3. Природні системи, спонукувані Сонцем і такі, які получають енергією від викопного палива (нафта, вугілля, деревина й ін.). Історично такі змішані природні й штучні екосистеми вперше виникли в сільському господарстві для оброблення культурних рослин і поліпшення порід свійських тварина. Спочатку там застосовувалася м'язова сила людини й тварин, а згодом і енергія машин, що працюють на викопному паливі.
4. Сучасні міські, індустріально-міські системи, що використовують головним чином енергію викопних горючих, переважно нафти, вугілля, газу, а також радіоактивних речовин для одержання атомної енергії. У цих системах виробляється основне багатство країни у вигляді різноманітних промислових товарів, а також переробка харчових продуктів для харчування більших мас сконцентрованого в містах і індустріальних центрах населення. Сировина для такої переробки вони одержують із сільськогосподарських екосистем. Енергетична залежність індустріальних центрів від Сонця мінімальна, тому що енергоносії вони одержують від добувної промисловості, а продукти харчування - від сільського господарства.
Інтенсивне зростання промисловості в розвинених країнах супроводжується всі зростаючим споживанням енергії й одночасно всі відходами, що збільшуються, виробництва. Забруднення атмосферного повітря, отруєння водних джерел, нагромадження радіоактивних відходів - неминучі супутники життя у великих індустріальних центрах. Хижацька експлуатація швидко, що скорочуються запасів, викопного палива, погоня за прибутком за всяку ціну й особливо за рахунок порушення екологічного балансу в навколишнім середовищі - все це з особливою гостротою висуває перед людством і насамперед перед промислово розвиненими країнами глобальну екологічну проблему збереження динамічної рівноваги біосфери й нормального життєзабезпечення людей. Оскільки зараз наша цивілізація перебуває в процесі переходу від біосфери до ноосфери, коли розум стає визначальною силою суспільства, те цілком природно задуматися над глобальною стратегією й перспективами подальшого розвитку миру. Хоча будувати прогнози завжди ризиковано, проте вони необхідні для того, щоб намітити основні напрямки, по яких з певним ступенем імовірності можна ефективно підготуватися до зустрічі майбутнього.
Недоліку в таких прогнозах і сценаріях майбутнього розвитку не відчувається. Одні з них мають оптимістичний характер і роблять ставку головним чином на те, що нова технологія буде принципово відрізнятися від сучасної, стане безвідхідної, менш енергоємної й більше зробленої по інших параметрах. Інші вважають, що при сталій тенденції розвитку ніяка технологія не врятує суспільство, якщо люди будуть безупинно збільшувати споживання, підприємці домагатися одержання максимального прибутку, а промислово розвинені країни незмінно прагнути до економічного росту.
Вихід з екологічної кризи, що насувається, багато хто бачить у радикальній зміні свідомості людей, їхньої моральності, у відмові від погляду на природу як об'єкт бездумної експлуатації її людиною. Однак однієї зміни й удосконалювання поглядів і моральності людей явно недостатньо для виходу з екологічної кризи й рішення екологічних проблем у майбутньому. Для цього необхідно насамперед, щоб суспільство у своїй економічній діяльності враховувало не тільки безпосередні матеріальні й трудові ресурси, затрачувані на виробництво товарів і послуг, але й ту шкоду, що наноситься навколишньому середовищу в результаті такого виробництва. Усі визнають, що ринкова економіка поки ще не навчилася це робити. Очевидно, що економія енергоносіїв і інших швидко зменшуваних запасів сировини, створення небрудної й безвідхідної технології, пошуки й використання альтернативних джерел енергії - все це багато в чому зможе допомогти рішенню екологічної проблеми, принаймні послабити її гостроту.
У цьому зв'язку заслуговує на особливу увагу ініціатива вчених і суспільних діячів, що об'єдналися в рамках Римського клубу, учасники якого зібралися в 1968 р. для обговорення актуальних глобальних проблем людства. Перша ж доповідь «Межі росту», представлений американськими вченими Денисом і Донеллой Медоузами в 1972 р., викликав найсильніший шок серед багатьох політичних діячів і представників громадськості. Ґрунтуючись на фактичних даних і тенденціях економічного, технічного й соціального розвитку, автори побудували комп'ютерну модель сучасного суспільства, у якій були враховані зв'язки між різними підсистемами суспільства й вплив на них різних факторів росту. Вони показали, що якщо споживання ресурсів і промисловий ріст разом зі збільшенням чисельності населення будуть тривати колишніми темпами, то буде досягнута «межа росту», за яким неминуче піде катастрофа. Хоча багато фахівців критикували доповідь за те, що в ньому не враховуються зусилля суспільства по вдосконалюванню технології, пошукам нових джерел енергії й сировини й т.д., але всі змушені були визнати, що в ньому втримується обґрунтована тривога за майбутнє людства.
У другій доповіді - «Людство на роздоріжжі», представленому Михайлом Месаровичем і Едуардом Пестелем, переборені деякі недоліки першого й намічені перспективи розвитку не стільки світового співтовариства, скільки окремих його регіонів. Такий підхід ураховує конкретні особливості й умови росту окремих регіонів миру й тому краще підходить для рішення екологічних, енергетичних, сировинних і інших глобальних проблем. У наступних доповідях обговорювалися більше конкретні проблеми, що стосуються відносин зі слаборозвиненими країнами, переробки відходів, використання енергії й інші.
Діяльність Римського клубу привернула увагу широкої публіки до актуальних глобальних проблем сучасності, зокрема, до такій життєвого для всього людства проблемі, як збереження навколишнього природного середовища. Учасники клубу намітили також можливі шляхи рішення проблем, однак поставивши правильний діагноз виниклим труднощам і хворобам сучасного суспільства, вони мало досягли в тім, щоб переконати суспільство прислухатися до їхніх порад і почати конкретні дії по реалізації висунутих ними програм і рекомендацій.
Література
1.Андерсон Дж.М. Екологія й науки про навколишнє середовище: Біосфера, екосистеми, людина. - К., 1996
2.Бертокс П. Радд Д. Стратегія захисту навколишнього середовища від забруднень. - К., 1997
3.Ревелль П, Ревелль Ч. Середовище нашого перебування. - К., 1999
4.Холличер Вальтер. Природа в науковій картині світу. - К., 1997
5.Красилов В.А. Охрана природы: принципы, проблемы, приоритеты / Институт охраны природы и заповедного дела. М., 1992.-