Розкриття міжпредметних звязків при проведенні інтегрованих уроків з хімії у 9 класі (стр. 2 из 18)

Інтеграційні процеси, створення системи знань у свідомості дитини — основа розвитку її мислення, його об'єктивації.

Інтеграційні процеси – необхідна умова розвитку критичного (симетричного, інтегративного) мислення, яке об'єднує в собі теоретичне й емпіричне, логічне й художнє, раціональне й ірраціональне і т.д. мислення.

Перед педагогом постають питання: які початкові основні знання про природу мають бути засвоєні дитиною, щоб з них у її свідомості утворилася цілісна система знань, щоб процес засвоєння кожного нового елементу знань був процесом розуміння, тобто включення його в цілісність, а навчальний процес був природнім способом буття дитини? Які методи і форми навчання має обирати вчитель, які спільні для всіх засвоюваних елементів знань закономірності має він обрати основою розуміння їх? Розв'язуючи ці завдання, вчитель має знати, що властивості і відношення речей у природознавстві визначаються через закон. Отже, система, цілісність знань про природу учнем може бути встановлена за допомогою законів, на основі яких пояснюються засвоювані елементи знань. Але для цього необхідно використати не будь-які закони природничих наук (фізичні, хімічні, біологічні та ін.), а найбільш загальні, спільні для всіх природничих наук і єдині для всього сущого закони. Знання системи цих законів, засвоєних учнем, і дасть йому "передрозуміння цілісності" природничонаукових знань, а вміння застосовувати ці закони до пояснення новозасвоюваних знань - розуміти їх і включати в цілісність, розширювати горизонти розуміння [4].

Для природовідповідного розвитку свідомості учня, створення умов перетворення його дитячого мислення в цілісну свідомість особистості, школа повинна забезпечити стосовно природничонаукової освіти такі умови, а саме принципи реалізації інтеграції[5,6]:

1.Принцип доцільного співвідношення сутнісних та емпіричних, практичних знань обумовлює відведення близько четвертої частини обсягу шкільних знань про природу (знань того чи іншого предмета) під сутнісні (абстрактні) знання, на основі яких впорядковується весь зміст знань про природу (знань того чи іншого предмета).

2.Принцип ідейного наскрізного зв'язку елементів знань в предметах і між ними обумовлює включення у зміст кожного з них відомостей про загальні закономірності природи таким чином, щоб забезпечити скрізні внутріпредметну і міжпредметну інтеграцію знань в єдину природничо - наукову картину світу ПНКС під час вивчення кожної теми, розділу.

3.Принцип структурності знань вимагає, щоб програми і підручники в кожному цілісному відрізку навчального матеріалу (темі, розділі) проектували рівні узагальнень, що враховують ієрархію законів природи, і виділяли такі шари знань:

1) явища, факти, спостереження;

2) емпіричні залежності;

3) часткові закони і закономірності;

4)системи законів і закономірностей, що складають ядро теорії;

5) систему фундаментальних закономірностей.

Теми, що містять тільки фактичний матеріал і не мають ядра теоретичних узагальнень, в програмах і підручниках повинні бути винятком.

4.Принцип цілісності дидактичних відрізків навчального змісту (теми, розділу. курсу) обумовлює конструювання цих відрізків як фрагментів ПНКС, що мають ядро теоретичних узагальнень, яке зв'язується з ядром природничонаукових знань.

5.Принцип неперервності, кумулятивності згідно з яким ПНКС радикально не змінюється протягом її формування, а лише розширюється і деталізується.

Відповідно до цих принципів можна схематично показати поетапне формування природничонаукової картини світу [4].

Схема1.Етапи формування природничонаукової картини світу

ПО

ЧАТЗнання про Знання про Біологічна

КО форми організації рівні організації складова

живої природи біологічної форми картина

ВІ руху матерії світу

УЯВ

ЛЕН

НЯ

Природничо-

Знання про Знання про Хімічна

форми організації рівні організації складова

речовини хімічної форми картина наукова

ПРО світу

картина

світу

ПРИ

РО

ДУ

Знання про Знання про Фізична

фізичні тіла та рівні організації складова

доречовинні фізичної форми картина

форми організації руху матерії світу

матерії

Отже, аналізуючи цю схему можна зробити висновок, що загальними опорними поняттями для формування цілісної природничонаукової картини світу є такі: форми руху матерії, рівень організації, ієрархія форм руху й рівнів організації. Ці поняття ми відносимо до міжпредметних. До внутрішньо предметних понять природничих курсів єдиної міжпредметної змістовної лінії відносимо ті, що відповідають назвам рівнів структурної організації певних форм руху матерії. Базовими внутрішньо предметними хімічними поняттями є поняття: атом, молекула, полімер, властивість, біологічна функція, хімічна форма руху матерії, хімічна картина природи (точніше, хімічна складова наукової картини світу). До опорних біологічних понять ми відносимо такі: ознаки життя, клітина, тканина, організм, популяція, вид, біогеоценоз, біосфера, біологічна форма руху матерії, біологічна складова картини природи.