Бувають такі типи корозії:
1. Рівномірна. 2. Плямиста.3. Міжкристалічна. 4.Пітінг. та ін.
Корозія буває двох видів:
1. Хімічна та 2. Електрохімічна.
Хімічна та електрохімічна корозії
В залежності від агресивності середовища розрізняють хімічну і електрохімічну корозію.
Хімічна корозія – це руйнування металу в середовищі неелектроліту в результаті
хімічної взаємодії.
Вона поділяється на газову і рідинну
Газова – відбувається у газах (повітря, і ін.)
Рідинна – проходить у рідинах, які не проводять електричний струм (нафта, керосин, бензин, масла і т.д.).
Електрохімічна корозія – це зруйнування металу в середовищі електроліту з виникненням у середині системи електричного струму.
До цієї корозії відносяться:
Атмосферна корозія.
Грунтова корозія.
Водна корозія.
Біокорозія.
Інші корозії.
Вона ще може бути гальванокорозією і електрокорозією Гальванокорозія ділиться на макро , мікро і сублімікрокорозію.
Макро – можна бачити просто так.
Мікро – під мікроскопом.
Субмікро – в ультрамікроскоп.
До електрокорозії відноситься корозія під дією блукаючих струмів.
Електрохімічна корозія має місце у розчинах кислот, лугів, солей, морській воді,
у вологому повітрі, якій містить розчинені гази. Це найбільш поширений вид корозії. Електрохімічне руйнування металів обумовлене появленню електричного струму в середині системи.
Метали, що застосовуються у техніці, містять домішки різних металів. Внаслідок зіткнення їх з агресивним середовищем утворюються гальванічні елементи, в яких більш активний метал безперервно руйнується, переходячи у розчин електроліту у вигляді катіонів. Тому електрохімічна корозія характеризується анодним окисленням металів.
Роботу вищезазначених гальванічних елементів можна пояснити на основі величин стандартних електродних потенціалів відповідних металів. Наприклад, під час контакту заліза з міддю виникає гальванічний елемент, в якому анодом є залізо, а катодом – мідь(мал.).
Схема корозії заліза з включенням міді.
Внаслідок роботи такого елементу мають місце такі окисно – відновні процеси:
На аноді 2Fe + 4ē → (окислення)
Атоми заліза віддають електрони і переходять у розчин у вигляді Fe
На катоді О + 2Н О + 4ē → 4ОН (відновлення)
Електрони, що переходять з аноду на катод, відновлюють кисень, розчинений у плівці води на поверхні катоду.
Вторинні процеси: →
→
Іони Fe сполучаються з іонами ОН утворюючи білу іржу, яка окислюється киснем повітря у присутності вологи до бурої іржи Fe(OH) . Склад іржи може змінюватися в залежності від умов її утворення. Частіш за все вона має склад Fe ·Н О або 4Fe(OH) . Крім того іржа містить Fe
Корозія, яка супроводжується відновленням кисню, має місце у воді, повітрі і ґрунті. Коли у середовищі присутня значна кількість іонів водню, то окислювачем є іони Н (корозія у кислому середовищі):
2Н +2ē → Н
Майже всі метали у техніці є неоднорідними і наявність у них різних домішок веде до виникнення на поверхні великої кількості мікрогальванічних пар. Роль електроліту виконує гігроскопічна волога, що утворює на поверхні металу плівки товщиною у декілька десятків молекулярних шарів.
Той компонент окисленого середовища, який здатний поглинати загублені металом електрони, називається деполяризатором.
Якщо деполяризаторами є катіони водню, то має місце воднева деполяризація, а якщо атоми кисню – киснева деполяризація.
Механізм цієї корозії заключається в слідуючому: На металі з допомогою пилу, грязі, вологи створюється рідинна плівка (електроліт). Метал починає руйнуватися, тобто ржавіти. Між різними включеннями і металом утворюється гальванічний елемент, де анодом служить метал, а катодом той самий пил. Розберемо корозію заліза.
А 2 4ē →
+ 4ē →
→
→
(мікрокорозія) (іржа)
На практиці найчастіше зустрічаються не чисті метали, а сплави або контакти двох металів.
У таких випадках утворюється гальванічна пара із двох металів (макрокорозія). Наприклад оцинковане залізо. Анодом буде
А 4ē →
+ 4ē →
→
У цьому випадку руйнується (розчиняється), а залізо охороняється від іржи. Грунтова корозія
Складною різновидністю корозії являється ґрунтова. Тут грають роль фізичні і хімічні властивості ґрунту, волога, рН ґрунту, повітропроникність, електродний потенціал металу, який знаходиться у контакті з ґрунтом і т. д.
Водна корозія також залежить від активності металу з якого зроблена конструкція, рН води, її жорсткість, забрудненість і т. д.
Біокорозія проходить за рахунок продуктів життєдіяльності мікроорганізмів, які можуть виробляти СО , Н , СН і т. д.
Корозія під дією блукаючих струмів.
Ця корозія виникає там де проходить електричний струм. Більш усього це під лініями великої напруги, під трамвайними коліями, трансформаторними будками і т. д.
Руйнування йде дуже швидко, коли струм постійний. Фактори, які впливають на корозію
На корозію впливають дуже багато факторів:
1. Активність метала. Поглянемо на таблицю напруг металів (див. „Гальванічні елементи”) і стане ясно з якого металу краще зробити конструкцію: з натрію – вона у вологому повітрі вибухне, з алюмінію – легка, а треба важку, з золота – дуже дорога, давайте з заліза і все буде добре.
2. Структура метала. Сплави з однорідною структурою більш стійкі чим з неоднорідною. Наприклад, бронза, латунь, сплави золота і срібла, золота і міді.
3. Механічна деформація. Наприклад, зігнута труба. Внутрішній шар труби стискається, зовнішній – розтягується. У цьому місці і почнеться корозія. Або давайте ударимо молотком по трубі, зробимо ум ятину і подивимося, що буде.
4. Поверхність метала. Полірований метал хуже піддається корозії, ніж шорсткий. Наприклад, колона, яка знаходиться недалеко від столиці Індії. Вона зроблена з чистого заліза і добре відшліфована руками рабів, майже не піддається корозії.
5. Роль середовища. Грає роль середовище у якому знаходиться предмет або конструкція (кислі дощі; грунт лужний, кислий; клімат сухий , вогкий і т.д.).
Існують 3 метода захисту металів від корозії.
Неметалічний.
Металічний. Хімічний.
Неметалічний метод - заключається у тому, що метал можна захистить фарбами, лаками, змазуванням маслами, вазеліном, покривати бітумом, емалями, гумкою (гуміровання), цементом (торкретірування) і др..
Металічний метод – заключається у тому, що метал захищають металами. Для цього маємо декілька способів металічного захисту:
Гальванічний, який заключається у тому, що у гальванічній ванні, шляхом електролізу, роблять хромування, нікелювання, сріблення, золочення.
2. Гаряче покриття. Це, коли у розплавлений метал занурюють обезжирений метал. Наприклад, оцинковане залізо, луджене залізо.
3. Спосіб металізації заключається у тому, що на холодний предмет (конструкцію) при допомозі металізатора наносять розплавлений метал (частіше всього це алюміній, цинк, нікель, мідь). Наприклад, станина мікроскопа, і т.д.
4. Спосіб алітіровання, який заключається у тому, що на гарячу конструкцію за допомогою металізатора наносять розплавлений метал У цьому випадку одержуємо поверхневий сплав. Хімічний метод захисту можна провести 3–ма способами:
Оксидування (вороніння) відбувається при допомозі кисню (нагани, пістолети,
гвинтівки, ствол кулемета, пушки). При цьому розжарений метал поміщають у масло, де він поступово охолоджується.
2.. Пасивування (пасивація) проводять концентрованою азотною кислотою (Н Конструкцію поміщають в кислоту, видержують декілька годин. При цьому утворюється нітридна плівка. Можна це робити за допомогою або під тиском.
Фосфатування з допомогою ортофосфорної кислоти Н РО . Краще робити 50%
кислотою, добавляючи на кожні 100 мл по 5 г сульфату цинку. Утворюється фосфідна плівка. Цей метод застосовується і сьогодні у аерозолях проти корозії.
Катодний і анодний захист.
Це металічний захист:
Анодний коли конструкцію покриваємо більш активним металом (оцинковане залізо).
Катодний коли конструкцію покриваємо менш активним металом (луджене залізо).
Існує протекторний спосіб захисту. Він заключається у тому, що через деяку відстань до конструкції прикріпляють більш активний метал (частіше або ). Це до нефтепроводу, газопроводу водопроводу (через 50 м), кораблів, підводних човнів (1 – 2 м).
Електрозахист заключається у тому, що від випрямляча до конструкції підключаємо негативний полюс ( ), а позитивний (+) заземляємо.
Захищають метал від корозії інгібіторами – це речовини, які зменшують корозію. До них відносяться: карбонати, фосфати і хромати.
Активатори корозії - збільшують корозію. Це флориди, хлориди, сульфати, нітрати. Зменшують корозію роблячи сплави, які важко піддаються корозії.
План.
Фізичні властивості металів. Одержання металів.
Хімічні властивості металів.
Значення металів для людини.