- розвивати промислове рибоводство, зокрема вирощувати мідії, устриці тощо;
- розробити та впровадити систему комплексного екологічного моніторингу, частково використовуючи матеріально-технічну базу санепідемстанцій;
- запровадити суворіші штрафні санкції за забруднення довкілля в межах курортно-оздоровчих зон.
Все це можна реалізувати в рамках спеціально розробленої державної програми розвитку курортно-оздоровчих зон.
4. ВИСНОВКИ
Таким чином, як видно з вище наведених фактів, стан наших річок та озер залишається незадовільненим, але навіть за сьогоднішніх важких умов економічної кризи здійснюються заходи, направлені на зменшення забруднення та підтримку екологічної рівноваги водоймищ України.
Настав час розробити концепцію розвитку водного господарства України на період до 2015 року з визначенням пріоритетних напрямків і першочергових проблем для розв’язання, а також провести водогосподарсько-екологічне районування басейнів річок України і на його основі визначити черговість інвестицій на водоохоронні заходи, укласти міжнародні угоди з усіма суміжними державами щодо викоростання спільних водних ресурсів та поно-вити дію Бухарестської декларації в питанні про річку Дунай.
Для докорінного поліпшення водогосподарсько-економічного становища та забезпечення екологічної стабільності водоймищ потрібно:
1) по-перше, стратегію подальшого розвитку економіки України орієнтувати на екологічно обгрунтовані заходи з урахуванням стану її природно-ресурсного потенціалу, а також із запровадженням і беззастережним виконанням науково обгрунтованого співвідношення між добуванням природних ресурсів, їх викоростанням для власних потреб та необхідною кількістю для зовнішньоекономічної діяльності;
2) по-друге, перебудову промисловості, транспорту, сільського господарства належить здійснювати на основі останніх досягнень світовим співтовариством в кожній з галузей, невід-кладно запровадити на всіх підприємствах єдиний державний екологічний паспорт. Окрім цього, було б доцільно провести паспортизацію підприємств народного господарства - потенційних забруднювачів природного середовища, і на її основі прийняти рішення про подальше їх використання, перепрофілювання, закриття або закупівлю в інших державах екологічно чистих технологій потрібного профілю.
Є і інші, не менш важливі пропозиції. Зокрема, розробити та здійснити програму національного водогосподарсько-екологічного моніторингу. Раз і назавжди вирішити питання про землі водного фонду.
На мою думку, державна політика управління водними ресурсами та їх відтворення має проводитись єдиним органом, який би забезпечував населення і народне господарство водою на умовах платного водокористування.
Запропоновані заходи при кваліфікованому іх здійсненні мають привести до стабілізації, а в подальшому і до поліпшення водогосподарсько-екологічного становища в Україні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Барановський В., Пироженко К., Шевченко В. Медико – екологічний атлас України. – Вид – во газети “Зелений світ” та інституту географії НАН України, Київ, 1995.
2. Беккер А. А., Агаев Т. Б. Охрана и контроль загрязнений природной среды. – Л.: Гидрометеоиздат, 1989.
3. Белов С. В. Охрана окружающей среды. – М.: Высш.шк., 1991.
4. Білявський Г. О. та ін. Основи загальної екології: Підручник/ Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. – Г – е вид., зі змінами. К.: Либідь, 1995.
5. Злобін Ю. А. Основи екології. К.: - Видавництво “Лібра”, ТОВ, 1998.
6. Израэль Ю. А., Ровинский Ф. Я. Берегите биосферу: - М.: Педагогика, 1992.
7. Очистка воды. Методы и свойства. Каталог-справка. Вып. 1. Под редакцией. Данилевича Я. – С.- Пб.: 1995.
8. Программа действий по охране окружающей среды для Центральной и Восточной Европы, 1995.
9. Сытник К. М., Брайтон А. В., Гордецкий А. В. Биосфера. Экология. Охрана природы. – К.: Наук. Думка, 1991.