фізичні особи.
Заходи з комплексу екологічного маркетингу, до речі як і традиційного, формуються на основі ситуаційного аналізу ринкових можливостей і загроз, а також сильних і слабких сторін діяльності підприємства.
Комплекс екологічного маркетингу формується під впливом таких зовнішніх факторів:
законодавчі обмеження і регламентації, зокрема, в Україні застосовуються такі елементи економіко-правового механізму регулювання природокористування та природоохоронної діяльності: збір за забруднення навколишнього природного середовища, плата за використання природних ресурсів (мінеральних, водних, земельних, лісових, біологічних), механізм відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення законодавства про охорону довкілля, система державного (бюджетного), а також позабюджетного фінансування природоохоронних заходів (через державний та місцеві екологічні фонди) тощо;
вимоги національних і міжнародних стандартів, зокрема ISO 14000, особливо це стосується продукції, що поставляється на експорт;
ефективність витрат. Так, виготовлення неекологічної продукції може бути пов’язане зі значними витратами на очистку чи утилізацію відходів, компенсаційні виплати робітникам, що працюють у шкідливих умовах тощо;
екологічно орієнтовані акції громадськості, зокрема у м. Сумах через протести громадськості відмовились від розміщення екологічно шкідливого виробництва на Сумському ВО “Хімпром”;
екологічна обізнаність суспільства взагалі, товаровиробників і цільових споживачів зокрема, екологічна освіта сприяють розумінню шкідливості виробництва і споживання неекологічних товарів;
конкуренція - неекологічна продукція може користуватися меншим попитом; ті з товаровиробників, що роблять ставку на екологічність, користуються більшою довірою споживачів, формується їх сприятливий імідж;
постачальники екологічної сировини та розробники екологічно чистих технології спонукають товаровиробників використовувати їх;
міжнародна спільнота. На початку 80-х рр. у більшості розвинутих країн виникають масові демократичні рухи громадськості, що виступають проти забруднення навколишнього середовища, не визнають атомної енергетики, орієнтуються на мінімізацію та децентралізацію виробничо-господарської та соціокультурної діяльності, які називаються “зеленими”. З 1971 р. у світі діє близько 80-ти Зелених партій. Їх діяльність охоплює передусім територію розвинутих країн, але, водночас, подає приклад іншим.
Необхідно постійно відслідковувати та враховувати зміни складу зовнішніх факторів та їх впливу на конкурентоспроможність продукції і підприємства: деталізувати їх дію, чітко розділити ринкові можливості і загрози.
Окрім того, необхідно аналізувати внутрішні сильні і слабкі сторони товаровиробника з погляду екологічного маркетингу:
ступінь урахування і здатності вирішувати еколого-економічні проблеми;
ступінь екологічності сировини, що використовується;
ступінь екодеструктивного впливу на довкілля самого підприємства (виробничий процес, відходи тощо);
цільові установки керівництва, спрямовані на вирішення екологічних проблем;
імідж підприємства з погляду споживачів і широких кіл громадськості і т.д.
Як зовнішні, так і внутрішні фактори повинні враховуватися при визначенні можливих напрямків розвитку підприємств на основі екологічних товарів (виробів та послуг).
Для забезпечення конкурентоспроможності екологічних товарів підприємству треба володіти необхідною інформацією про нові екологічні технології, а також мати відповідне устаткування. Його придбання, як правило, супроводжується значними витратами. Тому для початку виробник екологічних товарів повинен мати значну фінансову базу чи можливість отримання кредитів на прийнятних умовах.
Напрямки досягнення конкурентного успіху на ринку при застосуванні екологічного маркетингу подано у табл. 3.1. Стрілками показано найбільш прийнятні напрямки розвитку.
Таблиця 3.1 – Напрямки розвитку екологічного маркетингу
| Витрати споживання | Екологічні переваги товару: | |
| індивідуальні | суспільно значущі | |
| Нижче, ніж у аналогічних звичайних товарів | Вихідна позиція екологічного маркетингу: Þ захисні конкурентні переваги ß 1 | Формування суспільно-орієнтованого іміджу:конкурентні і екологічні переваги 2 |
| Вище, ніж у аналогічних звичайних товарів | Усунення конкурентних бар’єрів: раціоналізація і диференціація 3 | Маркетинг як інструмент захисту довкілля: державне стимулювання екологізації через податки, екологічні платежі і штрафи тощо 4 |
Розглянемо докладніше наведену схему.
Поле 1 Якщо екологічні товари не чинять екодеструктивного впливу на довкілля і забезпечують споживачам не меншу ніж товари-замінники ефективність споживання, екологічні переваги стають конкурентними перевагами.
Існує поняття “прибуткова екологія”. Цей напрямок екологізації процесів економічного розвитку виник і розвивається у ряді економічно розвинених країнах світу. Він означає зменшення екодеструктивного впливу на довкілля водночас з покращенням економічних показників виробника внаслідок впровадження нової техніки та технологій, підвищення конкурентоспроможності продукції, зниження собівартості, і загалом – підвищення ефективності виробництва. Прикладами таких товарів є малогабаритні автоматичні газонаповнювальні компресорні станції, дефіцитні продукти та енергія, отримані при утилізації твердих побутових, рослинних відходів тощо.
Поле 2 У випадку, коли товари мають суспільно значущі переваги, тобто є прийнятними для суспільства з екологічної точки зору і при цьому за ціною дешевші чи на рівні товарів замінників, то вони доволі легко будуть сприйматися ринком, наприклад, упаковки для сміття, що виготовлені з використаних пластикових виробів. Для цього досить лише провести відповідну рекламу.
Поле 3 Екологічні товари, що є дорожчими за звичайні, наприклад, продукти харчування, зустрінуть певні ускладнення при їх просуванні на ринок. З метою їх усунення необхідно орієнтуватися, наприклад, на ті групи споживачів, які згодні переплачувати за екологічність. Окрім того, необхідно роз’яснювати споживачам, що споживаючи екологічні продукти харчування вони зберігають здоров’я, підвищуючи тим самим якість свого життя. Ефективним засобом просування на ринок екологічних товарів є їх субсидування.
Поле 4 Якщо ж екологічні товари дорожчі за їх звичайні аналоги і вони не мають індивідуальних переваг, то вони будуть не сприйматися ринком. Без заходів державної чи регіональної підтримки обійтися практично неможливо. Так до придбання дорогого очисного обладнання промислові підприємства спонукають великі екологічні штрафи та платежі.
Як підсумок, зазначимо, що існують різні підходи до класифікації екологічного маркетингу, як то на рівні окремого суб’єкта господарювання, регіону і держави, як то комерційний і некомерційний екологічний маркетинг, як то на основі виділення різних типів екологічного маркетингу, кожний з яких має свою неповторну мету, однак, на погляд автора, головне – засвоїти, що екологічний маркетинг – вид діяльності підприємства, спрямований на виявлення та задоволення екологічних потреб окремих споживачів та суспільства в цілому кращим способом порівняно із конкурентами, в результаті якого забезпечується конкурентоспроможність і прибутковість підприємства. З цього визначення бачимо, що екологічний маркетинг є концептуальним підходом до ведення бізнесу конкретним суб’єктом господарювання. Для успішного впровадження конкретними суб’єктами господарювання екологічного маркетингу, необхідно знати, під впливом яких зовнішніх факторів формується комплекс екологічного маркетингу, а також за якими напрямками найбільш доцільно його розвивати.
Розглянуті в розділі питання виникнення концепції екологічного маркетингу в контексті сталого розвитку, ролі громадських рухів у формуванні екологічного маркетингу, сутності екологічного маркетингу та його видів, дозволяють перейти до вивчення тенденцій розвитку екологічного маркетингу.