відсутності матеріальної зацікавленості екоаудитора у результатах діяльності суб'єкта, який перевіряється. Екоаудитор зобов'язаний проявляти до клієнта доброзичливе ставлення й дотримуватись у спілкуванні з клієнтом спокійного й витриманого тону.
Конфіденційність інформації
Екоаудитор повинен дотримуватись суворої конфіденційності щодо всієї, без винятку, інформації, одержаної у процесі проведення екоаудиту. Ніяка інформація не може бути розголошена без спеціального дозволу клієнта. Єдиним винятком з даного правила є обов'язок екоаудитора (екоаудиторської фірми) надати за рішенням судових органів або з санкції прокурора конкретну інформацію (документацію), вказану в рішенні суду (з санкції прокурора) відповідним судом або правоохоронним органом.