2. Вирішення енергетичних проблем на прикладі країн Європи
2.1 Природне електропаливо Данії
Данія, одна з найдавніших держав Північної Європи. До її складу також входять Фар’єрські острови і Гренландія. Столиця держави - місто Копенгаген.
Площа Данії складає близько 43 тис. кв. км., а населяє її 5,12 млн. чоловік. Це одна з найменших європейських країн.
На кожного жителя Данії припадає 0,6 кВт встановленої потужності електростанцій. Іншими словами, країна посідає перше місце у світі за цим показником. Водночас у Данії розповсюджені технології з використанням екологічно чистих джерел енергії, які відновлюються у сільськогосподарському секторі. Інформація про їх розвиток міститься на веб-сайті Фолькецентру – першого в Данії демонстраційного центру відновлюваної енергетики.
Невеликими проектами в галузі поновлюваної енергетики (ПЕ) у сільськогосподарському секторі Данії вважаються такі, які передбачають використання біологічного газу та енергії вітру. Нині в країні також дуже актуальними є технології зі спалювання соломи, дерев’яних стружок і тріски для виробництва теплової енергії.
Біологічний газ. Установлена потужність енергетичних генераторів, здебільшого, коливається в межах від 200 до 500 кВт. Щоб агрегат працював, треба спалити близько 1500-2000 м3 біогазу щодня. На установках змонтовані великі цистерни обсягами від 600 до 1000 м3. За останні роки з’явилося дуже багато нових біогазових установок. Нині в Данії працюють близько 50 біогазових станцій.
Олія. Її виробництво для одержання палива посідає друге місце. Це нова для Данії галузь. У фермерів є спеціальні преси, за допомогою яких вони виготовляють концентрати cakes – корм для тварин. Спочатку з ріпаку одержують олію, а потім з відходів роблять концентрати. Таким чином, фермери вирощують рапс, переробляючи його, отримують концентрований корм і екологічно чисте паливо, яке використовують у системах опалення, а також для заправлення тракторів і автомобілів, що експлуатуються у фермерських господарствах.
Треба зауважити, що з ріпаку одержують не біодизельне паливо, а натуральну олію (НО). А для використання НО треба модифікувати дизельний двигун. Щоправда, відповідно до нових директив ЄС, застосування натурального палива біологічного походження вітається і широко пропагується.
Деревні гранули. Це комерційний продукт. Їх використовують у багатьох країнах. Гранули до Данії імпортують з Канади, Естонії, Білорусі. Також сировину постачають і з деяких датських заводів.
Деревна тріска. Спалюють її у великих печах (з таким матеріалом важче працювати на міні-агрегатах). Тепло використовується переважно для систем центрального опалення. Обігрівається не одна ферма чи будинок, а кілька. Гранули також роблять із деревного пилу, що утворюється при розпилюванні деревини на меблевих фабриках. Пил – дешевше паливо.
Датський уряд вважає, що знань і досвіду в застосуванні відновлюваних джерел енергії в країні накопичено досить і жодна подальша протекційна політика у цій сфері не потрібна. Скасовані всі програми з розробки технологій і застосування ВДЕ: уряд не вважає потрібним і далі займатися цим питанням. Причина дуже проста: він хоче реанімувати стару промисловість і зробити її лідером у виробництві енергії. Успіх же від застосування ВДЕ величезний і очевидний – половина потреби країни в електроенергії покривається якраз за рахунок їхньої роботи. Це означає, що незалежні виробники постачають нині половину всієї необхідної для країни електроенергії. У цьому і полягає проблема.
Крім того, успіх Данії в інших країнах може мати негативний ефект. Нові оператори, кооперативи й компанії, що виробляють електроенергію за рахунок ВДЕ, автоматично стають конкурентами компаній-монополістів. Останні втрачають половину своїх доходів та замовників, тому, природно, вони намагаються втримати свою частку на ринку будь-якими чином.
2.2 Сонячна енергія Іспанії
Іспанія розташована на південному заході Європи і займає приблизно 5/6 території Піренейського півострова, а також Балеарські та Пітиузькі острови в Середземному морі, Канарські - в Атлантичному океані. Площа країни - 503 тис. км2.
На сході і півдні країна омивається Середземним морем, на заході - водами Атлантичного океану.
Іспанія має сухопутні кордони з Францією, Португалією, Андоррою й англійською колонією Гібралтар. Країна знаходиться на перетині важливих морських і повітряних шляхів, що зв'язують Європу з Африканським і Американським континентами. Значна частина країни вкрита плоскогір'ями і гірськими хребтами, навколо яких розміщуються рівнини і низовини. Ліси займають тільки 10 % території Іспанії, що створює оптимальні умови для запровадженні і використання сонячної енергії.
У більшості людей сонячна електроенергетика асоціюється, насамперед, із сонячними фотоелектричними батареями. Однак уже багато років використовуються теплообмінні елементи із селективним світлопоглинальним покриттям. Речовини, що його утворюють, мають властивість поглинати практично всю спрямовану на них сонячну енергію (до 97%) при вкрай незначному власному тепловому випромінюванні (3-4%). Якщо ізолювати такий елемент від охолодження зовнішнім повітрям, то завдяки звичайному сонячному освітленню - неконцентрованому! - поверхня елемента здатна нагрітися до 200 0С і більше. Можливість теплообмінних елементів із селективним світлопоглинальним покриттям нагріватися до настільки високих температур відкриває широкі перспективи для створення сонячних парових "котлів" і на їхній основі - паротурбінних енергетичних установок. Інакше кажучи, подібні перетворювачі сонячного випромінювання можна використовувати для одержання водяної пари з параметрами, що дають змогу організувати ефективний термодинамічний цикл у звичайній паровій турбіні. Коефіцієнт корисної дії такої сонячної паротурбінної установки становить 15-20%, тобто, порівнянний із ККД фотоелектричних батарей. Водяна пара нагрівається при контакті з поглинальною оболонкою. Для водяної пари при атмосферному тиску на рівні моря температура насичення дорівнює 100 0С, тому водяна пара усередині балона при температурі 130-150 0С є перегрітою. Якщо в перегрітій водяній парі розпорошувати воду, вона випаровується. Саме таким простим і ефективним способом відбувається генерація пари усередині балона. Якщо в перегрітій водяній парі розпорошувати воду, вона випаровується. Саме таким простим і ефективним способом відбувається генерація пари усередині балона.
З балона пару гнучким паропроводом подають до парової турбіни, а, виходячи з турбіни, вона перетворюється в конденсаторі у воду. З конденсатора воду насосом знову подають усередину балона, де вона розпорошується й випаровується при контакті з перегрітою водяною парою. Гарячої водяної пари у балоні досить для безперебійної роботи парової турбіни в темний час доби. Через витрату пари й охолодження балона за ніч піднімальна сила аеростата зменшиться всього на 10-20%, що мало вплине на його висоту. У денний час у результаті нагрівання сонячним випромінюванням запас пари буде відновлюватися. Потужність турбогенератора можна змінювати протягом доби відповідно до потреб споживача. При діаметрі балона понад 100 м піднімальну силу водяної пари, що є усередині балона, досить для підіймання конструкції в повітря. Можливі кілька типів сонячних аеростатних електростанцій залежно від способу їхнього розміщення:
1. Аеростатні електростанції
2. Наземного й морського базування
3. Високогірного й висотного базуванняю
На півдні Іспанії відкрита найбільша у світі станція, що виробляє електрику з енергії сонця. Сонячна фотогальванічна електростанція є установкою, що складається з 100 тис. панелей. Займана станцією площа - 500 тис. кв. м, що відповідає площі 70 футбольних полів. Втім, спорудження помітно тільки поблизу - у висоту установка не перевищує трьох метрів, ховаючись серед дерев. Проект в іспанській провінції Аліканте реалізувала німецька фірма "City Solar". Повна потужність електростанції, що передбачається досягти влітку цього року, складе 30 млн. квт/годину електроенергії на рік. Цього вистачить для постачання електрикою 12 тис. родин. Ще одне порівняння: електростанція з такою потужністю, але яка працює на вугіллі, щорічно викидала б в атмосферу 30 тис. тонн вуглекислого газу. Сонячна не викидає нічого. Автори проекту, який обійшовся у 150 млн. євро, вибрали для будівництва долину Бенейксама. Вона, на їх думку, є ідеальним місцем для цього об'єкта, оскільки там буває не менш 300 сонячних днів на рік. Крім того, відзначає газета, у долині дуже часто дує вітер, що прохолоджує панелі. Тим часом, саме проблема охолодження сонячних батарей є однієї з головних для подібного роду пристроїв, особливо, улітку. В Іспанії, де, як відомо, не існує великої недостачі сонячного тепла, виробництво екологічно чистої енергії не дуже розвинено. Однак влада цієї країни вже оголосили, що після проекту в Аліканте будуть побудовані й інші подібні об'єкти. Поки ж уряд має намір субсидіювати діяльність нової електростанції. Варто також сказати, що їй недовго призначено бути найбільшою у світі. Через кілька місяців ще більш масштабна сонячна електростанція буде відкрита по сусідству - у Португалії.