Охорона та відтворення видів тварин занесених до Червоної книги України, забезпечується шляхом: встановлення особливого правового статусу видів тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення. Створення на територіях, де вони оселені (зростають), та на шляхах міграції, системи заповідних та інших об’єктів, Що особливо охороняються. Створення банків їх генофонду, розведення у спеціально створених умов (зоологічних парках, розплідниках). Проведення широкої виховної роботи серед населення; встановлення підвищеної кримінальної, адміністративної та матеріальної відповідальності за знищення чи пошкодження видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України; розвитку міжнародного співробітництва у цій сфері та за рахунок здійснення інших заходів.
Україна бере активну участь у міжнародному співробітництві з охорони біологічного різноманіття, збереження видів тварин, що перебувають під загрозою зникнення, шляхом укладання та виконання вимог відповідних двосторонніх та багатосторонніх міжнародних угод, організації біосферних заповідників, створення на територіях, суміжних з іншими державами, міжнародних заповідників, заказників та інших заповідних об’єктів, проведення спільних наукових досліджень, обміну їх результатами, здійснення інших заходів.
У залежності від стану та ступеня загрози для популяції видів тварин, занесених до Червоної книги України, вони поділяють на такі категорії:
Зниклі:
Види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня буді-яка інформація про їх існування у дикій природі;
Зникаючі:
Види, що знаходяться під загрозою зникнення, збереження яких є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія факторів, що впливають ае їх стан;
Вразливі:
Види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорій „зникаючих”, якщо продовжиться дія факторів, що впливають на їх стан;
Рідкісні:
Види, популяції яких невеликі, які у даний час не відносяться до категорії „зникаючих” чи „вразливих”, хоча їм і загрожує небезпека;
Невизначені:
Види, про які відомо, що вони відносяться до категорії „зникаючих”, „вразливих” чи „рідкісних”, однак достовірна інформація, яка б дозволяла визначити до якої із зазнаючи категорій вони відносяться - відсутня;
Недостатньо відомі:
Види, які можна було б віднести до однієї з вище перерахованих категорій, однак у зв’язку з відсутністю повної достовірної інформації питання залишається не визначеним;
Відновлені:
Види, популяції яких завдяки вжитим заходам щодо їх охорони не викликають стурбованості, однак не підлягають використанню і вимагають постійного контролю.
У Червоній книзі України про кожний із видів тварин занесених до неї, вказуються такі відомості: категорія, поширення, основні місця знаходження, чисельність у природі, в тому числі за межами України, її зміни, відомості про розмноження в неволі заходи, що вжиті та які необхідно здійснити для їх охорони, джерела інформацій. У Книзі також містяться картосхеми розповсюдження та фотографії (малюнки) занесених до неї видів тварин і рослин.
Ведення Червоної книги України покладається на Міністерство охорони навколишнього середовища України. Матеріально-технічне забезпечення діяльності Національної комісії з питань Червоної книги України покладається на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.
Підставою для занесення до Червоної книги України певного виду тварин є дані про чисельність та її динаміку, ареал і зміни умов існування, що підтверджують необхідність вжиття термінових заходів для їх охорони.
Пропозиція про занесення до Червоної книги України видів тварин можуть вносити відповідні науково-дослідні установи, державні і громадські організації, окремі фахівці, науковці.
Пропозиції мають включати наукове обґрунтування необхідності занесення виду тварин чи рослин до Червоної книги України, відомості про його поширення, необхідні заходи щодо збереження і відтворення у природних чи спеціально створених умовах.
Експертиза та узагальнення пропозицій щодо занесення видів тварин і рослин до Червоної книги України здійснюється Національною комісією з питань Червоної книги України.
Рішення про занесення видів тварин і рослин до Червоної книги України приймається Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.
Види тварин занесені до Червоної книги України, які в результаті вжитих природоохоронних заходів та не підставці наукових досліджень визнані такими, що знаходяться поза загрозою зникнення, підлягають вилученню з Червоної книги України. Пропозиції про вилучення розглядаються у тому ж порядку, що і в разі занесення видів до Червоної книги України.
Добування видів тварин занесених до Червоної книги України, їх гнізд, яєць, здійснюється у випадкових випадках лише з науковими і селекційними цілями, у тому числі для розмноження у спеціально створених умовах за дозволом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Такі дозволи видаються науковим організаціям та іншим установам, завдання яких щодо виконання робіт з видами, занесеними до Червоної книги України, визначені відповідними державними науковими програмами.
Форми клопотання щодо добування видів тварин занесених до Червоної книги України, та дозволу на таке добування, порядок дії таких дозволів визначаються Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.
Ведення Червоної книги України фінансується за рахунок державного бюджету України.
Заходи щодо охорони та відтворення видів тварин занесених до Червоної книги України, фінансуються за рахунок державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, місцевих бюджетів та інших коштів.
Державний контроль за додержанням вимог щодо охорони та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, здійснює Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.
Особи, винні у порушенні вимог охорони та відтворення видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, притягаються до адміністративної, матеріальної, кримінальної та іншої відповідальності відповідно до законодавства України.
Шкода, заподіяна незаконним добуванням або знищенням чи пошкодженням тварин з числа видів, занесених до Червоної книги України, а також розміри компенсацій за добування цих видів визначаються в установленому порядку за таксами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відомості щодо змісту Червоної книги України, стану занесених до неї видів тварин підлягають широкому обнародуванню, в тому числі через засоби масової інформації, доведення до відома підприємства й організацій.
Кабінет Міністрів України забезпечує офіційне видання та розповсюдження Червоної книги України не рідше одного разу на 10 років.
Наукові та інші установи, підприємства, організації та громадяни повідомляють Міністерству охорони навколишнього с природного середовища України наявну у них інформацію про поширення, чисельність, стан видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, та негайно інформує про факти їх знищення, пошкодження, загибелі чи захворювання.
Постанова Кабінету Міністрів України від 15 червня 1993р.
Про розміри компенсації за добування та шкоду, заподіяну видами тварин занесеними до Червоної книги України:
Затвердити такси для обчислення розміру компенсації за шкоду, заподіяну будь–якими підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним добуванням або знищенням чи пошкодженням:
- тварин з числа видів, занесених до Червоної книги України, які постійно або тимчасово перебувають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;
- тварин з числа видів, занесених до Червоної книги України, шляхом погіршення середовища їх перебування, у випадках, коли неможливо підрахувати абсолютну кількість загиблих тварин.
Розмір компенсації шкоди обчислюється за вказаними таксами службовими особами Міністерства охорони навколишнього природного середовища, його органів на місцях спеціально уповноважених на те органів державної виконавчої влади, яким надано право накладення адміністративних стягнень.
1.1. Ccавці
В.Г. Гепнер казав:
„І ми, люди, належимо до ссавців... Той розум, яким гордимося ми, є не що інше, як кінцевий продукт еволюції мозку і психіки всього ряду ссавців - від його найпримітивніших представників до людини”.
Ссавці – найбільш високо розвинута група хребетних тварин, на вершині якої стоїть людство. Вони пристосувалися до життя в будь-яких умовах і трапляються як на землі, так й у воді. Окремі ссавці літають не гірше за птахів, плавають, немов риби, багато з них живуть у норах і рідко виходять на повітря. Розмірами ссавці теж неоднакові: змлерийка-крихітка важить менше двох грамів, а, скажімо, синій кит – понад 120 тонн. Учені переконалися – хижаків значно менше від травоїдних. І ще одна закономірність: чим дрібніші ссавці, тим їх більше. І щоб нападати, і щоб тікати, ссавцями треба мати добрі ноги. І вони їх мають. Ось чому серед тварин, зокрема на суходолі, чимало „рекордсменів” з бігу. Так, гепард розвиває швидкість до 70 кілометрів за годину! Серед ссавців, які живуть у воді, найшвидше плаває дельфін – до 20 кілометрів за годину. Він, звичайно, не рекордсмен, бо удвічі швидше за нього плаває риба-парусник. Живляться ссавці різноманітною їжею. Хижаки, звичайно, не можуть обійтися без м’яса. Тому-то в них добре розвинені зуби. Щоб вполювати велику здобич, ці тварини нерідко об’єднуються в зграї. Так роблять вовки, гієнові собаки.