Слід відмітити, що первинна структура ґрунтів, завдяки їх постійному сільськогосподарському використанню майже повністю деградувала.
2.1 Забруднення ґрунтів Високопільського району
Район відноситься до центра Причорноморської низовини, де основу ґрунтового покриву складають чорноземи південні не глибокі. На схилах балок та корінних берегів річки Інгулець під впливом процесів змиву ґрунтів та недостатньої зволоженості їх опадами утворюються слабо та середньо сильно змиті чорноземи південні. Високопільщина розташована на високих вододілах Дніпра та Інгульця, звідси і назва районного центру.[5]
На крутих схилах балок де змиті леси і червоно-бурі глини часто відслонюються вапняки на продуктах вивітрювання яких утворилися чорноземи
В подах ґрунтовий покрив представлений луково – чорноземними , глинистими ґрунтами. В долині річки Інгулець, де слабо засолені ґрунтові води залягають поблизу поверхні і приймають участь в процесах ґрунтоутворення лучні слабо солонцюваті та лучні слабо солончакові ґрунти.[1]
На пісчаних терасах Інгульця утворюються дернові слаборозвинуті та лугові слабо солонцюваті ґрунти.(Додаток 1 )
Грунтозахистне значення відіграють ліси, які в межах району складають 828 га, з них 828 га – ліси держлісфонду, та 669 га – колгоспні. Всі ліси району належать до насаджених. Відсоток лісистості дуже низький 2,4%. Важливі санітарно-гігієнічні значення мають зелені насадження. На території району знаходиться Архангельський заповідник 130га.Лісозаготівля не ведеться бо ліси належать до категорії протиерозійних ґрунтів. Сьогодні, на мою думку треба проводити такі заходи, що до покращення ситуації з ґрунтами району: по – перше треба залісити яри та балки, утворювати прируслових захисних зони вздовж річки Інгулець, насаджувати лісосмуги з вітряного боку від населених пунктів, щоб створити умови для затримання сильних вітрів.[3]
Розділ 3. Забруднення поверхневих вод
Забруднення вод є своєрідним індикатором забруднення всього навколишнього середовища, тому покращити екологічний стан водних об’єктів можливо лише за умови оздоровлення екологічної ситуації на всій території України.
Водні об’єкти району представлені річкою Інгулець, ставками (загальна площа - 155 га) та підземними водами . Природна властивість пойми та долини річки Інгулець забезпечує виробництво загальної біомаси на її території. Вона в 10 раз більша ніж на прилеглій до річки території.
3.1 Екологічні проблеми річки Інгулець
Херсонщина входить до таких гідрологічних областей: правобережна частина, від північної межі до гирла Інгульця, відноситься до Нижньобузько – Дніпровської області, в якій недостатньо водності. Лівобережна частина, на крайній південь правобережної – до Причорноморської області. В області надзвичайно низька водність, що пояснюється посушливістю клімату цієї території та низьким рівнем ґрунтових вод.
РічкаІнгулець - остання велика права притока в нижній течії річки Дніпро, яка впадає приблизно за 15 км вище міста Херсона в головну річку - Дніпро. Річка Інгулець несе свої води через с.Микільське, с.Інгулець, с.Калінінське, с. Благодатівка, с. Кар¢єрне, с.Велика Олександрівна,С.Архангельське, с.Іванівка, с.Пригіря Херсонської області, а також через с. Снігурівка (Миколаївської обл.) та села Дніпропетровської області.[1]
Загальна довжина річки 549 км, в межах області – 180 км. Річкова долина терасована, має ширину до 5 км, заплава низька, річище дуже звивисте. Близько 100 км нижньої течії Інгульця знаходиться в підпорі річки Дніпра. Глибина річища до 9 м, на перекатах – до 0,6 м, ширина до 30 – 40 м. Дно річки дрібнозернисте, піщане, місцями глинисте. Річка Інгулець перетинає 4 райони області. Глибина річки вище с. Калінінське не постійна, нижче – рівномірно збільшується і до гирла річка судноплавна. В період будівництва Інгулецької зрошувальної системи дно річища штучно поглиблювалось. В зв’язку з тим що Інгулецька зрошувальна система забирає води більше стоку Інгульця, то в поливний період нижче смт. Снігурівки річище річки служить природним каналом для дніпровських вод.[2]
Хімічний склад вод Інгульця формується під впливом дуже мінералізованих стічних вод підприємств Криворізького залізорудного басейну. За рахунок цих стоків річка відноситься до середньо - і дуже мінералізованих. Кількість солей в різні роки і періоди змінюється від 1,6 – 1,8 до 5,0 – 5,6 г/л, в середньому 3,5 – 4,0 г/л. Тип засолення – хлоридно-натрієвий.
Найбільшим забрудником Інгульця є території Дніпропетровської області, що розташовані в верхів’ї річки Інгулець.
Враховуючи те, що протягом зими з Криворізького басейну скидаються високо мінералізовані води, в останні роки в перед паливний період проводиться промивання річки Інгулець водою із Карачунівського водосховища. Але незважаючи на це, а також на зміщування вод Інгульця з дніпровською водою, якість води, яка іде на зрошення, дуже низька. Середня мінералізація її за останні 20 років складає 0,6 – 3,6 г/л. [6]
Води річки Інгулець дуже забруднення, як побутовими відходами так і продуктами діяльності промислових підприємств, що використовують воду річки для своїх потреб.
Особливо небезпечні води Інгульця навесні під час паводку, тому в районі ще досі не закінчені роботи по ярах, берегах річки, не розчищена і не поглиблена мала річка Молозяна. Не впроваджується маловодна та водозберігаюча технологія на промислових підприємствах і в сільському господарстві, що спричинює різкий підйом води у річці, та підтоплення (с.Іванівка, с.Архангельське).
Найбільш небезпечними впродовж тривалого періоду для річки були стоки фекальних вод ферм с. Наталино та с. Пригір¢я. (Додаток 2)
3.2 Проблеми водопостачання
В районі є очисні споруди комунальної каналізації с.м.т Високопілля, але вони не працюють, у зв’язку з застарілістю обладнання. Місцева водоносна мережа має обмежений водостік.
Виходячи з вищезазначеного можна запропонувати наступні міри по покрашенню ситуації у районі , що склалася з водозабезпеченням.
1. Регулярне проведення очистки та дезинфекції водної мережі, благоустрій криниць загального використання.
2. Організація водоохоронної зони річки Інгулець та прибережної зони розміром 100м.
3. Дотримання заходів боротьби з шкідниками забруднювачами.
З екстенсивним розвитком економіки України пов’язаний кризовий стан її водного господарства. Відсутність національної екологічної політики, застосування безальтернативного механізму розміщення продуктових сил, експлуатація природних ресурсів, високий рівень техногенного навантаження – сприяли прискореному поглибленню екологічної кризи.
Ситуація, що склалася в Україні нині – це аналіз розвитку її водного господарства з врахуванням завдань розвитку галузей економіки.
Основні напрями стратегічної мети розвитку водного господарства дозволяють намітити в нових соціально-економічних умовах нові аспекти для вирішення проблеми. Вони такі:
- створення умов для безперебійного задоволення питних і господарських потреб населення водою;
- відновлення порушених водних екологічних систем;
- захист населення і виробничо-господарського комплексу від шкідливої дії повеней і паводків, водної ерозії, засухи, підтоплення;
- усунення неадекватних технологій підготовки питної води стану води в їх джерелах, нераціонального використання підземних вод.
Розвиток цих напрямків повинен узгоджуватися у часі тому, що лише за цієї умови мета може бути досягнута. Необхідно припинити скиди біогенних елементів, нафтопродуктів, пестицидів та інших шкідливих речовин у поверхневі і підземні водні екосистеми для того, щоб зменшити забруднення водних об’єктів. Також необхідно розробити екологічно безпечні технології утилізації відходів або повної ізоляції для того, щоб запобігти подальшому забрудненню поверхневих і підземних водних об’єктів водами від полігонів промислових і комунальних відходів.
Одним з найбільш приоритетних завдань соціально-економічної політики, яка проводиться в країні є забезпечення населення України, галузей її економіки доброякісною водою. Також дуже складна ситуація в Україні з водопостачанням питної води мешканцям міст і сіл.
Сучасні технології очищення стічних вод можуть звільнити їх від будь-якого забруднення, але при цьому потрібно враховувати чи потрібна така дистильована вода людям для питних потреб, а також потрібно враховувати вартість такої очистки.
Серед найбільших екологічних проблем села я виділив :
1 Скорочення кількості населення в сільській місцевості зменшує можливість соціальних контактів, поінформованість сільських жителів щодо екологічних проблем.
2 Застосування у сільському господарстві хімічних добрив і пестицидів
забруднює ґрунти, стічні води та водойми, що згубно позначається на життєдіяльності живих організмів, здоров’ї людей;
3 Машинна обробка ґрунтів, вирубування лісосмуг загрожують загибеллю дикої флори і фауни даної місцевості;
4 Вирубування лісів призводить до нагромадження в атмосфері вуглекислого газу, що затримує сонячне тепло та спричинює парниковий ефект;
5 Лісові пожежі, унаслідок яких в атмосферу потрапляє велика кількість сажі та сполук вуглецю, сприяють парниковому ефекту, знищують лісові ландшафти та їх мешканців, порушують природний екологічний баланс цих територій.
Висновки
Як бачимо у характері використання території Високопільського району переважають агро – центри, цей тип штучно-природних утворень відрізняється екологічною нестійкістю. Це зумовлено відсталими формами освоєння ґрунтових ресурсів. І як результат висока доля еродованих площ вітрового походження в зв’язку з виснаженням ґрунті, в високі показники внесення нітратних мінералів, добрив та пестицидів. За ступенем еродованості земель Високопільський район відноситься до зони активного розвитку процесів ерозії ґрунтів, площинного змиву, підтоплення. Поширена , основному вітрова ерозія. В окремих господарствах сильно розмиті землі ,глибоко середньо засолені з вмістом легкорозчинних Солей до 0,96% середньо та слабо змиті не засолені легкорозчинними солями. В районі відмічається низький організаційно-технологічний рівень С/г виробництва. Що не забезпечує відтворення використаних ґрунтів.