Управління ліквідністю в комерційному банку (стр. 17 из 24)
У Росії, як відзначалося вище, відповідно до Інструкції Банку Росії "Об обязательных нормативах банков" від 16.01.2004 р. №110-И директивно обов’язковими є чотири показників ліквідності (Н2, Н3, Н4, Н5,), які відображені в таблиці 3.2. [26]
Таблиця 3.2 Економічні нормативи ліквідності Російської Федерації
| Назва показника | Розрахунок | Нормативне значення, % |
| Норматив миттєвої ліквідності (Н2) | Співвідношення суми високоліквідних активів і суми зобов’язань за рахунками до повернення | > 15 |
| Норматив поточної ліквідності (Н3) | Співвідношення суми ліквідних активів і суми зобов’язань за рахунками до повернення на строк до 30 днів | > 50 |
| Норматив довгострокової ліквідності (Н4) | Співвідношення загальної суми довгострокових активів, враховуючи надані гарантії, строком розміщення більше одного року і суми капіталу та зобов’язань банку за депозитними рахунками, отриманими кредитами та іншими борговими зобов’язаннями строком погашення більше одного року | < 120 |
| Норматив загальної ліквідності (Н5) | Співвідношення суми ліквідних активів і загальної суми активів за вирахуванням обов’язкових резервів | > 20 |
У липні 2004 р. Банк Росії своїм листом "О рекомендациях по анализу ликвидности кредитних организаций" № 139-т звернув увагу своїх територіальних установ і кредитних організацій на першочергове значення ефективного управління ліквідністю. У Листі містяться рекомендації з організації ефективного управління і контролю за ліквідністю в кредитних організаціях і по оцінці впливу ліквідності на фінансовий стан кредитних організацій. [40, с.92]
У рекомендаціях відзначається, що умовою ефективного управління ліквідністю є наявність в кредитній організації офіційно затвердженого (схваленого) і при необхідності переглядається керівним органом кредитної організації документа про політику в сфері управління і контролю за станом ліквідності.
Передбачається, що такий документ повинний містити:
-формалізований опис процедур визначення раціональної потреби кредитної організації в ліквідних коштах;
-порядок проведення аналізу стану миттєвої, поточної і довгострокової ліквідності, причин невиконання обов’язкових нормативів і визначення заходів для доведення показників як мінімум до нормативних значень;
- процедури прийняття рішень при виникненні конфлікту інтересів між ліквідністю і прибутковістю кредитної організації, що виникає в тому числі через низьку прибутковість ліквідних активів або високої вартості ресурсів;
-порядок складання короткострокового прогнозу ліквідності;
- порядок проведення аналізу стану ліквідності з використанням сценаріїв негативного для кредитної організації розвитку подій, пов’язаних зі станом ринку, положенням боржників, кредиторів, іншими обставинами, що впливають на стан ліквідності кредитної організації, і план заходів для підтримки ліквідності в зазначених умовах;
- процедури відновлення ліквідності кредитної організації, у тому числі процедури прийняття рішень по мобілізації ліквідних активів, залучення додаткових ресурсів на випадок виникнення дефіциту ліквідності.
У рекомендаціях зазначено, що найбільш кращим методом аналізу ризику ліквідності є метод розривів у термінах погашення вимог і зобов’язань. Відповідно до цього методу сума кожної окремої статті агрегованого балансового звіту групується в залежності від термінів, що залишилися до погашення активів і зобов’язань. При цьому використовуються наступні характеристики терміновості активів і зобов’язань: прострочені, до запитання, 1 день, від 2 до 7 днів, від 8 до 30 днів, від 31 до 90 днів, від 91 до 180 днів, від 181 дня до 1 року, від 1 року до 3 років, понад 3 років.
Вищевикладені рекомендації Банку Росії, щодо наявності та змісту внутрішнього нормативного документу стосовно управління та контролю за ліквідністю банківської установи ідентичні і для України. Так, кожен вітчизняний комерційний банк має певний нормативний документ, що регламентує роботу по забезпеченню установи ліквідними активами та управління ризиком ліквідності.
Що ж стосується використання методу розривів між строками погашення активів та пасивів (ГЕП-аналіз) для управління ліквідністю комерційного банку, то треба зазначити, що саме цей метод є найголовнішим в системі методів аналізу ліквідності в практиці українських банків.
Необхідно зазначити, що показники ліквідності різних країн світу різняться не тільки кількістю та назвою, а й методологією обчислення. Різні нормативні показники ліквідності та їх граничні значення обумовлені особливостями економічного розвитку відповідних країн, їх фінансових ринків і банківських систем. Як видно з таблиць, в країнах з ринковою економікою та стабільною банківською системою кількість економічних нормативів ліквідності обмежена, вона становить один-два показники.
Ураховуючи вищевикладене та порівнявши обов’язкові економічні нормативи ліквідності України та Росії можна зробити висновок, що серед усіх показників ліквідності ідентичним, як за методологією розрахунку, так і в розмірі граничного значення, є лише один норматив-норматив миттєвої ліквідності. Саме він вважається одним із найважливіших показників в системі економічних нормативів ліквідності, який характеризує ступінь захищеності банку від ризику одночасної вимоги клієнтами своїх коштів. Норматив поточної ліквідності має практично однакову методику розрахунку але різниться розміром-в Росії (50 %), що не намного більше ніж в Україні (40%). Враховуючи це можна рекомендувати підвищити норматив поточної ліквідності для забезпечення більшої фінансової стійкості комерційних банків України в умовах економічної та політичної нестабільності, яка спостерігається останніми роками. Інші економічні нормативи Російської Федерації не мають аналогів серед вітчизняних за методологією розрахунку.
Узагальнюючи досвід зарубіжних країн щодо управління ліквідністю комерційних банків за допомогою методу коефіцієнтів доцільно запропонувати таку систему показників ліквідності:
- з трьох нормативів ліквідності банків України, на наш погляд, слід залишити без змін лише один показник - миттєвої ліквідності;
- показник поточної ліквідності, мінімальне значення якого необхідно підвищити до 50 %;
-показник довгострокової ліквідності, що визначається як співвідношення суми активів і суми зобов’язань з початковим строком розміщення активів і погашення зобов’язань більше одного року;
Рекомендоване значення цього показника має коливатися в межах 55-60%.
- показник ліквідності, що визначається як співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку в Центральному банку та в касі, державних цінних паперів (високоліквідні активи) і загальної суми залучених депозитів.
Значення цього показника має бути не меншим за 30 %.
Серед запропонованих показників перші три слід віднести до нормативних, а останній - комерційні банки можуть використовувати для внутрішнього аналізу.
Такі зміни потрібні в першу чергу для того, щоб конкретизувати оцінку ліквідності балансу комерційного банку як для контролю з боку НБУ, так і для прийняття управлінських рішень в банківських установах.
Розглядаючи питання прогресивного досвіду управління ліквідністю в різних країнах світу неможливо не затронути управління ліквідностю на міжнародному рівні. Головним методологічним центром щодо ефективного управління ризиками банківської діяльності на міжнародному рівні є Базельський комітет з питань банківського нагляду. Результатом діяльності комітету у м. Базелі є документ "Міжнародна конвергенція виміру капіталу та стандартів капіталу: нові підходи".
Базель I заклав основи для аналізу не тільки кількісних, але і якісних характеристик капіталу й активів банку. Розширивши коло розглянутих ризиків і включивши в методику розрахунку достатності капіталу характеристики управління, Базель II у кількісному форматі виразив якісний взаємозв’язок таких
ключових напрямків аналізу ефективності діяльності банку як прибуток, ліквідність, ризики і якість управління.Сьогодні Базель II є методологією, що використовує капітал для створення інтегрального показника якості роботи банку. До врахованого в Базелі I ринковому ризику Базель II додав методики оцінки кредитного й операційного ризиків і створив передумови для досліджень по обліку й оцінці всього діапазону ризиків, яким піддана банківська діяльність, у тому числі і тих ризиках, що раніше не оцінювалися кількісно (репутаційний, стратегічний, правовий ризик, ризик документації, ризик ліквідності і т.д.). При цьому в Базелі II врахований інтегральний характер ризиків і запропонована концепція спільного управління всіма прийнятими банком ризиками для запобігання ситуацій, коли зменшення одного з видів прийнятих ризиків сприяє не зниженню, а збільшенню загального профілю ризику банку за рахунок виникнення чи зростанню інших ризиків.
У Базелі II ліквідність оцінюється як умова, що має вирішальне значення для продовження існування банку. При здійсненні контролю ліквідності варто враховувати безпосередній взаємний вплив ліквідності і капіталу. Як ліквідність банку і ліквідність ринків, на яких він працює, впливають на достатність капіталу, так і капітал у стресових ситуаціях може мати помітний вплив на підтримання ліквідності. [47, с.35]
При цьому оцінка управління ризиком ліквідності планується з урахуванням його агрегованого характеру у відношенні тих напрямків діяльності, де негативні варіанти розвитку подій впливають на фінансові потоки банку.