Саме з нього через 4 - 5 років у листяному лісі й через 8 - 10 років у хвойному (що обумовлено особливостями у швидкості вертикальної міграції радіонуклідів і більш швидкою мінералізацією листя у порівнянні із хвоєю) починається активне попадання радіонуклідів у деревні рослини через корінь.
Якщо механізми надходження й засвоєння радіонуклідів одно-, дворічними трав'янистими й багаторічними деревними рослинами в основному не різняться, то характер з нагромадження має принципові розходження. Багаторічні деревні рослини здатні до істотного нагромадження радіонуклідів у всіх органах — листях, гілках, корі, деревині. Багаторічний замкнутий цикл радіонуклідів по ланцюжку "листя — лісова підстилка — ґрунт — корінь — стовбур — листя" і так далі може приводити до істотного радіоактивного забруднення всіх органів. В одного із самих радіочуттєвих видів — сосни — це може приводити до всіляких типів порушень.
Ушкоджуватися можуть і інші види. Ялина, наприклад, має більш високу радіостійкість, але вона є кальцієфілом і здатна накопичувати -Sr у більших кількостях, ніж сосна й інші види.
Різні радіонукліди не тільки по-різному накопичуються окремими видами рослин, але й по-різному концентруються в різних органах, приводячи до різного ступеня опромінення. На радіоавтографах цілих рослин, отриманих при введенні різних радіонуклідів, як правило, буває добре визначена нерівномірність їхнього розподілу по окремих органах. Чітко простежуються місця концентрації, зосереджені, як правило, у тканинах, які володіють високою метаболічною активністю (меристема й генеративні органи) і найбільш високою радіочуттєвістю. Саме тому як при зовнішньому, так і при внутрішньому опроміненні радіобіологічні ефекти, у першу чергу, проявляються на цих групах клітин. Зокрема, у меристемах спостерігаються вповільнення або прискорення розподілу клітин, формування різного роду морфологічних змін, уповільнення росту органів і рослини в цілому, загибель меристем і ін.
У рік аварії в п'яти областях України (Київській, Чернігівській, Житомирській, Черкаській і Вінницькій), у тому числі в різних місцях 30-кілометрової зони, були зібрані зразки насіння 9 сортів озимої пшениці (Tviticum vulgare L.), рослини якої протягом 3 місяців з фази кущіння (час аварії) до дозрівання піддавалися опроміненню радіоактивними викидами. [10, 16-17]
Максимальний рівень сумарної бета- і гамма-активності насіння досягав 3,7·104Бк/кг. По загальноприйнятим методикам експериментального мутагенезу в наступних 6 поколіннях вивчалися частоти й спектр мутаційної мінливості рослин. В 18,4 % зразків виявили достовірне збільшення (більш ніж в 2,7 рази) частоти хромосомних аберацій у клітинах меристеми первинного проростаючого корінця насіння. В одному випадку в проростків з насіння рослин, що виросли в 16 км від станції, спостерігали збільшення в 32 рази кількості аберацій. Реєстрували збільшення в 2,7 - 8,7 рази частоти видимих мутацій. Їхній спектр охоплював 27 типів мутацій за ознаками структури стебла, листа й колосся, фізіологічним ознакам. Специфікою спектра були порівняно часті мутації по генах карликовості, а також, що рідко зустрічаються у звичайних умовах мутації типу "общипане колосся" і "розгалужене колосся". Мутації полімерних генів по елементах структури врожаю в наступних поколіннях призвели до зміни продуктивності мутантів і в підсумку до втрати типовості сортів. [15, 291-295]
При вирощуванні проростків гороху (Pisum sativum L.) і кукурудзи (Zea mays L.) на водних витяжках ґрунтів з 10-кілометрової зони ЧАЕС, що мають сумарну бета-активність 5·10-9- 5·10-8Ки/л, спостерігали значне зниження відносної швидкості росту рослин. [14, 46-48]
Радіаційну стимуляцію, яка виражалася в прискоренні проростання насіння, росту рослин, проходженні фаз розвитку, підвищенні фотохімічної активності хлоропластів, збільшенні змісту хлорофілу, спостерігали в жовтого люпину (Lupinus luteus L.), вирощеного з насіння, яке буле зібране в 30-кілометровій зоні ЧАЕС при рівні забруднення по 137Cs Ки/км2. Такі насіння містили 137Cs 2,31·103 та 90Sr 1,65·102Бк/кг [14, 48].
Найбільшу чутливість до радіоактивного забруднення виявили соснові ліси через високу радіочуттєвість цього виду рослин, значну затримуючу здатність хвої й, як наслідок, високого внеску бета-випромінювання в дозове навантаження [1, 16]. Загальна поглинена доза у хвої й бруньках приблизно в 10 разів більше дози зовнішнього гамма-опромінення. Саме тому на ділянках з високим рівнем забруднення в активно зростаючих меристемах виявляли найбільш сильні ушкодження, які призводять до їхньої масової загибелі, проліфірації бічних бруньок з неупорядкованою орієнтацією, утворенню вкорочених пагонів із дрібною або гігантською хвоєю, скривленню голок хвої, порушенню орієнтації молодих вегетативних пагонів. До кінця літа 1986 р. виявилися летальні ефекти опромінення сосни. Протягом наступного осінньо-зимового періоду було виявлено, що загальна площа загиблого лісового масиву, що примикає із заходу до проммайданчика АЕС, досягає 500 га.
Через 4 роки після аварії спостерігалося зниження в 5 - 10 разів продуктивності насіння в аборигенної популяції подорожника ланцетолистного (Plantago lanceolata L.), який росте в місцях з рівнем гамма-фону від 2,8 до 1334 па/кг [8, 4-9]. Очевидно, даний тип радіаційної поразки рослин можна зв'язати із гнітючою дією багаторічного хронічного опромінення на популяцію цього радіочуттєвого представника трав'яного покриву, не виділяючи внесок зовнішнього й внутрішнього опромінення.
Крім того, без сумніву, можна стверджувати, що на 4-й рік після аварії, коли зовнішнє опромінення в порівнянні з первісним поставарійним періодом зменшилося в багато разів, фактор внутрішнього опромінення в радіаційному ушкодженні рослин грає визначальне значення. Особливо це стосується трав'янистих рослин з мочковатою кореневою системою, що формують основну масу корінь у верхньому, найбільш забрудненому радіонуклідами прошарку ґрунту.
Проте варто визнати, що головна небезпека нагромадження рослинами радіонуклідів складається не в їхній традиційній погрозі для рослин, а в тому, що вони є головною ланкою міграційного ланцюжка на шляху передачі радіонуклідів більш радіочуттєвим видам живих організмів — ссавцям і, у першу чергу, людині.
Розвиток атомної промисловості, випробування ядерної зброї, аварії на атомних реакторах різного походження призводять до локальних підвищень рівня діючих радіаційних доз і до глобального збільшення фону іонізуючих випромінювань. Істотне підвищення радіаційного фону на значних територіях викликала аварія на Чорнобильській атомній електростанції – найбільша в історії ядерної енергетики. Вона стала причиною забруднення радіонуклідами більше 100 тис. км2 на території СНД, де мешкає близько 4 млн. чоловік.
Серед численних антропогенних та природних чинників, які шкідливо впливають на біоценози та на людину, важливим залишається радіоактивне забруднення. Результати багатьох радіологічних досліджень свідчать, що значну небезпеку для людини створюють малі дози іонізуючого випромінювання.
Підводячи підсумок дослідження, можна стверджувати, що продовольча й технічна якість продукції зерна, бульб, олійного насіння, коренеплодів, одержуваних від опромінених рослин істотно не погіршується навіть при зниженні врожаю до 30-40 %. Вміст білка й клейковини в зерні пшениці, розрахований на одиницю маси, не знижується, однак загальний вихід помітно зменшується в результаті більших втрат урожаю зерна. Опромінення рослин у період масового цвітіння й початок плодоносіння дозою до 10 кр. загальмовує розвиток насіння у плодів, що формуються, які зазвичай стають безнасінними. Аналогічна закономірність отримана в досвідах з картоплею. При опроміненні рослин у період створення бульб врожай при опроміненні дозами 7 10 кр. практично не знижується. Якщо рослини опромінюються в більше ранню фазу розвитку, врожай бульб зменшується в середньому на 30 50 %. Крім того, бульби виходять не життєздатними через стерильність вічок.
Опромінення вегетуючих рослин не тільки приводить до зменшення їхньої продуктивності, але й знижує посівні якості насіння, що формуються. Так при опроміненні зернових культур у найбільш чутливі фази розвитку (кущіння, вихід у трубку) сильно знижується врожай, однак схожість одержуваного насіння істотно знижується, що дає можливість не використовувати їх для посіву. Якщо ж рослини опромінюють на початку молочної спілості (коли відбувається формування ланки) навіть у відносно високих дозах, урожай зерна зберігається практично повністю, однак такі насіння не можуть бути використані для посіву через гранично низьку схожість. У такий спосіб радіоактивні ізотопи не викликають помітних ушкоджень рослинних організмів, однак у врожаї сільськогосподарських культур вони накопичуються в значних кількостях.
Отже, одним з головних наслідків Чорнобильської аварії є значні рівні та величезні масштаби забруднення довгоживучими радіонуклідами агроценозів з різноманітними екологічними характеристиками, які створюють зони антропогенної радіонуклідної аномалії. Для сучасної, відновлювальної стадії поставарійного періоду основним механізмом забруднення сільськогосподарської продукції є надходження радіонуклідів в рослинну ланку з ґрунту. Відомо, що радіонукліди, після надходження у ґрунт, поглинаються його компонентами, в результаті чого їхні концентрації у ґрунті значно знижуються, в той же час вміст радіонуклідів у рослинності, може зрости у тисячі і десятки тисяч разів. Через це, знаючи основні параметри динаміки формування радіаційної ситуації і розподілу радіонуклідів в компонентах цих екосистем, можна з достатньою ймовірністю визначити розмір і скласти прогноз радіоактивного забруднення рослинності і, у разі необхідності, задіяти комплекс контрзаходів зі зниження існуючого рівня забруднення рослинних об¢єктів, що, відповідно, сприятиме зменшенню дозового навантаження на людину через шлях ґрунт-рослина-продукти харчування.