Зміст
Введение-------------------------------------------------------------------------------------------- 3
1. Почва--------------------------------------------------------------------------------------------- 4
1.1. Значення ґрунту---------------------------------------------------------------------------- 4
1.2. Структура ґрунту-------------------------------------------------------------------------- 4
2. Господарства і їхній негативний вплив на ґрунт---------------------------------- 10
Висновок------------------------------------------------------------------------------------------ 17
Список літератури----------------------------------------------------------------------------- 18
У цей час проблема взаємодії людського суспільства із природою придбала особливу гостроту. Стає безперечним, що рішення проблеми збереження якості життя людини немислимо без певного осмислення сучасних екологічних проблем: збереження еволюції живого, спадкоємних субстанций (генофонду флори й фауни), збереження чистоти й продуктивності природних середовищ (атмосфери, гідросфери, ґрунтів, лісів і т.д.), екологічне нормування антропогенного преса на природні экосистемы в межах їхньої буферної ємності, збереження озонового шару, трофічних ланцюгів у природі, биокруговорота речовин і інші.
Ґрунтовий покрив Землі являє собою найважливіший компонент біосфери Землі. Саме ґрунтова оболонка визначає багато процесів, що відбуваються в біосфері.
Найважливіше значення ґрунтів складається в акумулюванні органічної речовини, різних хімічних елементів, а також енергії. Ґрунтовий покрив виконує функції біологічного поглинача, руйнівника й нейтралізатора різних забруднень. Якщо ця ланка біосфери буде зруйновано, то сформоване функціонування біосфери необратимо порушиться. Саме тому надзвичайно важливе вивчення глобального біохімічного значення ґрунтового покриву, його сучасного стану й зміни під впливом антропогенної діяльності.
Важливим етапом у розвитку біосфери з'явилося виникнення такої її частини, як ґрунтовий покрив. З утворенням досить розвиненого ґрунтового покриву біосфера - стає цілісною завершеною системою, всі частини якої тісно взаємозалежні й залежать друг від друга.
Ґрунтовий покрив є найважливішим природним утворенням. Його роль у житті суспільства визначається тим, що ґрунт являє собою основне джерело продовольства, що забезпечує 95-97% продовольчих ресурсів для населення планети. Площа земельних ресурсів миру становить 129 млн. км2 або 86,5% площі суши. Рілля й багаторічні насадження в складі сільськогосподарських угідь займають близько 15 млн. км2 (10% суши), косовиці й пасовища— 37,4 млн. км2 (25% суши). Загальна пахотно - придатність земель оцінюється різними дослідниками по-різному: від 25 до 32 млн. км2.
Подання про ґрунт, як про самостійне природне тіло з особливими властивостями з'явилися лише наприкінці XIX в., завдяки В. В. Докучаєву, - основоположникові сучасного ґрунтознавства. Він створив вчення про зони природи, ґрунтових зонах, факторах ґрунтоутворення.
Ґрунт - це особливе природне утворення, що володіє рядом властивостей, властивій живій і неживій природі. Ґрунт - це те середовище, де взаємодіє більша частина елементів біосфери: вода, повітря, живі організми. Ґрунт можна визначити як продукт вивітрювання, реорганізації й формування верхніх шарів земної кори під впливом живих організмів, атмосфери й обмінних процесів. Ґрунт складається з декількох обріїв (шарів з однаковими ознаками), що виникають у результаті складної взаємодії материнських гірських порід, клімату, рослинних і тварин організмів (особливо бактерій), рельєфу місцевості. Для всіх ґрунтів характерне зменшення змісту органічних речовин і живих організмів від верхніх обріїв ґрунтів до нижнього.
Обрій A l - темно-темно-пофарбований, утримуючий гумус, збагачений мінеральними речовинами й має для біогенних процесів найбільше значення.
Обрій А 2 - елювіальний шар, має звичайно попелястий, ясно-сірий або жовтувато-сірий колір.
Обрій В - елювіальний шар, звичайно щільне, бурий або коричневе фарбування, збагачений колоїдно-дисперсними мінералами.
Обрій З - змінена почвообразующими процесами материнська порода.
Обрій В - вихідна порода.
Поверхневий обрій складається із залишків рослинності, що становлять основу гумусу, надлишок або недолік якого визначає родючість ґрунту.
Гумус — органічна речовина, найбільш стійке до розкладання й тому зберігається після того, як основний процес розкладання вже завершений. Поступово гумус також минерализуется до неорганічної речовини. Перемішування гумусу із ґрунтом надає їй структуру. Збагачений гумусом шар називається орним, а нижележащий шар — підорним. Основні функції гумусу' зводяться до серії складних обмінних процесів, у яких беруть участь не тільки азот, кисень, вуглець і вода, але й різні мінеральні солі, що є присутнім у ґрунті. Під гумусовим обрієм розташовується підґрунтовий шар, що відповідає вилуженої частини ґрунту, і обрій, що відповідає материнській породі.
Ґрунт складається із трьох фаз: твердої, рідкої й газоподібної. У твердій фазі переважають мінеральні утворення й різні органічні речовини, у тому числі гумус, або перегній, а також ґрунтові колоїди, що мають органічне, мінеральне або органоминеральное походження. Рідку фазу ґрунту, або ґрунтовий розчин, становить вода з розчиненими в ній органічними й мінеральними сполуками, а також газами. Газову фазу ґрунту становить "ґрунтове повітря", що включає гази, що заповнюють вільні від води пори.
Важливим компонентом ґрунту, що сприяє зміні її фізико-хімічних властивостей, є її біомаса, що включає крім мікроорганізмів (бактерії, водорості, гриби, одноклітинні) ще й хробаків і членистоногих.
Утворення ґрунтів відбувається на Землі з моменту виникнення життя й залежить від багатьох факторів:
Субстрат, на якому утворяться ґрунти. Від характеру материнських порід залежать фізичні властивості ґрунтів (пористість, водоудерживающая здатність, рыхлость і т.д.). Вони визначають водний і тепловий режим, інтенсивність перемішування речовин, мінералогічний і хімічний склади, первісний зміст елементів харчування, тип ґрунту.
Рослинність - зелені рослини (основні творці первинних органічних речовин). Поглинаючи з атмосфери вуглекислоту, із ґрунту воду й мінеральні речовини, використовуючи енергію світла, вони створюють органічні сполуки, придатні для харчування тварин.
За допомогою тварин, бактерій, фізичних і хімічних впливів органічна речовина розкладається, перетворюючись у ґрунтовий гумус. Зольні речовини наповнюють мінеральну частину ґрунту. рослинний матеріал, Що Не Розклався, створює сприятливі умови для дії ґрунтової фауни й мікроорганізмів (стійкий газообмін, тепловий режим, вологість).
Тваринні організми, що виконують функцію перетворення органічної речовини в ґрунт. Сапрофаги (земляні хробаки й Ін.), що харчуються мертвими органічними речовинами, впливають на зміст гумусу, потужність цього обрію й структуру ґрунту. З наземного тваринного миру на ґрунтоутворення найбільше інтенсивно впливають всі види гризунів і травоїдних тварин.
Мікроорганізми (бактерії, одноклітинні водорості, віруси) розкладницькі складні органічні й мінеральні речовини на більше прості, які надалі можуть використовуватися самими мікроорганізмами й вищими рослинами.
Одні групи мікроорганізмів беруть участь у перетвореннях вуглеводів і жирів, інші - азотистих сполук. Бактерії, що поглинають молекулярний азот повітря, називають азотофиксирующими. Завдяки їхній діяльності, атмосферний азот можуть використовувати (у вигляді нітратів) інші живі організми. Ґрунтові мікроорганізми беруть участь у руйнуванні токсичних продуктів обміну вищих рослин, тваринних і самих мікроорганізмів у синтезі вітамінів, необхідних для рослин і ґрунтових тварин.
Клімат, що впливає на тепловий і водний режими ґрунту, а значить на біологічний і фізико-хімічні ґрунтові процеси.
Рельєф, що перерозподіляє на земній поверхні тепло й вологу.
Господарська діяльність людини в цей час стає домінуючим фактором у руйнуванні ґрунтів, зниженні й підвищенні їхньої родючості. Під впливом людини міняються параметри й фактори ґрунтоутворення - рельєфи, мікроклімат, створюються водоймища, проводиться меліорація.
Основна властивість ґрунту - родючість. Воно пов'язане з якістю ґрунтів. У руйнуванні ґрунтів і зниженні їхньої родючості виділяють наступні процеси:
Аридизация суши - комплекс процесів зменшення вологості великих територій і викликане цим скорочення біологічної продуктивності екологічних систем. Під дією примітивного землеробства, нераціонального використання пасовищ, безладного застосування техніки на вгіддях ґрунту перетворюються в пустелі.
Ерозія ґрунтів, руйнування ґрунтів під дією вітру, води, техніки й іригації. Найнебезпечніша водна ерозія — змив ґрунту поталими, дощовими й зливовими водами. Водні ерозії відзначаються при крутості вже 1-2°. Водної ерозії сприяє знищення лісів, оранка по схилі.
Вітрова ерозія характеризується виносом вітром найбільш дрібних частин. Вітрової ерозії сприяє знищення рослинності на територіях з недостатньою вологістю, сильними вітрами, безперервним випасом худоби.
Технічна ерозія пов'язана з руйнуванням ґрунту під впливом транспорту, землерийних машин і техніки.
Іригаційна ерозія розвивається в результаті порушення правил поливу при зрошуваному землеробстві. Засолення ґрунтів в основному пов'язане із цими порушеннями. У цей час не менш 50% площі зрошуваних земель засолено, загублені мільйони раніше родючих земель. Особливе місце серед ґрунтів займають орні вгіддя, тобто землі, що забезпечують харчування людини. За висновком учених і фахівців, для харчування однієї людини варто обробляти не менш 0,1 га ґрунту. Ріст чисельності жителів Землі прямо пов'язаний із площею орних земель, що неухильно скорочується. Так у РФ за останні 27 років площа сільськогосподарських угідь скоротилася на 12,9 млн. га, з них ріллі - на 2,3 млн. га, косовиць - на 10,6 млн. га. Причинами цього є порушення й деградація ґрунтового покриву, відвід земель під забудову міст, селищ і промислових підприємств.