Ще одним видом привернутих засобів є цінні папери, які знаходяться на балансі банку і продаються з угодою про зворотний їх викуп. Так створюються пасиви банківських ресурсів.
Мобілізовані грошові кошти банки використовують для кредитування клієнтури і здійснення своєї підприємницької діяльності. Операції, пов’язані з розміщенням банківських ресурсів, відносяться до активних операцій банків.
У активах банків виділяються дві найважливіші групи операцій – кредитні (обліково-позичкові) і фондові операції. На них доводиться до 80% всього балансу.
Кредитні операції можна класифікувати по ряду ознак.
Залежно від забезпечення розрізняються: позики без забезпечення (бланкові) і позики, що мають забезпечення. Останні діляться на: вексельні, підтоварні і фондові.
Вексельні позики – це кредити, що видаються у формі покупки векселя або під заставу векселя. Враховуючи вексель, банк стає його власником і виплачує особі, що емітувала вексель або що пред’явив його до обліку, певну суму грошей. За цю операцію банк стягує з клієнта певний відсоток, який називається обліковим відсотком, або дисконтом. До активних вексельних операцій банків відносяться також акцептна і аваль операції. Акцептна операція полягає в тому, що банк надає право солідному клієнтові виписувати векселі, які банк акцептує, тобто, гарантує оплату за свій рахунок по даному векселю, а клієнт, що користується таким акцептним кредитом, зобов’язується внести до закінчення терміну векселя в банк відповідну суму для оплати векселя. У разі авалю платіж по векселю здійснюється безпосередньо векселедавцем, а аваль служить лише гарантією платежу. При нездатності векселедавця сплатити вексель відповідальність за здійснення платежу по векселю переноситься на банк, який поставив аваль на векселі, і за системою кореспондентських відносин з використанням банківських ключів і шифрів підтвердив у разі запиту іншому банку свій аваль. Особливість операцій акцептного авалю полягає в тому, що вони відносяться одночасно до активних і пасивних операцій.
Підтоварні позики – це позики під заставу товарів і товаророзпорядчих документів.
Фондові позики – це позики під забезпечення цінних паперів.
По термінах погашення: що не мають певного терміну – онкольні (що погашаються на вимогу позичальника або банку); короткострокові (до одного року); середньострокові (від одного року до п’яти років) і довгострокові (понад п’ять років).
По характеру погашення: що погашаються одноразовим внеском; що погашаються в розстрочку.
По методу стягування відсотка: відсоток утримується у момент видачі позики (при обліку векселя, при наданні споживчої позики); відсоток сплачується у момент погашення кредиту або рівномірними внесками впродовж всього терміну кредиту.
По категоріях позичальників, що відображають економічний зміст і мету кредиту.
До фондових операцій банків відносяться різноманітні операції з цінними паперами: покупка цінних паперів для власного портфеля (інвестиції); первинне розміщення знов випущених цінних паперів серед утримувачів; покупка і продаж цінних паперів на ринку за дорученням клієнта (обслуговування вторинного обороту цінних паперів); позики під цінні папери. “Портфель цінних паперів у банків служить засобом отримання додаткового прибутку у вигляді дивідендів і відсотків, знаряддям фінансового контролю, а також одним з методів фінансування витрат держави”.
Банки ведуть також комісійні операції, тобто “виконують різні доручення своїх клієнтів за їх рахунок”. Такі доручення пов’язані з переказом грошей як усередині однієї країни, так і з однієї країни в іншу. Це перекладні операції, при яких клієнт доручає своєму банку (у якому він встав на розрахунковий-касове обслуговування і з яким уклав договір про розрахунковий-касове обслуговування) перекласти певну суму з рахунку клієнта вказаному адресатові. Коли операція здійснена, банк висилає або видає (якщо клієнт є в банк особисто) документ про здійснення перекладу. За операцію, що проводиться, банк стягує комісію.
Акредитивна операція полягає в тому, що банк приймає доручення від клієнта провести платіж третій особі (бенефіціару), тобто особі, на користь якої відкритий акредитив, або акцептувати векселі бенефіціара, або провести платіж бенефіціару, але тільки на певних умовах.
Інкасові операції – це операції по отриманню банками для клієнтів грошей за їх дорученням і за їх рахунок по різних документах. Інкасові операції здійснюються з чеками, векселями, товарними документами і цінними паперами. При інкасуванні цінних паперів клієнт передає їх банку для реалізації на ринку тієї країни, де вони емітовані.
Факторингові операції відносяться до посередницьких. Суть їх в тому, що банк купує боргові вимоги (рахунки-фактури) клієнта на умовах негайної оплати 80% вартості відфактурованих постачань і сплати решти частини, за вирахуванням відсотка за кредит і комісійних платежів, в строго обумовлені терміни незалежно від надходження виручки від боржників.
Особливий різновид комісійних операцій – довірчі операції, що полягають в тому, що банк за дорученням клієнтів бере на себе зберігання, передачу і управління певним майном, вираженим як в грошах, так і в цінних паперах.
До комісійних відносяться також торговий-комісійні операції – покупка і продаж за дорученням клієнта дорогоцінних металів і коштовних каменів, покупка і продаж цінних паперів і т.д.
Різновидом посередницьких операцій є трастові операції банків. Найбільш поширена форма володіння власністю в країнах з розвиненою ринковою економікою – наявність акцій, облігацій і грошових коштів. У міру збільшення кількості фінансових інструментів і суми фінансових активів комерційні банки розширюють трастові (довірителі) операції. Трастові департаменти банків – одні з найбільш розвинених підрозділів сучасних транснаціональних банків.
Сучасний стан банківської сфери характеризується наявністю деяких проблем зростання, серед яких найбільш рельєфними є загострення конкурентної боротьби в наслідок об’єктивного уповільнення темпів експансії в зовнішнє середовище, зниження ефективності діяльності та системи управління, відголосу процесу глобалізації, зростання дії позаекономічних факторів, зокрема впливу політичного істеблішменту, правового нігілізму, тощо. У таких умовах необхідно виділити пріоритети, які можуть забезпечити сталий розвиток банківської сфери та економіки в цілому та сформувати заходи, щодо їх досягнення.
Такими пріоритетами, на нашу думку, повинні стати:
· забезпечення принципу справедливого розподілу доходів між банками в залежності від внеску в загальний розвиток банківської сфери та економіки;
· формування ефективного інституційного середовища для регулювання факторів конкурентної боротьби та уповільнення монополізації банківської сфери;
· створення умов прискореного розвитку регіонів та вирівнювання їх стану через збільшення фінансування та кредитування перспективних напрямів господарської діяльності;
· визначення незадоволених потреб клієнтів щодо банківського обслуговування та їх задоволення на основі пропозиції нових банківських продуктів і різних форм та способів надання послуг;
· підвищення використання “людського фактору” через створення ефективної системи управління та здійснення кадрової політики в банківських установах.
Розглянемо кожний із запропонованих пріоритетів та особливості забезпечення їх досягнення в сучасних умовах розвитку України, зокрема її банківської сфери. Отже, головним пріоритетом є забезпечення принципу справедливого розподілу доходів між банками в залежності від внеску в загальний розвиток банківської сфери та економіки. В даному зв'язку необхідно виділити ті показники діяльності банків, які можна було б використати як критерії щодо оцінки внеску окремих банків та банківської сфери в цілому у розвиток держави та зростання рівня і якості життя окремих членів суспільства. Такими показниками можуть бути кількість та розмір виданих коротко та довгострокових кредитів, їх питома вага по відношенню до капіталу банку, обсяг та рівень сплати податків, розмір банківських відсотків по депозитам та кредитам, розмір та напрями інвестування, величина коштів, спрямованих на благодійну та спонсорську діяльність, тощо. Однак на сучасний момент ми повинні констатувати наявність негативних моментів у діяльності більшості банків, пов'язаних з досягненням виключно своїх егоїстичних внутрішньо-корпоративних інтересів, або інтересів певних промислово-фінансових кланів. Це проявляється в прагненні контролювати максимально можливу частку ринку, нав'язуванні невигідних контрагентам умов щодо активних та пасивних операцій - по кредитам, депозитам, інвестиціях, тощо.
Як правило, якість обслуговування юридичних та фізичних осіб, особливо в регіонах, не відповідає прийнятному рівню, хоча постійно здійснюються спроби покращити ситуацію. На макроекономічному рівні це проявляється у неузгодженості економічних інтересів суспільства і банків, втраті певної частини перерозподіленого ВВП, який під тиском глобалізаційних реалій спрямовується в розвинені країни світу і, таким чином, сприяє зростанню інших суспільств, тоді як наслідком подібної ситуації для Україні є зміцнення тіньової економіки. Для подолання зазначених негативних явищ потрібно узгоджене досягнення гармонізації на основі збалансування економічних інтересів банків і суспільства через підвищення ефективності системи взаємного інституційного впливу.