Зміст
Вступ
1 Екологія кровосмокчущих комарів
2 Хвороби та умови розповсюдження хвороб преносимих комарами
2.1 Малярія
2.2 Значення комарів у передачі малярії
2.3 Умови поширення малярії
2.4 Арбовірусні хвороби
2.5 Японський енцефаліт
2.6 Західноамериканський кінський енцефаломіеліт
2.7 Східноамериканський енцефаломіеліт коней
2.8 Венесуельський енцефаломіеліт коней
2.9 Енцефаліт Сент-Луїс
2.10 Жовта лихоманка
2.11 Лихоманка денге
2.12 Лихоманка Чикунгунья
3 Комарі, переносники збудників бактеріальних хвороб
3.1 Філяриатози
3.2 Вухерериоз
3.3 Бругиоз
3.4 Туляремія
3.5 Меліоідоз чи помилковий сап
Висновок
Література
Вступ
Екологія, що виникла в надрах біології в епоху перемоги дарвінізму і розвитку історичного підходу до аналізу життєвих явищ, швидко завоювала широке визнання і стала впливати на інші біологічні науки. Вивчаючи закономірності взаємин організмів з навколишнім середовищем, екологія початку впливати на систематику тварин і рослин, різні розділи морфології (цитологію, гістологію, ембріологію й ін.). фізіологію і генетику. Виникають екологічна фізіологія, екологічна палеонтологія й інші нові напрямки. У надрах зоології розвивається екологія тварин (з підрозділами: екологія комах, екологія риб, екологія птахів і т.д.), у ботаніку — екологія рослин (екологія водоростей, екологія мохів, екологія грибів і т.д.).
В міру розвитку екології розширилися представлення про рівні організації живих систем, досліджуваних екологією: організм, популяція, вид, біоценоз, екосистема. Екологія вивчає рівні організації живого від організмів до екосистем. Біосфера не може розглядатися як рівень організації живої системи, це лише сфера життя, глобальний біотоп, у якому існують усі екосистеми, біоценози, види, популяції, організми. Але біосфера вивчається екологією також, як нею вивчаються біотопи біоценозів, місцеперебування організмів, різні фактори середовища і середовища життя. У задачу популяційної екології входить вивчення чисельності окремих видів, спалахів їхнього розмноження, закономірностей розміщення видів по території, змін популяцій за часом. Екологія видів (аутекологія) переростає в екологію співтовариств різних видів — біоценологію, а остання — у біогеоценологію, оскільки біоценози можуть існувати лише в єдності з абіотичною середовищем. Сучасна екологія включає екологію особів, екологію популяцій і екологію співтовариств. Основною проблемою екології є проблема чисельності видів. Екологія вивчає взаємодію організмів із середовищем, що обумовлює розвиток, розмноження і виживання особів, структуру і динаміку утворених ними популяцій видів, структуру і динаміку співтовариств різних видів і історично сформовані на їхній основі специфічні пристосування видів; внутрішньовидові відносини і специфічна структура виду; співтовариства популяцій різних видів, різні на різних ділянках земної поверхні, їхні взаємні пристосування, що забезпечують біогенний круговорот речовин. Важливою особливістю екології комах є необхідність вивчення особливостей життя як окремих видів, так і біоценозів у природній обстановці, вивчення комах як частини природи. До області екології відноситься вивчення явищ, у яких членистоноге виступає не як окрема особь, а як вид, вступаючи в ті чи інші взаємини з іншими видами комах, чи кліщів інших організмів, а також з фізичним середовищем. Таким чином, основним змістом екології є вивчення різноманіття взаємозв'язків організмів і середовища; закономірностей утворення і розвитку популяцій як форми існування виду, їх диференцировки і динаміки, їхньої чисельності; закономірностей формування і розвитку біоценозів як вираження взаємин організмів у конкретних умовах місцеперебування. Центральним об'єктом екології служать зв'язку, взаємини організмів із середовищем у природній обстановці і життя біоценозу в єдності з абіотичною середовищем (біогеоценоз, екологія культурних ландшафтів). Вивчення зв'язку організмів із середовищем складає теоретичну основу сучасної біології. Дані екології кровосмокчущих комах і кліщів необхідні для організації ефективних заходів щодо профілактики трансмісивних хвороб і боротьбі з паразитами людини і тварин. Екологія коштує в одному ряді з морфологією, фізіологією й іншими науками, що мають справа з усіма таксономічними підрозділами, що відбивають специфіку організму (зоологією, ботанікою, бактеріологією і більш вузькими — ентомологією, мікробіологією і т.д.). Екологія, таким чином, є одним з фундаментальних розділів біології. Використовуючи методи практично всіх біологічних наук, екологія встановлює спосіб, якої кожен вид дозволяє основну задачу, — самозбереження і поширення (Беклемішев, 1945). Екологія комах і кліщів тісно зв'язана з іншими науками. Наприклад, щоб зрозуміти шкода, заподіювана іксодовим кліщем, і запобігти його, потрібно уміти відрізняти його вид від інших. Цьому учать нас систематика і морфологія. Далі ми повинні знати спосіб життя імаго кліща і його предімагіальних фаз, місця їхній існування, характер харчування, умови, при яких вони нападають на людину, і т.д. Про все це говорить екологія кліщів. Без знань їхніх життєвих відправлень (подиху, травлення, розмноження и т.д.), про які говорить фізіологія, неможливо зрозуміти спосіб життя кліща. Приватні науки зв'язані один з одним і разом з тим зберігають свої особливості.
1 Екологія кровосмокчущих комарів
Комарі відіграють величезну роль в епідеміології ряду інфекційних і паразитарних хвороб, будучи переносниками збудників малярії, великої групи арбовірусів, гельмінтів і багатьох інших. Епідеміологічне значення кровосмокчущих комарів визначається багатьма біологічними й екологічними факторами, серед яких найбільш важливі — сприйнятливість їх до зараження, чисельність популяції, ступінь зв'язку з людиною і його житлом, активність і .тривалість життя переносника. Небезпечними переносниками збудників хвороб служать, як правило, види комарів з більшої чисельності, що харчуються переважно нa людині й активні протягом тривалого сезону.
Хвороби, збудники яких передаються комарами, найбільше-характерні для тропічних країн (жовта лихоманка, лихоманка денге, філяріатози й ін.)- Але деякі з хвороб даної групи поширені й у країнах помірного клімату (малярія, комарині енцефаліти й ін.) Зараження людини в умовах тропічного клімату можливо практично протягом усього року. Середня температура повітря тут завжди сприятлива для розвитку багатьох мікроорганізмів в організмі комарів, а виплід комарів спостерігається цілий рік. Однак чисельність комарів протягом року коливається. Так, сильні зливи в дощовий сезон нерідко змивають наявних у водоймах личинок, приводячи до зменшення чисельності комарів. У горах і передгір'ях періодичні зливи сприяють промиванню водойм, що також приводить до загибелі великої кількості личинок. У ряді районів велика кількість опадів створює додаткові водойми, сприятливі для виплоду комарів; при наявності джерел збудників захворювання це сприяє поширенню малярії й інших трансмісивних хвороб.
У сухий сезон багато невеликих водойм висихають, а водойми середньої величини зменшуються, що скорочує площу виплоду комарів і чисельність їхніх популяцій. Однак у деяких районах у цей час пересихають невеликі річечки і перетворюються в слабопроточні водойми, що служать сприятливим місцем виплоду комарів. З загального числа захворювань, у передачі збудників яких більше значення мають комарі, частина має поширення на території СРСР, а інші зустрічаються в закордонних країнах. Зростаючі з кожним роком економічні і культурні зв'язки між державами, розвиток повітряного транспорту роблять цілком ймовірної можливість завезення збудників захворювань з комарами.
2 Хвороби та умови розповсюдження хвороб преносимих комарами
2.1 Малярія
Малярія являє собою інвазионні захворювання, викликуване паразитами, що відносяться до типу найпростіших, до роду Plasmodium. Захворювання характеризується пропасними приступами, що настають через визначені проміжки часу, що зв'язано з циклом розвитку паразитів в еритроцитах.
Малярія людини викликається чотирма видами збудників: Plasmodium vivax — збудником триденної малярії, PL malariae — збудником чотириденної малярії, PL falciparum — збудником тропічної малярії і PL ovale — збудником малярії типу триденної. У Радянському Союзі місцевих випадків зараження PL ovale не установлено. Цей вид зустрічається в тропічній Африці, одиничні випадки відзначені на інших континентах.
Перераховані види збудників малярії людини розрізняються по морфологічних ознаках і характеру викликуваних ними захворювань.
В даний час маються дані про те, що люди можуть заражатися також збудниками малярії мавп — PL cynomolgi, PI, ba-stianelli, PL brasilianum. Зазначені збудники попадають в організм-людину через комарів від мавп, а в наступному — і від зараженої людини. Установлено випадки природного зараження людини PL knowlesi у природі.
Тривалість інкубаційного періоду різна і від видів (підвидів) плазмодіїв, яким заразилася людина; вона може коливатися також в окремих людей, заражених одним і тим же видом паразита, у залежності від реактивності організму. При триденній малярії тривалість інкубаційного періоду різна. При зараженні південним підвидом — PL vivax vivax інкубаційний період продовжується 10—20 днів, а при зараженні північним підвидом PL vivax hibernans — 7—10 іноді до 14 міс. При тропічній малярії інкубаційний період дорівнює 8—16 дням, при чотириденної — 3—6 нед і при малярії, викликуваної PI. ovate, 14—15 дням. При малярії, викликуваної трьома останніми видами збуджувачів, тривала інкубація не спостерігалася. Після інкубаційного періоду настає період гострих пропасних проявів малярії, що при типовому плині складається із серії пропасних приступів, що чергуються через рівні проміжки часу.
Типовий малярійний приступ включає три стадії: ознобу, жару і поту. Іноді протягом 2—3 днів приступу передують продромальні явища: загальне нездужання, головний біль, болі в кінцівках, познаблювання.