Технологія виробництва силікатної цегли (стр. 3 из 7)
Приймально-здавальні випробування проводять за такими показниками:
- зовнішній вид;
- наявність дефектів від силікатної суміші, що не погасилася;
- розміри і правильність форми виробів, розміри проколів постелі;
- наявність включень у зломі та на поверхні виробів;
- колір (відтінок кольору) лицьових виробів;
- границя міцності на стиск;
- границя міцності на згин (для цегли);
- середня густина.
Періодичні випробування проводять не рідше одного разу:
- на місяць - для визначення міцності зчеплення декоративного покриття з поверхнею лицьових виробів;
- на квартал - для визначення водопоглинання, морозостійкості виробів;
- на рік - для визначення ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів у тому випадку, якщо відсутні дані постачальника про значення ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів у матеріалах, що поставляються.
Періодичні випробування за показниками міцності зчеплення декоративного покриття з поверхнею лицьових виробів, водопоглинання, морозостійкості виробів проводять також кожного разу при зміні сировини або технології. Періодичні випробування щодо визначення ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів проводять також кожного разу при зміні сировинних матеріалів.
Для проведення приймально-здавальних і періодичних випробувань вироби відбирають від партії в кількості 100 шт. Вироби відбирають випадковим способом без огляду із зовнішніх і внутрішніх рядів штабелів (пакетів) і перевіряють на відповідність вимогам цього стандарту за зовнішнім видом. 3 числа виробів, що задовольняють цим вимогам, відбирають вироби для проведення приймально-здавальних випробувань за іншими показниками і періодичних випробувань у кількості, яка вказана у таблиці 4.
Таблиця 4 – Показники проведення приймально-здавальних випробувань
| Найменування показників | Кількість виробів для приймально-здавальних випробувань від кожної партії, шт | Кількість виробів для періодичних випробувань, шт | ||
| цегли | каменів | цегли | каменів | |
| Розміри і правильність форми | 20 | 20 | - | - |
| Колір (відтінок кольору) лицьових виробів | 10 | 10 | - | - |
| Границя міцності на стиск | 10 (або 10 парних половинок) | 5 | - | - |
| Границя міцності на згин | 5 | - | - | - |
| Наявність включень | 2 | 2 | - | - |
| Міцність зчеплення декоративного покриття з поверхнею лицьових виробів | - | - | 3 | 3 |
| Середня густина | 3 | 3 | - | - |
| Водопоглинання | - | - | 3 | 3 |
| Морозостійкість | - | - | 20 | 20 |
При одержанні стабільних результатів визначення показників зовнішнього виду у відповідності з не менше ніж у п'яти послідовних партіях дозволяється у подальшому відбирати для проведення приймально-здавальних випробувань від кожної партії вироби в кількості 20шт.
При незадовільних результатах контролю виробів хоч за одним показником проводять повторні випробування за цим показником подвоєної кількості зразків, що відібрані з тієї самої партії. Партію виробів приймають, якщо результати повторних випробувань задовольняють вимогам цього стандарту. При незадовільних результатах повторної перевірки партія бракується. За вимогою органів державного нагляду, споживачів або за пред'явленням рекламацій за участю представників заводу-виготовлювача проводяться контрольні, у т.ч. арбітражні випробування, які включають всі показники приймально-здавальних і періодичних випробувань або, за погодженням сторін, окремі (один) показники.
Кожна партія виробів або її частина, що поставляється споживачу, повинна супроводжуватись документом про якість, в якому зазначають:
- найменування підприємства-виготовлювача і (або) його товарний знак;
- номер і дату видачі документа;
- найменування та умовне позначення виробів;
- номер партії і кількість виробів, що відвантажуються;
- водопоглинання;
- границю міцності на згин;
- середню густину;
- ефективну сумарну питому активність природних радіонуклідів (клас застосування);
- міцність зчеплення декоративного покриття з поверхнею лицьових виробів;
2.5 Методи контролю
Розміри виробів, радіус закруглення, непаралельність граней, товщину зовнішніх стінок, розміри проколів, довжину тріщин, глибину шорст-костей і зрив грані, глибину відбитостей кутів і ребер, розмір включень вимірюють за допомогою лінійки за ГОСТ 427, штангенциркуля за ГОСТ 166, штангенглибиноміру за ГОСТ 162, косинця за ГОСТ 3740, спеціального контрольного шаблону з похибкою не більше 1 мм. Для визначення довжини та ширини виробів вимірювання проводять у трьох місцях - по ребрах та середині постелі, товщини - по середині поперечика та ложка. За кінцевий результат приймають середнє арифметичне вимірів.
Для визначення непаралельності вимірюють чотири ребра: при формуванні на постіль - за товщиною, на ложок - за шириною, на поперечик - за довжиною і вираховують як різницю найбільшого і найменшого значень вимірів. Розмір проколів визначають штангенциркулем за найбільшим виміром. Шорсткості або зрив грані визначають виміром зазору між гранню виробу та ребром лінійки, що прикладена до неї. Глибину відбитостей кута або ребра вимірюють за допомогою штангенглибиноміру або косинця та лінійки по перпендикуляру від вершини кута або ребра, що утворений косинцем, до пошкодженої поверхні. Довжину тріщини по постелі цегли або каменю вимірюють по прямій від точки початку тріщини до її перетину з ребром грані, через яку вона проходить на всю товщину виробу[1].
Дефекти від силікатної суміші, що не погасилася, визначають візуально по наявності на виробах здутин, лущення поверхні, сітки мілких тріщин, збільшення об'єму. Кількість включень та їх розмір визначають на поверхні виробів та на зломі їх парних половинок. Перевірку кольору пофарбованих лицьових виробів проводять методом порівняння його з двома зразками-еталонами, один з яких пофарбовано у допустимо блідий тон, а другий - у допустимо насичений того самого кольору.
Вироби, які пофарбовані слабше зразка-еталона блідого тону і сильніше зразка-еталона насиченого тону, прийманню не підлягають. Порівняння з еталонами проводять на відкритому майданчику при денному світлі на відстані 10 м. Вироби, що випробовують, встановлюють у виді вертикальної стінки між еталонами. Марку за міцністю цегли встановлюють за границею міцності на стиск та на згин. Марку за міцністю каменів встановлюють за границею міцності на стиск. Границю міцності на стиск та згин виробів визначають за ГОСТ 8462. Допускається визначати міцність на стиск неруйнівним ультразвуковим методом за ГОСТ 24332.
Водопоглинання, масу, середню густину, морозостійкість визначають за ДСТУ Б В.2.7-42. Міцність зчеплення декоративного покриття з поверхнею виробів визначають методом відриву металевої пластинки завтовшки від 3 до 5 мм і розміром 20 мм х 20 мм, яку приклеєно до декоративного покриття. Пластинку з петлею приклеюють до декоративного покриття виробу клеєм БФ-2 за ГОСТ 17172 або клеєм такого складу (частин за масою):
- епоксидна смола за ГОСТ 10587 ............ 100;
- поліетиленполіамін за ГОСТ 8728 ........... 10;
- портландцемент за ДСТУ Б В.2.7-46 ...... 250.
Перед відривом по периметру пластинки проводять надріз декоративного покриття. Відрив декоративного покриття проводять не раніше ніж через 2 доби після витримування зразків при кімнатній температурі.
Міцність зчеплення Rç÷ , МПа (кгс/см2 ), визначають за формулою
, (1)
де Р - руйнівне навантаження, кН (кгс);
F - площа відриву покриття, см2 .
Міцність зчеплення декоративного покриття з поверхнею виробу визначають як середнє арифметичне результатів визначення міцності на трьох зразках. Радіаційний контроль виробів проводять згідно з ДБН В.1.4-2.01.
3. Опис технологічного процесу і технологічного виробництва силіктної цегли на прикладі Вінницького цегляного заводу
Виробництво цегли включає декілька етапів:
- Розробка кар'єру;
- Первинна переробка маси;
- Накопичення і зберігання глиняної шихти;
- Вторинна переробка шихти;
- Формування і транспортування цегли-сирцю;
- Сушіння цегли-сирцю;
- Посадка висушеної цегли-сирцю на обпалювальні вагонетки;
- Випалювання цегли;
- Розвантаження готової продукції.
Розробка кар'єру
Видобування глинистої сировини починається зі поверхневих робіт, які проводяться| бульдозером Д 3-27С. Розмір відвала: висота – 1200 мм., довжина – 3000 мм. Вскриття повинно випереджати роботи по видобутку сировини.