Т50 - період піврозпаду, тобто час, протягом якого вміст пестициду в об'єкті дослідження знижується на 50 %:
(к - константа; t - час, доба; С0, Сt, - вміст пестициду, мг/кг, відповідно в початковий момент часу і час t).
k– коефіцієнт накопичення
Отже, об'єктивнішу оцінку небезпечності пестициду отримують у разі врахування обох класифікацій - токсиколого-гігієнічної та екотоксикологічної і визначення інтегрального ступеня небезпечності:
де КА і КБ - класи небезпечності пестициду відповідно за категоріями А (за токсиколого-гігієнічною класифікацією) та Б (за екотоксикологічною класифікацією).
Пестициди 1-, 2-го ступенів - особливо небезпечні; 3-го - небезпечні; 4-, 5-го - помірнонебезпечні, 6-, 7-го - малонебезпечні. Пестициди 1 - 3-го ступенів небезпечності слід застосовувати з посиленим контролем, а за можливості утримуватися від їх використання.
Токсиколого-гігієнічну й екотоксикологічну характеристики пестицидів разом з їх кількісним навантаженням на територію та інтенсивністю розкладання використовують для розрахунку потенційного рівня інтегральної небезпечності забруднення пестицидами навколишнього середовища. Порядок розрахунку наведено нижче.
1. Визначають середньовиважений інтегральний ступінь небезпечності застосовуваних пестицидів С:
де Си1, ..., Сиn - інтегральний ступінь небезпечності окремого пестициду; m - маса окремого пестициду, кг; М - сумарна маса пестицидів, кг (М і m - розраховують за препаратом, для гранульованих - за діючою речовиною); n - кількість пестицидів.
2. Знаходять усереднене навантаження пестицидів на територію - екотоксикологічну дозу Дект, кг/га
3. Обчислюють індекс самоочищення території (ICO), який характеризує її толерантність до пестицидного навантаження.
Розподіл території України на зони ілюструє рис. 2. Зональні значення індексів ICO наведено нижче.
1. Поліська лона дерново-підзолистих типових і оглеенихгрунтів0,5
2. Лісостепова зона чорноземів типових і сірих лісових опідзолених ґрунтів
2.1. Західна, центральна, лівобережна низинні провінції 0,6
2.2. Лівобережна висока провінція
2.2.1. Північно-західна підпровінція 0,7
2.2.2. Східна підпровінція 0,55
3. Степова зона чорноземів звичайних і південних
3.1. Дністровсько-Дніпровська провінція 0,5
3.2. Дніпровсько-Донецька провінція 0,3
3.3. Донецька провінція 0,4
3.4. Азово-Причорноморська провінція 0,3
3.5. Кримська провінція 0,3
4. Сухостепова зона темно-каштанових і каштанових ґрунтів 0,2
5. Зона буроземних ґрунтів Українських Карпат
5.1. Передгірна провінція бурувато-підзолистих поверхнево оглеених ґрунтів 0,75
5.2. Закарпатська низинна провінція лучно-буроземних оглеених ґрунтів 0,78
4. Визначають інтегральний показник V:
5. Розраховують агроекотоксикологічний індекс (АЕТІ):
За значення АЕТІ до 1 забруднення навколишнього середовища пестицидами малонебезпечне, від 1 до 4 - середньонебезпечне, від 4 до 7 - підвищено небезпечне, від 7 до 10 - високонебезпечне. Планувати застосування пестицидів треба так, щоб значення АЕТІ
не перевищувало 1. За АЕТІ > 1 обов'язково проводять контроль вмісту залишкових кількостей пестицидів у продукції, ґрунті, воді.
Агроекологічну оцінку пестицидів можна встановлювати й за такими показниками:
1) коефіцієнтом вибірковості дії (КВД):
(ЛД50 - мг/кг, Д - кг/га діючої речовини);
2) коефіцієнтом екологічного навантаження (КЕН):
Чим більші значення КНД і менше КЕН, тим прийнятніше пестициди.
Небезпечні наслідки застосування хімічного методу захисту рослин можна знизити раціональним поєднанням з іншими методами. Сучасний підхід передбачає насамперед керування чисельністю популяцій шкідливих організмів, а не їх і нищення.
Інтегрований захист рослин - це комплексне застосування методів Для довгострокового регулювання розвитку й поширення шкідливих організмів до невідчутного господарського рівня на основі прогнозу економічного порогу шкодочинності, дії корисних організмів, енергозберігаючих і природоохоронних технологій, які забезпечать надійний захист рослин та екологічну рівновагу довкілля.
Головні принципи інтегрованого захисту рослин
1. Вжиття винищувальних заходів проти шкідливих організмів лише в разі перевищення ними чисельності економічного порогу шкодочинності (ЕІ1Ш), під яким розуміють щільність популяції шкідника чи ступінь забур'яненості посівів, за якого витрати на боротьбу з ними скуповуються збереженим урожаєм.
2. Урахування чисельності природних стримувальних чинників (корисних організмів).
3. Урахування просторового розподілу шкідливих організмів.
4. Висока агротехніка вирощування сортів сільськогосподарських культур, стійких до хвороб і шкідників.
Хімічний метод захисту рослин треба застосовувати згідно з цими принципами.
Додатково можна виділити й інші принципи і напрями підвищення безпечності хімічного методу захисту рослин, зменшення пестицидного навантаження на агроекосистему.
1. Удосконалення асортименту пестицидів і застосування тих, які характеризуються:
· невисокою токсичністю для людини, теплокровних тварин, корисних організмів;
· відсутністю різко виражених кумулятивних властивостей, канцерогенності, мутагенності, ембріогенності, тератогенності, алергенності;
· низькою стійкістю (персистентністю) в об'єктах навколишнього середовища;
високою ефективністю проти шкідливих організмів, системною дією.
2. Вибір оптимальних способів застосування пестицидів:
· протруєння насіння і садивного матеріалу;
· пневмомеханічне розпилювання (зниження дози до 50 %);
· обприскування полімерними препаратами (зниження дози до 20 - 50 %);
· малооб'ємне (МО) та ультрамалооб'ємне (УМО) обприскування; норми витрат робочої рідини за МО становлять: для польових культур із застосуванням штангових обприскувачів - 80-135 л/га, вентиляторних - 5-50 л/га; ягідників і винограду - 200 л/га; садів - 250 - 500 л/га; за УМО норма витрати робочої рідини 0,5 - 2 л/га;
· смугове і стрічкове внесення.
Проти комах і кліщів доцільно чергувати препарати з різним механізмом дії, щоб запобігти виведенню стійких популяцій і необхідності додаткових обробок.
3. Суворе дотримання регламентів (сукупності вимог) зберігання, транспортування та застосування пестицидів.
Пестициди потребуючі, спеціальних умов транспортування, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт і зберігання. Особливість цих процесів визначається належністю пестицидів до одного з класів речовин:
1) легкозаймисті рідини (ЛЗР);
2) легкозаймисті речовини та матеріали (ЛЗМ);
3) речовини, що окислюються (ОР) й органічні пероксиди (ОП);
4) токсичні речовини (ТР), їдкі та корозійні речовини (ЇР), інші небезпечні речовини.
Зберігати пестициди можна тільки в спеціально призначених для цього складах, що відповідають СНіП 11-108-78 «Склады сухих минеральных удобрений и химических средств защиты растений» та «Нормам технологического проектирования складов твердых минеральных удобрений и пестицидов для хозяйств и пунктов химизации» (1981 р.).
Склади бувають базовими (приколійні, пришосейні, районні, міжгосподарські) та витратними (господарств, тваринницьких і птахівницьких комплексів та ін.). На базових складах для зберігання пестицидів обладнують ізольовані приміщення.
Залежно від місткості базових складів встановлено таку ширину санітарно-захисних зон, м: до 20 т - 200, від 20 до 50 т - 300, від 50 до 100 т - 400, від 100 до 300 т - 500, від 300 до 500 т - 700, понад 500 т - 1000. Ширина санітарно-захисних зон витратних складів має бути не меншою за 200 м. Майданчик для будівництва базового складу повинен мати відносно рівну поверхню з невеликим нахилом для відведення поверхневого стоку й запобігання забрудненню поверхневих і підземних вод. Глибина залягання ґрунтових вод на такій ділянці має бути не меншою за 1,5 м.
На витратних складах пестицидів мінеральні добрива слід зберігати в окремих приміщеннях. В них передбачається влаштування розчинозаправного вузла, майданчиків для протруювання насіння, знезараження тари, апаратури, засобів механізації, призначених для обробки тваринницьких і птахівницьких комплексів. Майданчики повинні мати асфальтове або бетонне покриття. Відстань між складом пестицидів, майданчиком для протруювання насіння, приміщенням для зберігання протруєного насіння, розчинозаправним вузлом, будівлями адміністративного і побутового призначення має бути не меншою як 50 м.
Зберігати пестициди на складі можна тільки після огляду приміщень органами санітарно-епідеміологічної служби та охорони навколишнього середовища і складання паспорта. Такі перевірки проводять щорічно.
Пестициди, які входять до переліку небезпечних вантажів, транспортують з урахуванням їх належності до відповідних груп: