З розвитком газодобувної галузі Західного Сибіру селище включається в її інфраструктуру. Збільшилося число жителів, зведений комплекс житлових багатоповерхових будинків для працівників газодобувної галузі. Почато будівництво ВПП із твердим покриттям для прийому літаків типу ЯК-40, АН-24, АН-26. Будівництво в умовах практично суцільного поширення ММП досить специфічно, недооблік цієї специфіки привів до деформації, частковому затопленню смуги й неможливості її експлуатації. Для спорудження ВПП, у порушення важливих природоохоронних норм, використовувалися піски із заплави р. Таз, добувалися вони переважно гідронамивним способом. Селище оточене мережею ґрунтових і всюдихідних доріг зі шлейфом бульдозерних виїмок і смітників побутового сміття. Єдина насипна дорога обслуговувала споруджувану ВПП.
Зміни ГС, зафіксовані до 1993 р., місцями сильні,ставляться, в основному, до порушень фізико-механічної властивості. Це, насамперед, знищення ПРС на території селища, ВПП, кар'єрів, на дорогах. По узбіччях доріг, на недобудованої ВПП, по шляхах всюдихідного транспорту, у т.ч. на зимнике, місцями відзначається штучне обводнювання, що викликане протайкой мерзлого ґрунту внаслідок порушення поверхні почвогрунтов.
У найбільш яскравих випадках по всюдихідних коліях це обводнювання привело до лінійного термокарсту. Там, де зимник проходить по брівці схилу до заплави р. Таз, через механічне порушення почвогрунтов місцями відзначається активізація термоэрозионных процесів.
Пос. Старий Уренгой, розташований на правом бережу р. Пур між устями рік Бол. і Малий. Хадыръяха, довгий час був єдиним населеним пунктом у середньому плині р. Пур і прилягаючих вододілах. До найближчих таких же маленьких селищ Самбург і Тарко-Салі було не менш 120 км по прямій. Зв'язок із зовнішнім миром підтримувалася водним шляхом у період навігації, крім того існував тимчасовий аеродром із зимовою ВПП, що приймав літаки типу АН-2. Навіть в 70-е й 80-е роки, у пору бурхливого сплеску геологорозвідувальних, а потім нафтогазовидобувних робіт на Надым-Пуровском межиріччя, селище не одержало сильного імпульсу до розвитку, тому що перебував на периферії території родовищ, до того ж на іншому березі такої великої водної перешкоди, який є р. Пур. Він служив місцем тимчасового проживання працівників дослідницьких і бурових організацій і перевалочною базою всіляких вантажів, що доставляються по ріці. Проте, тут з'явилися насипні дороги, була реконструйована ВПП для обслуговування легкої авіації й у літню пору, розширилися складські й транспортні бази.
Якщо правобережжя р. Пур, у тому числі й сел. Ст. Уренгой, за 80-е роки змінилося мало, то лівобережжя перетворене господарською діяльністю досить помітно. В 1993 р. уже існувала залізниця, що зв'язала Уренгойську групу родовищ із центром Західного Сибіру; практично на голому місці виникли м. Новий Уренгой і сел. Коротчаево. З будівлею залізниці в сел. Коротчаево з'явилася ж/д. станція зі своєю інфраструктурою (під'їзні й запасні шляхи, склади, депо, ремонтні майстерні й т.д.), підсилилася діяльність річкового порту, куди була підведена ж/д. гілка.
Порушення ГС уже тоді були значними. В основному це механічне знищення ПРС і пов'язані з ним ЭГП - еолові на оголених пісках, обводнювання на всюдихідних коліях, підтоплення уздовж насипних доріг і пов'язаний з ними лінійний термокарст. Сильні зміни, де ПРС порушена більш ніж на 50%, присвячені до насипних доріг і ж/д. полотну, ж/д. станції і її інфраструктурі, річковому порту, промзоне, селитебной зоні, ГРС "Тиха". Інша частина смуги порушень заповнена змінами середнього й слабкого ступеня, а весь простір на захід від цієї смуги піддавалося пирогенным впливам. Крім того, до 1993 р. відзначене й хімічне забруднення ГС.
На відрізку Коротчаево - НХК зміни ГС лінійно локалізовані й обумовлені не стільки інтенсивністю техногенного впливу, скільки низкою стійкістю широко розповсюджених тут болотних ландшафтів з більшою кількістю озер і дрібних струмків. Уздовж доріг і трубопроводів майже повсюдно розвилося штучне обводнювання, місцями підсилилася протайка ММП із початковою стадією термокарсту. На піщаних берегах р. Ево-Яха активізувалися еолові процеси з утворенням ділянок пісків, що розвіваються, площею 1,5 х 2 км. Повсюдно відзначається механічне забруднення побутовим і технічним сміттям.
У міру наближення до споруджуваного НХК вплив підсилюється, з'являються дрібні кар'єри, згущається мережа ґрунтових і всюдихідних доріг. Для будівництва використовувалися піски із сухоройных кар'єрів до півдня від НХК, до них ведуть насипні й ґрунтові дороги.
Зміни ГС тут місцями сильні. У площі кар'єрів, на території споруджуваних корпусів, по дорогах і лінійних комунікаціях повністю знищений ґрунтово-рослинний шар, що саме по собі є істотною зміною ГС. Спостерігаються зміни природного стоку вод через подпруживания струмки комунікаціями, численні випадки штучного обводнювання в кар'єрах, уздовж доріг, місцями - розмиву полотна доріг, відзначаються суффозионные й термокарстовые осідання, а на оголених дренированных ділянках - розвівання пісків.
Система транспортних комунікацій на відрізку від НХК до м. Новий. Уренгой постійно супроводжується зоною із численними дрібними техногенними об'єктами, як то: дрібні кар'єри, бульдозерні виїмки, окремі будови, складські території, безладна мережа ґрунтових і всюдихідних доріг, відгалуження ЛЕП і трубопроводів. Ця зона охоплює простір від траси до заплави р. Ево-Яха. Сильні техногенні зміни відзначаються тут лише в кар'єрах, де знищений ПРС, на іншій площі механічні порушення слабкі завдяки малій площі й незначності техногенних об'єктів.
Місто Новий Уренгой виник на новому місці на правом бережу приустьевой частини р. Седэяха як столиця газодобувного краю на півночі Тюменської області. За 80-е роки він перетворився у великий адміністративний, промисловий і культурний центр із розвитий інфраструктурою. Основу промисловості становить первинна переробка й транспортування вуглеводнів, що добуваються на найбагатших родовищах Західного Сибіру. Площа міста до 1993 р. становила близько 100 кв.км.
Техногенні порушення на всій цій території сильні. У межах міста, особливо його промислової частини, рослинний^-рослинний-ґрунтово-рослинний шар, а часом і литологический склад поверхневих відкладень змінені більш ніж на 50% за рахунок насипного ґрунту. Те ж спостерігається уздовж всіх лінійних систем комунікацій. На великій ділянці, що примикає до промислової частини міста з півдня, уздовж трубопроводів спостерігаються численні дрібні техногенні об'єкти, що порушують ПРС, хоча й у меншому ступені: ґрунтові й всюдихідні дороги, балки й сараї, окремі будови, дрібні кар'єри й бульдозерні виїмки, смітники побутових і техногенних відходів.
Сильні порушення почвогрунтов, де площа поразки перевищує 50%,пов'язані з великими кар'єрами, промисловими об'єктами, містами, селищами, аеродромами, дорогами із твердим покриттям і насипними. Найбільше широко подібні явища поширені в м. Новий. Уренгой і його промислових околицях, сел. Коротчаево (із промбазой і ГРС "Тиха"), у селищах Ст. Уренгой, Тазовский і Газ-Салі вони відзначалися значно рідше, а на території ЗГНКМ і сел. Самбург в 1993 р. практично були відсутні.
Порушення середньої інтенсивності (площа поразки почвогрунтов 20-50%) властиві невеликим селищам, ґрунтовим (без насипів) дорогам, просторам між лінійними комунікаціями; часто до таких порушень приводить безгосподарне використання земель із утворенням ділянок з масою дрібних техногенних об'єктів, що не виражаються в масштабі карти: пустирів, бульдозерних виїмок, дрібних смітників, слідів всюдихідного транспорту, окремих будов, троп та ін. Такі ділянки удосталь зустрічаються на околицях м. Новий. Уренгой, уздовж магістралі трубопроводів Н. Уренгой - Коротчаево, на околицях селищ Коротчаево, Ст. Уренгой, Тазовский, у селищах Газ-Салі й Самбург. На території ЗГНКМ середні порушення мають крапковий характер і присвячені до геологорозвідувальних шпар.
До слабких порушень ставляться ділянки з поразками почвогрунтов менш 20% площі. Звичайно це території, що перебувають на периферії площ із техногенними поразками сильного й середнього ступеня: біля всіх селищ, особливо Ст. Уренгой і Коротчаево, а найчастіше - це лінійні розриви ПРС, пов'язані з одиничними всюдихідними проходами, тропами, ЛЕП, зимниками Самбург - Тазовский і Тазовский - Ст. Уренгой. На площі ЗГНКМ спостерігаються саме такі зміни почвогрунтов.
Ці порушення часто приводять до утворення нових або активізації старих ЭГП, характер яких залежить не тільки від інтенсивності техногенного впливу, але й від властивостей самих ландшафтів. З активізованих процесів найпоширеніші геокриологические, гідрогеологічні, еолові й гравітаційні.