У басейні р. Дунай спостерігається забруднення нітратним азотом (11-16 ГДК), сполуками цинку (11 ГДК), мангану (10-21 ГДК) та нафтопродуктами, р. Дністер — нітратним азотом (13-19 ГДК), сполуками купруму (80), цинку (1,1) і мангану (16-19 ГДК). Особливо забрудненими є притоки Дністра — річки Тисмениця, Свіча, Черва, Бистриця-Солотвинська, Золота Липа, Коропець, Серет — амонійним і нітратним азотом, фенолами та сполуками купруму й цинку.
У надзвичайно незадовільному екологічному стані перебуває Азовське море. Погіршення екологічної ситуації зумовлене будівництвом гребель і водосховищ на ріках Дон і Кубань, які живлять море, впровадженням зрошувального землеробства та рисосіяння в прибережних районах, облаштуванням великих водозаборів у басейнах Дону й Кубані, які щорку недодають в Азовське море 10-15 км3 прісної води. Зростання забруднення навколишнього середовища викидами хімічної та металургійної промисловості (Ростов, Таганрог, Камиш-Бурун, Маріуполь, Донецьк), змив пестицидів з полів та будівництво численних баз відпочинку також сприяли погіршенню екологічного стану і призвели до різкого зменшення біологічної продуктивності екосистем. Так, вилов риби, який 50 років тому був у 40 разів більшим, ніж у Чорному й Балтійському морях разом узятих, скоротився в 40 разів[11].
Загалом для водомірних постів України переважають помірно забруднені води, тобто умовно чисті. Екологічно чиста вода виявлена в Закарпатській, у південній частині Вінницької, на південному сході Харківської та заході Одеської областей, а також у південно-західній частині Автономної Республіки Крим. Підвищена забрудненість води відмічена у Львівській, Одеській, Запорізькій, Дніпропетровській та Донецькій областях. Висока забрудненість води — в північній частині Донецької області і дуже висока — на значній території Херсонської області.
Малі річки забруднені значно більше, ніж великі. Вони мають невисоку стійкість і низький потенціал самоочищення. Отже, швидшими темпами деградують малі річки.
Забруднення поверхневих вод значною мірою впливає на якість підземних вод. Найбільш незадовільний стан підземних вода на Півдні України: в Одеській, Миколаївській, Херсонській і Запорізькій областях та Автономній Республіці Крим. Понаднормове забруднення пестицидами спостерігається у Вінницькій, Житомирській, Луганській та Миколаївській областях і Автономній Республіці Крим. Нітратне забруднення, що перевищує ГДК, відмічається практично на всій території України, за винятком її західних областей [2].
1.5 Наслідки забруднення гідробіоценозів для людини
Людина щодня використовує значну кількість води: для побутових потреб і особистої гігієни міський житель — 40-50 л, сільський житель — до 100 л, у промисловості та сільському господарстві — 400-500 л на душу населення. В результаті діяльності людини відбувається забруднення води, що становить велику загрозу, у першу чергу для здоров’я людини.
Шкідливим для здоров’я людини може бути не тільки використання забрудненої води, але й вплив її через такі трофічні ланцюги, як вода — грунт — рослина — тварина — людина або вода — планктон — риба — людина. Розрізняють три основних типи забруднення води: біологічне, хімічне та радіоактивне [12].
Внаслідок фізичного, хімічного і теплового забруднення водних екосистем Дніпра порушується режим середовища перебування багатьох гідробіонтів. Так будівництво шлюзів, дамб, використання мілководних штучних водойм може бути причиною „цвітіння” води, що обумовлено швидким та інтенсивним розвитком синьо-зелених водоростей. Під час відмирання водоростей особливо у спекотний літній період, уся поверхня води часто вкривається плівкою зі слизу, що утруднює збагачення води киснем. Крім того, при цьому утворюються такі небезпечні токсичні речовини, як фенол, індол та інші. Вода стає непридатною не тільки для пиття, але й для купання.
При потраплянні та накопиченні цих речовин в організмі риб можуть спостерігатися захворювання і навіть їхня загибель. У людей токсини синьо-зелених водоростей зумовлюють розвиток шлунково-кишкових захворювань і в деяких випадках важкі алергії.
Сьогодні природна вода, забруднення стічними водами, непридатна для вживання населенням, оскільки шкідливі речовини та збудники хвороб, які містяться в ній, викликають інфекційні захворювання (черевний тиф, дизентерію, інфекційний гепатит, холеру, лептоспіроз) та інші патологічні порушення в організмі людини (дані Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні за 1999 і 2000 рр.). До слова, за вмістом вірусу гепатиту А води України лідирують у Європі. У забрудненій воді деякі паразити можуть проникати в організм людини через шкіру під час прання білизни, купання, вилову риби та її вживання у їжу і спричинити такі захворювання, як дерматит, опісторхоз, дифілоботріоз та інші [7].
Деякі лікарські препарати, нітрати, миючі засоби (СПАР), ртуть, нафта і нафтопродукти, пестициди не розкладаються протягом тривалого часу. Накопичуючись у планктоні, рибі, а потім трофічними ланцюгами потрапляючи в організм людини, вони пригнічують діяльність багатьох органів, діють як пухлиноутворювачі.
Закислення води та грунтів негативно позначається на організмі людини, в якому накопичуються кислоти, відбувається його закислення (ацидозний стан організму). У таких тварин і людини спостерігається затримка росту, пригнічується імунний статус. Особливо чутливі до ацидозу немовлята. За низького рН гинуть ікра риб, молюски, креветки. Причому смерть обумовлюється не тільки закисленням води, але й отруєнням гідро біонтів внаслідок переходу з донних відкладень у розчинні форми таких важких металів, як свинець, ртуть, кадмій, олово, алюміній, нікель тощо. Що ж стосується радіонуклідів, наприклад, у Київському морі та грунтах інших забруднених зон. Поки в умовах нормального рН перебували у нерозчинній формі у воді та грунті, загроза їх для усього живого була відносно незначна, а у розчинній формі вони несумісні із життям.
Багато гідробіонтів накопичують хімічні та радіаційні забруднення як по трофічних ланцюгах, так і через воду. У результаті міграції з водою і їжею радіонукліди потрапляють в організм людини, накопичуються там і викликають радіоактивне ураження або рак[13].
Існує небезпека забруднення риб свинцем внаслідок застосування цього елемента під час ліквідації Чорнобильської аварії. Частина його потрапила у ріки Прип’ять і Дніпро. Цей свинець також стимулює різні патології, проникаючи з водою і рибою в організм людини. Кадмій, який застосовується в атомних реакторах, виявляють у зябрах, нирках і печінці риб, а також у кістяку наземних видів тварин.
Нині людство майже не вживає природну питну воду і перейшло на техногенну — її одержують на водопровідних станціях шляхом фізико-хімічної обробки [1].
2 СТАН ГІДРОБІОЦЕНОЗУ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО ВОДОСХОВИЩА
2.1 Гігієнічний моніторинг Кременчуцього водосховища
2.1.1 Створення моніторингу Кременчуцького водосховища в межах Черкаського регіону
Подальше зниження ефективності природокористування і посилення антропогенного тиску на довкілля - головна екологічна проблема для України. Незважаючи на те, що вона пов'язана із соціально-економічними труднощами, негативними природними факторами тощо, її вирішенню також сприятиме зміна парадигми відносин людини і природи, перехід до нових пріоритетів та цінностей. Основою успішної реалізації концепції є, насамперед, усвідомлення населенням України гострих екологічних проблем, можливих шляхів їх подолання, чому значною мірою сприяє екологічна освіта, загальна інформованість.
У вирішенні проблеми екологічної рівноваги значне місце відводиться роботі щодо створення моніторингів об'єктів довкілля.
Одним із найважливіших об'єктів довкілля є вода, яка, за даними Міністерства охорони здоров'я, є причиною 1/4 захворювань населення України.
Враховуючи вищевикладене, на виконання Указу Президента України від 14 квітня 1992 року № 248 "Про утворення Надзвичайної комісії з проблем екологічного стану р. Дніпро та якості питної води", Розпорядження Президента України від 3 липня 1992 року №120/92-РП "Про заходи щодо організації роботи по поліпшенню екологічного стану р. Дніпро та якості питної води", "Програми комплексного моніторингу за станом якості води басейну рік Дніпро, Південний Буг, Сіверський Донець в межахУкраїни", затвердженої Міністерством охорони здоров'я України 22.04.94 p., Розпорядження Голови Черкаської обласної державної адміністрації "Про регіональну програму екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води на період до 2010 р." від 30.01.98 р. № 48, Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.98 р. № 391 "Про затвердження положення про державну систему моніторингу довкілля", Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.99 р. № 465 "Про затвердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами" ми розробили методологічні підходи щодо створення моніторингу Кременчуцького водосховища в межах Черкаського регіону.
При розробці методологічних підходів враховано:
-еколого-географічне положення регіону;
-незначну швидкість руху води (від 0,1до 1,2 м/с);
-значну ширину водосховища (до 36 км);
-мілководдя на значних площах;
-скиди господарсько-фекальних та промислових стоків;
-те, що водосховище є джерелом водопостачання для міст Черкаси, Канів,Чигирин;те, що воно використовується в рекреаційних цілях населенням Канівського, Черкаського,Золотоні-ського, Чигиринського районів та м. Черкаси.
Ми визначили постійні створи, терміни і періодичність відбору зразків з урахуванням якісних та кількісних показників води.