Екологічна оцінка природних умов басейну річки Рудка (Волинська область) (стр. 9 из 14)
Загальний екологічний стан басейну визначається на підставі КПАН, який розраховується за формулою:
КПАН =
,де: αί, τί βί - значення вагових коефіцієнтів відповідно для блоків “використання водних ресурсів”, “використання земельних ресурсів”, “техногенного навантаження”;
δВР, δЗР, δТН- індекси для визначення екологічного стану для відповідних показників.
Оцінку екологічного стану басейну малої річки за КПАН здійснюємо у вигляді таблиці №5.2.
Таблиця 5.2 - Оцінка екологічного стану басейну малої річки
| № з/п | Показники | Вагові коефіцієнти | Значення індексу | Стан, якому відповідає індекс | Ваговий коефіцієнт • індекс |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 1 | Клас якості води | 0,12 | 45 | незадовільний | 5,4 |
| 2 | Лісистість | 0,09 | 40 | задовільний | 3,6 |
| 3 | Розораність | 0,07 | 40 | задовільний | 2,8 |
| 4 | Екологічно стійкі території | 0,14 | 55 | катастрофічний | 7,7 |
| 5 | Еродованість ріллі | 0,08 | 25 | покращений | 2 |
| 6 | Радіаційне забруднення цезієм | 0,12 | 30 | добрий | 3,6 |
| 7 | ∑0,62 | ∑25,1 |
Загальний екологічний стан басейну на підставі КПАН показує, що він відповідає стану, який знаходиться в межах задовільного.
Таблиця показує, що у найбільш загрозливому стані знаходяться такі показники як клас якості води та екологічно стійкі території, тому саме для цих показників потрібно провести ряд природоохоронних заходів.[Л-8]
5.2 Розробка компенсаційних природоохоронних заходів для оптимізації екологічного стану басейну
5.2.1 Водоохоронні заходи в басейні річки(визначення ширини водоохоронної зони; підбір порід деревно-чагарникової рослинності; пропозиція реконструкції очисних споруд)
Згідно статті 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяють земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж зрізу води (у меженний період). Так як річка Рудка має довжину 25,5км, то ширина водоохоронної буде становити 50 метрів.
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
У прибережних захисних смугах уздовж річок та навколо водойм забороняється:
1) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і заліснення), а також садівництво та городництво;
2) зберігання та застосування пестицидів і добрив;
3) влаштування літніх таборів для худоби;
4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
5) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;
6) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.
Об’єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок та навколо водойм встановлюється законом.
З метою зменшення вітрової ерозії, затримання та перетворення поверхневого стоку у підземний, зменшення випаровування з поверхні водного дзеркала проводять насадження деревно-чагарникової рослинності в береза бородавчата, дуб червоний, тополя чорна, тополя канадська. При цьому площа смуг за участю дуба, як головної породи повинна складати ≥50%. Щодо протиерозійних насаджень вздовж річок доцільно проводити насадження лісосмуг з таких порід як дуб червоний, дуб черепчастий, сосна звичайна, акація біла, тополя чорна.
Оскільки у річку Рудка скидаються побутово-господарські стоки та стічні води від населених пунктів, то необхідно провести реконструкцію очисних споруд з впровадженням новітніх технологій очищення стічних вод, так як на даний час очисні споруди не працюють. [Л-10,14]
5.2.2 Гідротехнічні компенсаційні заходи відновлення річкової екосистеми
Для відновлення річкової екосистеми річки Рудка необхідно провести ряд гідротехнічних компенсаційних заходів, а саме:
- створення екологічних ніш для річкової іхтіофауни;
- створення штучних нерестилищ на заплавах та старицях;
- створення зимувальних ям;
- створення місць нагулу молоді річкової риби;
- виявлення або створення локальних природних рибо відтворюючих ділянок;
- створення заповідних еталонних басейнів малих річок;
- відтворення шляхів міграції прохідної риби до місць нересту;
- інтродукція вищої водної рослинності (очерету) для формування берегової смуги та створення руслових екотонів;
- створення умов турбулентності потоку для природної аерації води.
Екологічна ємність водного середовища річки по відношенню до іхтіофауни характеризується забезпеченням місць зимівлі (зимувальних ям), нересту, нагулу молоді та захищенню життєвого простору (місць укриття). Її можна охарактеризувати, як чисельність руслових екотонів на протязі певного відрізка русла (1км); перекатів, ям, заток, підмитих ділянок берегів, ареалів вищої водної рослинності, берегової чагарникової рослинності.
Зимувальні ями влаштовуються на місцях повороту основного потоку, у гирлах приток першого порядку та на місцях руслового добування піску.
Штучне нерестилище характеризується певним температурним режимом водного середовища, якістю води, зоною спокою та іншими характеристиками. Як правило, весною – це заплавні луки з минулорічною рослинністю, м’якими поверхневими водами, що добре прогріваються. Тут відбувається інтенсивний процес самоочищення та відтворення природного живого корму.
Створювати зимувальні ями можна розчищенням ям після перепускних дюкерів мостів на магістральних каналах, розчищенням гирлових ділянок приток першого порядку, характерних сталим температурним та кисневим режимом.
Основні гідротехнічні компенсаційні заходи в басейні річки Рудка показано у таблиці №5.3.
Таблиця 5.3 - Гідротехнічні заходи в басейні річки
| Ділянка річки(басейну) | Заходи | |
| найменування | об’єм | |
| Р.РудкаВитік – 15км | Створення зимувальних ямСтворення нерестилищ | 5шт2шт |
| 15км гирло | Створення зимувальних ямСтворення нерестилища | 8шт3шт |
| 0 – 8км | Розчистка русла | 8км |
За даними таблиці видно, що потрібно створити 13 зимувальних ям, 5 нерестилищ та провести розчистку русла на восьми кілометрах.
Також можна провести природне регулювання рівня води. Зробити це можна поселенням бобрів та регулювання водного режиму за допомогою бобрових гребель, насадження верболозу (для закріплення берегів), насадження дерев швидкоростучих порід з міцною кореневою системою (тополя чорна, тополя пірамідальна) для закріплення берегів. [Л-7]
5.2.3 Лісомеліоративні та біологічні меліорації в басейні річки
Існування екологічно стійкого ландшафту можливе за умов певного співвідношення між стійкими і не стійкими його елементами.
Змінити це співвідношення дозволить впровадження заходів лісових і біологічних меліорацій.
Лісові насадження виконують роль біохімічного бар’єру попереджаючи забруднення водних об’єктів, забруднені поверхневі стоки проходячи через лісові насадження затримують в них 60-90% завислих речовин, 40-80% водорозчинних форм добрив і пестицидів, покращують органолептичні та інші показники якості води.
До основних лісомеліоративних заходів за допомогою яких можна покращити стан ландшафтів потрібно віднести слідуючи:
1) закладання вітрозахисних лісосмуг на рівних ділянках рельєфу та на пологих схилах вздовж полів сівозмін, кварталів садів;
2) створення протиерозійних чагарникових та лісочагарникових смуг упоперек схилів вздовж межі полів сівозмін, кварталів садів та виноградників, а в разі необхідності в середині їх;
3) закладання водозахисних лісових і чагарникових насаджень навколо водоймищ та вздовж берегів річок, а також вздовж зрошуваних та скидних каналів;
4) створення лісосмуг навколо ярів.
За умов створення системи лісомеліоративних заходів в басейні малої річки забезпечується:
- регулювання вітрового режиму, захист ґрунтів від дефляції а сільськогосподарських культур від вилягання;
- підвищення урожайності с/г культур і загальної біологічної продуктивності ландшафтів на 10-15%;
- залучення до господарського використання низькопродуктивних і деградованих земель за рахунок створення насаджень різного цільового призначення із плодово-ягідних, горіхоплідних, лікарських і технічних деревно-чагарникових порід;
- отримання додаткової кількості деревини;
- захист ґрунтів від змиву і розмиву;
- охорона малих річок від виснаження, замулення та забруднення.
Біологічні меліорації – це покращення екологічного стану земель внаслідок мобілізації біологічних властивостей рослин без додаткових меліоративних заходів.
Значення луківництва у біологічних меліораціях земель і ландшафтів в сучасних умовах визначаються реалізацією основних пріоритетних напрямків:
1) розвиток екстенсивних форм луківництва з метою підтримки видового різноманіття травостою луків, а також природної флори і фауни в цілому;