З іншого боку рибалки своїми порушеннями можуть приносити значну шкоду саме збереженню рідкісних видів птахів і режим заказника виключає будь-яке спортивне чи любительське рибальство на згаданих водоймах. Тим більше, що в попередні роки були відомі випадки отруєння рибою серед місцевого населення, яке пробувало рибалити на водоймах ВО "Сірка", а ринок збуту виловленої на водоймах заказника риби, залишається невідомим.
Тому необхідно спрямувати природоохоронні зусилля в межах існуючого заказника на попередження порушень законодавства рибалками. Це необхідно не тільки з точки зору охорони самого режиму заказника, але й для вирішення наростаючого конфлікту між використанням природних ресурсів у районі. В сучасних умовах виявилося, що не мисливці порушують природоохоронний режим заказника, а саме рибалки-любителі, при тому вони порушують природоохоронне законодавство, застосовуючи заборонені методи лову риби, і своїми діями створюють несприятливі умови для відтворення мисливської фауни, безпосередньо своєю діяльністю загрожують збереженню рідкісних видів птахів, окремі з яких спеціально охороняються як національним так і міжнародним природоохоронним законодавством, а також можуть створювати напружену медико-санітарну атмосферу на ринку збуту не перевіреної рибальської продукції.
Враховуючи той факт, що природні екосистеми Яворівщини, які на сьогодні знаходяться під державною охороною, здебільшого складають саме лісові природні комплекси і на територіях заповідника "Розточчя", Яворівського природного національного парку серед лісового ландшафту фактично немає унікальних водних екосистем, розглядається можливість збереження Чолгинського водно-болотного комплексу як важливу доповнюючу ланку в цілісній системі охорони природи не тільки Яворівщини, але і всієї Львівської області. Значення збереження таких водно-болотних екосистем вже неодноразово обговорювалось в науковій та природоохоронній літературі.
Пріоритетне значення збереження саме водно-болотних угідь для України і загалом для Європейського континенту підтверджено багатьма урядовими рішеннями і міжнародними конвенціями з питань збереження природного середовища Європи та біологічного різноманіття континенту). При цьому розглядаючи концепцію природоохоронних територій Львівщини потрібно врахувати той факт, що саме в Чолгинському заказнику утворились умови сприятливі для наукових досліджень мігруючих птахів, для масового кільцювання дальніх мігрантів і саме тут утворено єдиний на Львівщині і в цілому регіоні Західної України кільцювальний пункт. Такі території є унікальними не тільки для природного середовища нашої країни, але й для всієї Центральної та Східної Європи.
Досліджуючи екологічні зв'язки між гетеротрофними компонентами заказника та його рослинністю дослідники встановили, що саме умови існуючого заповідного режиму Чолгинського заказника максимально вплинули на формування стійких трофічних ланцюгів цих напівприродних екосистем. Зокрема ці трофічні взаємозв'язки сформувались за рахунок своєрідного симбіозу між популяціями окремих диких тварин і явищем випасання домашньої худоби. Для прикладу, розглядалися взаємозв'язки між сільськими ластівками, жовтими плисками, шпаками та свійськими тваринами і вчені прийшли до висновку, що між згаданими видами тварин існує стійкий симбіотичний зв'язок, де відповідно до режиму випасання всі згадані види птахів протягом світлової доби приймають активну участь у підтримці рівноваги самого процесу випасання. Сільські ластівки та жовті плиски зграями наповнюють пасовища і постійно виловлюють кровососних комах, що в літні місяці переслідують худобу і не дають їй спокійно пастися, а тим самим впливають на кількісні показники надоїв молока. При тому, що саме в створених умовах Чолгинського заказника протягом літа та вересня концентруються на відпочинок багаточисельні тисячні зграї сільських ластівок та жовтих плисок (обидва види належать до місцевих популяцій, але восени мігрують до південної Африки), саме тут дослідники отримали унікальні можливості локалізувати і охороняти найбільш важливі для сільського господарства і зокрема тваринництва види птахів, які в межах одного дня розлітаються по всьому району і щоденно протягом багатьох місяців прилітають в Чолгинський заказник на нічліжки, утворюючи тут десятитисячні зграї, що переховуються в очеретах. Сільські ластівки та жовті плиски максимально сприяють випасанню великої рогатої худоби, а шпаки та жовті плиски також сприяють вільному випасанню коней.
З впевненістю можна стверджувати, що в умовах Чолгинського заказника склались сприятливі умови для регульованого випасання свійських тварин при навантаженні не більше 100 голів корів та 25 голів коней на одне пасовище протягом сезону. В багатьох випадках випасання слід навіть рекомендувати, що пов'язано з управлінням локальними рослинними формаціями необхідними для підтримки успішного гніздування цінних мисливських та рідкісних видів птахів. Тільки випасання з допомогою собак на території заказника виключається повністю, бо такий режим випасання порушує весь заповідний режим заказника, створює надмірні умови хвилювання для птахів, що гніздуються і молодняка багатьох видів.
Випасання зокрема в умовах Чолгинського заказника максимально сприяло утворенню значної популяції зеленої ропухи (Bufo viridis), яка як правило в умовах Львівщини вважається малочисельним, а місцями рідкісним видом, але в умовах Чолгинського заказника досягає найвищої щільності не тільки для області, але й для всього регіону Західної України в цілому. Саме територія Чолгинського заказника з одного боку лежить на границі північно-східного поширення цьоговиду, а з іншого боку заказник став найбільшим резерватом для успішного збереження цього виду земноводних в регіоні, що випливає в наслідок огляду існуючої спеціальної літератури. Значення випасання для утворення багаточисельної популяції зелених ропух в Чолгинському заказнику полягає в тому, що свійські тварини сприяють збільшенню природного корму для ропух в тому числі і личинок комах шкідливих для цих же свійських тварин, а крім того переважно корови, втоптуючи грунт, часто сприяють утворенню великої кількості необхідних для цих земноводних укрить.
На території існуючого заказника обмежена господарська діяльність, але розробляючи мененджмент-план його розвитку вчені вважають, що на території заказника доцільне викошування трав та болотної рослинності особливо в післягніздовий період, коли фактично вже вивелись всі види мисливської та іншої фауни. Дуже доцільним на території заказника є викошування рогозів та очеретів на водоймі, де концентруються головні угруповання мігруючих сивкоподібних. Такі умови спиятимуть активному добуванню корму куликами, їхньому захисту від хижаків і можливих бродячих свійських тварин, а також наступному гніздуванню крячків, норців. В свою чергу ці умови викошування запобігатимуть можливому випалюванню очеретів і рогозів, які останнім часом часто практикують на території області як і пастухи, так і окремі жителі навколишніх сіл. А таке випалювання рослинності на території заказника категорично заборонено і воно порушує весь природоохоронний режим та збіднює фауну та населення всього заказника. В цьому нам довелось переконатись у 2000 р., коли на частині території заказника були випалені значні очеретяні зарості.
Сінокосіння ж в пізньо-літній період, навпаки поступово сприятиме збагаченню фауни заказника і при тому можливо запобігатиме поширенню синантропних рослин і частково бур'янів, які звичайно можуть загрожувати зміні рослинності заказника і всього цінного природного комплексу. Доцільним на території заказника є випасання рогатої худоби і коней, яке також сприяє збагаченню природних екосистем особливо різними видами комах, що в свою чергу є важливим кормом для багатьох хребетних тварин. Але на території заказника фактично не допускаються такі сільськогосподарські роботи, як оранка та сівба, бо саме вони докорінно можуть вплинути на зміни екосистеми і її флористичні та фауністичні ресурси. З іншого боку землі заказника фактично зовсім несприятливі для робіт такого характеру.
Проте, корисно для екосистем заказника було б підняти на 0.5-1.0 м рівень води у хвостосховищі, яке через низький відвідний колодязь щорічно втрачає дуже багато води і міліє, зменшуючи площі придатні для використання рідкісними видами птахів.
Для уникнення конфліктних ситуацій між інтересами мисливських та рибальських колективів було б доцільно рекомендувати для розвитку любительського рибальства в районі спеціальне облаштування для рибальських потреб найближчих водойм у районі і зокрема поблизу с.Тарнавиця, де спортивний лов риби традиційно проводився і раніше. Зокрема, доцільно рекомендувати Яворівському національному парку подбати про організацію платних послуг для любительського і спортивного рибальства на окремих спеціально відведених для цих потреб водоймах, які могли б бути розміщені на території парку чи в його буферній зоні.
В умовах існуючого природного комплексу, що склався біля с. Чолгині за останні десятиліття на територіях, що прилеглі до заказника домінує відкритий ландшафт і це є необхідною умовою для збереження сформованого нового фауністичного комплексу. Зокрема відсутність деревних насаджень в межах заказника сприяє успішному гніздуванню більшості водоплавних та болотних видів птахів, які якраз в умовах відкритого ландшафту більше захищені від різних хижаків, у тому числі і хижих птахів. Крім того, умови відкритого простору максимально сприяють успішності гніздування багатьох видів сивкоподібних, інших болотних та цінних мисливських видів птахів, яким постійно може загрожувати локальна популяція сірої гави або крука. Але відсутність близьких деревних насаджень не сприяють цим воронивим птахам і тому втрати при гніздуванні водно-болотних птахів від згаданих видів воронових є мінімальними. В таких умовах є зовсім небажаним висаджування дерев або навіть чагарників не тільки по дамбах навколо існуючого заказника, але і на ближніх від заказника територіях, зокрема вздовж шосейних трас, що знаходяться поблизу с. Чолгині. Кошти які могли б витрачатись на такі міроприємства краще спрямувати на інші природоохоронні заходи, які не принесуть шкоди ні заказнику, ні його фауністичним ресурсам.