Еколого-економічна оцінка природоохоронної діяльності підприємства СП "Шахта ім. В.І. Леніна" (стр. 6 из 8)
5. Сумарна кількість твердих часток, які здуваються з поверхні відкритих складів вугілля:
М=0,016+2,223=2,239 т/рік
6. Сумарна кількість твердих часток, що здуваються з поверхні відкритих складів вугілля для розрахунку нормативів ГДВ:
Мн=0,0441+0,0706=0,1147 г/с
· Розрахунок валових викидів небезпечних речовин в атмосферу, які виділяються при формуванні відвалів та які здуваються з їх поверхні
Розрахунок викидів небезпечних речовин від породних відвалів виконаний згідно з «Галузевою методикою розрахунку кількості підходящих, впійманих та викиданих в атмосферу небезпечних речовин підприємствами по видобутку та переробки вугілля».
Розрахунок викидів твердих часток
Викиди твердих часток в атмосферу відвалами визначається як сума викидів при формуванні відвалів та при здуванні часток з пиляної поверхні відвалів.
1. Кількість твердих часток, які виділяються при формуванні відвалів
Кількість твердих часток (т/рік), які виділяються при формуванні відвалів визначається по формулі:
Де К0 – коефіцієнт, який враховує вологість матеріалу (табл.3.3);
К1 – коефіцієнт, який враховує швидкість вітру (табл.3.4);
qуд0 - удільне виділення твердих часток з 1м3 породи, яка подається у відвал, г/м3 (табл.3.5);
П – кількість породи, яка подається у відвал, м3/рік;
п – ефективність використовуваних засобів боротьби з пилом, долі одиниць.
Таблиця 3.3
| Вологість матеріалу, % | К0 |
| До 0,5 | 2,0 |
| 0,5-1,0 | 1,5 |
| 1,0-3,0 | 1,3 |
| 3,0-5,0 | 1,2 |
| 5,0-7,0 | 1,0 |
| 7,0-8,0 | 0,7 |
| 8,0-9,0 | 0,3 |
| 9,0-10,0 | 0,2 |
| Більше 10,0 | 0,1 |
Залежність коефіцієнта К1 від швидкості вітру.
Для розрахунку нормативів ГДВ кількість твердих часток, що виділяються при формуванні породного відвалу (г/с):
Пr – максимальна кількість породи, що поступає у відвал (м3/год).
2. Кількість твердих часток, які здуваються з поверхні породного відвалу:
Кількість твердих часток, що здуваються з поверхні породних відвалів визначається по формулі:
К2 – коефіцієнт, який враховує ефективність здування твердих часток, дорівнює:
1,0 – для діючих відвалів;
0,2 – у перші три роки після припинення експлуатації;
0,1 – у наступні роки до повного озеленення.
S0 – площа пиляної поверхні, м2;
W0 – удільна здуваність твердих часток з пиляної поверхні відвалу (приймається 0,1*10-6кг/м2);
Г – коефіцієнт подрібнювання гірської маси (приймається 0,1);
Тс – річна кількість днів зі стійким сніговим покривом.
Удільне виділення твердих часток при формуванні відвалів.
Таблиця 3.4
| Найменування обладнання | Удільне виділення твердих часток,qуд0, г/м3 |
| Відвалоутворення плоских відвалів | |
| Драглайн ЕШ-15/90, ЕШ-20/90 | 18,0 |
| Драглайн ЕШ-10/70 | 26,6 |
| Драглайн ЕШ-4/40, ЕШ-6/45, ЕШ-5/45 | 64,0 |
| Від валоутворювач ОШР-5250/190 | 2,7 |
| Бульдозер | 5,6 |
| Завантаження автосамосвала | 10,0 |
| Завантаження думпкара | 10,0 |
| Відвалоутворювання відвалів | 20,0 |
Для розрахунку нормативів ГДВ кількість здаваних з поверхні породного відвалу твердих часток:
· Розрахунок викидів небезпечних речовин від породних відвалів шахтодільниці №1
1. На шахтодільниці №1 мається плоский діючий негорящий породний відвал. Порода доставляється автосамосвалами та планується бульдозером. За 2002 рік у відвал вивезено 100000 м3 породи зі середньою вологістю 6,0%. Максимальна кількість породи, що поступає у відвал упродовж години, складає 11,0 м3. Площа пиляної поверхні відвала дорівнює 70 тис.м2. Для місцевості, де розміщений відвал, характерні: часто повторювана швидкість вітру 4,8 м/с та 236 днів зі стійким сніговим покривом, дощами або штилями.
Кількість твердих часток, що виділяються при формуванні відвала:
Кількість твердих часток, що здуваються з поверхні породного відвалу:
Викид твердих часток (пилу вуглепородного) з даного відвалу:
2. На балансі шахти знаходяться також два недіючих не горящих породних відвалів – породні відвали промплощадки №1 та №3.
Кількість твердих часток, що здуваються з поверхні цих породних відвалів:
Ист.№6004 -
Ист.№6005 -
3.6 Розрахунок ступеня екологічної безпеки водних об'єктів
Вихідні дані:
• завислі речовини - 215 мг/л
• нафтопродукти - 0,97 мг/л
• мінералізація - 3,5 г/л Після очищення у:
• горизонтальному відстійнику: завислі речовини - 108 мг/л нафтопродукти - 0,49 мг/л
• біологічні пруди: завислі речовини - 28,95 мг/л нафтопродукти - 0,13 мг/л Об'єм шахтної води, яка відкачується на поверхню - 680 м3/ч
Ступінь екологічної безпеки водних об'єктів Рсб визначається:
Пф - фактичне значення показників якості води;
Пн - нормативні значення показників якості води (для завислих речовин 12 мг/л, для нафтопродуктів 0,1 мг/л)
Умова не виконується, тому необхідна доочистка шахтних вод від цих речовин.
Що стосується мінералізації, то потрапляючи у водоймище шахтна вода розбавляється опадами та природними водами цього водоймища. Внаслідок цього мінералізація шахтних вод знижується майже до допустимого значення.
3.7 Розрахунок збору за забруднення водного середовища
Сума зборів за скиди стічних вод визначається за формулою:
Млi- об'єм скидів в межах ліміту, т;
Моi - об'єм понадлімітних скидів, т;
Нбі - норматив збору за скид, грн./т (Нбі=206 грн/т)
Крб- корегуючий коефіцієнт для ЦРД, Крб=2,2;
Кп- коефіцієнт кратності збору на шахтні не затверджені ліміти на 2001 рік, Кп=5.
Проводимо розрахунок щодо переведення мг/л в т/рік:
Об'єм шахтної води, відкачуваної на поверхню:
24год • 365 = 8760год/рік
680м3/ год • 8760год / рік = 5956800м3 / рік = 5,96 млн т/рік
Скиди завислих речовин у водні об'єкти:
28,95 г/м3 •5956800 м3/ рік = 172,45т/ рік
Скиди в межах ліміту: 5956800•12 = 71,5т
Понадлімітні скиди: 172,45 -71,5 = 100,95т
Скиди нафтопродуктів у водні об'єкти: 0,13г/м3•5956800м3/рік = 0,77т/ рік Скиди в межах ліміту: 5956800 • 0,1 = 0,596т
Понадлімітні скиди: 0,77 -0,596 = 0,179т
П = (71,5 • 206 • 2,2)+(100,95 • 206 • 2,2 • 5)+(0,596 • 206 • 2,2)+ (0,179 • 206 • 2,2 • 5) = =261832,2грн
3.8 Економічна ефективність природоохоронних заходів
3.8.1 Інвестування природоохоронних заходів
Природоохоронна діяльність, направлена на рішення такої соціально-економічної задачі як охорона довкілля, є невід'ємною, але відособленою складовою частиною господарської діяльності суспільства в будь-якій державі. Як і будь-яка господарська діяльність вона вимагає залучення трудових, матеріально-технічних і фінансових ресурсів, що обумовлює необхідність планування, нормування, обліку і контролю засобів, що направляються в природоохоронну сферу діяльності, і результатів, які досягаються за рахунок витрачання цих засобів.
Конкретними формами природоохоронної діяльності є поточна природоохоронна діяльність і природоохоронні заходи.
Важливою складовою механізму реалізації природоохоронних заходів є економічні інструменти, під якими розуміються будь-які заходи, направлені на зменшення дії на довкілля, що ведуть до перерозподілу ресурсів між власником джерела негативної дії і суспільством або до безпосередньої зміни відносних цін. До таких інструментів відносяться:
збори і податки на викиди, скидання, розміщення відходів;
збори і податки за використання первинних і вторинних ресурсів;
збори і податки на продукти (в т.ч. паливо);
купівля-продаж прав на викиди;
субсидії і інші форми фінансової допомоги (в т.ч. повне або часткове фінансування реалізації різних програм і окремих заходів);
інші заходи економічного характеру (відшкодування збитку, пільгові кредити, адміністративні збори і так далі)
Існує декілька варіантів того, як держава повинна збирати засоби на здійснення природоохоронної діяльності і як воно цими засобами розпоряджається. Перший: держава включає витрати на охорону довкілля в систему безадресних податків (прибутковий, на прибуток, на додану вартість). Проте, при цьому порушується принцип справедливості, оскільки всі громадяни і організації починають платити однаково, незалежно від їх індивідуальної дії на довкілля. Крім того, подібна система оподаткування не створює стимул-реакцій до зниження негативної дії на довкілля, будівництву очисних споруд, впровадженню маловідхідних технологій. Другий варіант: введення спеціального екологічного податку на продукцію, при виробництві, використанні або утилізації якої відбувається негативна дія на довкілля. У ринковій економіці частіше застосовується третій варіант, коли збираються не екологічні податки, а екологічні платежі за принципом "забрудник платить". Будь-яке підприємство і фізична особа, в процесі своєї діяльності що забруднює довкілля, повинні витрачати частину своїх доходів на її відновлення. Платежі за негативну дію на довкілля можуть збиратися у вигляді встановлених фіксованих відрахувань залежно від об'єму і характеру віз - дії, або шляхом аукціонної торгівлі правами на негативну дію на навколишнє середовище.